Право на свободу як основне право людини

Право на свободу й особисту недоторканість є одним із головних і охоронюваних державою прав людини. Конституція України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або утримуваний під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду й тільки на підставах і в порядку, встановлених законом. З цього приводу – розмова з заступником голови Апеляційного суду Київської області, головою судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області Валентином Зубарем. – Валентине Васильовичу, які підстави мають органи дізнання й досудового слідства для обрання щодо особи запобіжного заходу взяття під варту? – Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту необхідно з’ясувати, чи передбачено кримінально-процесуальним законом за злочин, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа, покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 3 роки. Які підстави для обрання такого запобіжного заходу, як взяття під варту? Такими підставами є наявність достатніх даних, щоб вважати, що підозрюваний або обвинувачуваний буде намагатися ухилитися від слідства й суду, від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. Оцінюючи тяжкість вчиненого злочину, слід керуватися положенням ст. 12 КК України щодо класифікації злочинів. До неповнолітніх, осіб літнього віку, тяжко хворих, вагітних жінок, матерів, які годують дитину, одиноких матерів, багатодітних батьків взяття під варту може бути застосоване у виняткових випадках, наприклад, у випадках вчинення особою тяжкого злочину. – Які недоліки й помилки припускають органи досудового слідства при внесенні подань про обрання арешту щодо підозрюваного? – Зустрічаються випадки внесення подань про обрання запобіжного заходу взяття під варту без належної кримінально-правової класифікації й без встановлення всіх даних про особу обвинуваченого, підозрюваного, які мають істотне значення для вирішення питання про обґрунтованість подання. Іноді органи досудового слідства обґрунтовують необхідність взяття під варту особи тим, що, перебуваючи на волі, обвинувачений, підозрюваний може перешкодити встановленню істини в справі й ухилитися від слідства й суду, не додаючи до подання відповідних даних на підтвердження цього. До недоліків подань слідчих органів слід віднести їх недостатню вмотивованість і неповну конкретизацію підстав для взяття під варту, недостатність інформації про особу обвинуваченого чи підозрюваного. Такі порушення й недоліки тягнуть за собою винесення суддею постанови про продовження затримання особи до 10 діб для з’ясування даних про особу. А відсутність у протоколах про затримання осіб даних про час їх затримання унеможливлює судовий контроль за дотриманням вимог ч. 6 ст. 106 КПКУ про 72-годинний строк внесення подання. Також суддя може продовжити строк затримання або затримання підозрюваного, обвинуваченого в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 165-2 КПКУ, лише з метою додаткового вивчення даних про його особу чи для з’ясування інших обставин, які мають значення для обрання запобіжного заходу. Аналіз судової практики показав, що суди широко застосовують цю норму закону. У непоодиноких випадках це зумовлено неповнотою розслідування справ. У більшості випадків постанови суддів, ухвалені в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 165-2 КПКУ, мотивовані. Але є випадки, коли не зазначається, які саме дані про особу чи інші обставини треба додатково з’ясувати, які дії процесуального характеру й ким саме мають бути вчинені. А іноді взагалі використовують затримання не з метою визначитися з питанням про доцільність тримання особи під вартою, а з метою «допомогти» слідчому зібрати необхідні докази в справі, що є неприпустимим. – Як часто в Апеляційному суді Київської області розглядаються справи про скасування постанов про обрання суддями запобіжного заходу взяття під варту? – Практика апеляційного розгляду справ цієї категорії свідчить, що судді районних судів почали уважніше й відповідальніше ставитися до їх розгляду. Незважаючи на певну кількість скасованих постанов суддів по справах цієї категорії, загалом якість розгляду суддями подань покращилася. Відсутні випадки скасування постанов через грубі порушення, які траплялися в попередні роки: відсутність протоколу судового засідання, обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту за відсутності підозрюваного чи обвинуваченого, взяття під варту осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, за які не передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. При цьому судді стали ретельніше перевіряти наявність даних, які б давали достатні підстави вважати, що, перебуваючи на волі, особа може ухилитися від слідства, перешкоджати встановленню істини в справі чи продовжити злочинну діяльність, і вимагають від органів дізнання й досудового слідства надання повної інформації про особу підозрюваного чи обвинуваченого. Про вимогливіше ставлення суддів до розгляду подань слідчих вказує збільшення кількості постанов суддів, якими відмовлено в задоволенні таких подань. Зростає й кількість постанов суддів про відмову в задоволенні подань слідчих із посиланням на положення ст. 5 ЄКПЛ.  Розмову вела Олена ЛАРІНА
Спеціально для «Правового тижня»