Уряду не пощастило «узурпувати» Держбюджет

15 січня ц.р. КСУ оприлюднив прийняте 13 січня Рішення у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень абз. 13 п. 1 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про Кабінет Міністрів України», ч. 2 ст. 52, ч. 3 ст. 53, ч. 2 ст. 54 Бюджетного кодексу в аспекті положень ч. 1 ст. 93, ч. 2 ст. 96, п. 6 ст. 116 Конституції (справа про право законодавчої ініціативи щодо внесення змін до Закону про Державний бюджет України). У конституційному поданні зазначено, що підставою для звернення є практична необхідність у роз’ясненні й офіційній інтерпретації згаданих положень Закону «Про Кабінет Міністрів України» (далі – Закон) і Бюджетного кодексу (далі – Кодекс) щодо визначення кола суб’єктів, які мають право подавати до ВРУ проекти законів про внесення змін до Закону про Державний бюджет, оскільки на розгляд позачергової сесії ВРУ 31 липня 2008 р. було подано три такі законопроекти – урядом, Президентом, народним депутатом О. Пеклушенком. Народні депутати просять дати пояснення з таких питань: 1) чи можна розуміти згадані положення Закону й Кодексу так, що єдиним суб’єктом права законодавчої ініціативи щодо внесення змін до Закону про Державний бюджет є уряд; 2) чи може Президент та/або народний депутат подавати до парламенту законопроект про внесення змін до Закону про Державний бюджет. Автори клопотання вважають, що Кабінет Міністрів є єдиним суб’єктом права законодавчої ініціативи по внесенню змін до Закону про Державний бюджет України. Обґрунтовуючи таку позицію, народні депутати посилаються на положення п. 6, 10 ст. 116 Конституції, ст. 52, 53, 54 Кодексу, абзацу 13 п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону. Керуючись ст. 147, 150, 153 Конституції України, ст. 51, 63, 67, 69, 95 ЗУ «Про Конституційний Суд України», КСУ вирішив, що положення ч. 2 ст. 52, ч. 3 ст. 53, ч. 2 ст. 54 Бюджетного кодексу в аспекті положень ч. 1 ст. 93, ч. 2 ст. 96 Конституції України слід розуміти так, що подання до ВР проектів законів про внесення змін до Закону про Державний бюджет не є виключним правом Кабінету Міністрів України. Таким чином, право подавати до парламенту проекти законів про внесення змін до Закону про Державний бюджет мають усі суб’єкти права законодавчої ініціативи, визначені в ч. 1 ст. 93 Конституції. Коментар фахівця Суддя КСУ Василь БРИНЦЕВ
(з Окремої думки стосовно Рішення): – В основу Рішення КСУ поклав доктрину буквального тлумачення змісту лише однієї з конституційних норм. Дійсно, в ч. 1 ст. 93 Конституції України визначено, що право законодавчої ініціативи у ВР України належить Президентові України, народним депутатам України та КМУ. Наведена конституційна норма не містить будь-яких обмежень стосовно предмета законодавчої ініціативи, однак системний аналіз інших конституційних положень дає підстави застосовувати до конституційного унормування бюджетного процесу доктрину пріоритетності спеціальних конституційних норм у разі їх неузгодженості із загальними. У даному конкретному випадку є всі підстави вважати, що загальне право законодавчої ініціативи Президента України і народних депутатів України, передбачене ч. 1 ст. 93 Конституції України, обмежується ч. 2 ст. 96 Конституції України, де зазначено, що проект Закону про Державний бюджет України на наступний рік подає до ВР України Кабмін України. В унормуванні бюджетного процесу ця конституційна норма є спеціальною, і ні в кого не виникає сумнівів, що у такому разі єдиним спеціальним суб’єктом законодавчої ініціативи є уряд. Питання, пов’язані з внесенням змін до Закону про Держбюджет України, КСУ у мотивувальній частині Рішення виділив в окрему групу без переконливого обґрунтування. Внаслідок цього допущена алогічність у висновках щодо специфіки законодавчого забезпечення бюджетного процесу, яка полягає в тому, що ініціювати прийняття самого закону має право лише Кабмін, а внесення змін до нього – також інші суб’єкти законодавчої ініціативи. Така правова позиція не сприяє забезпеченню збалансованості державного бюджету, вона лише створює передумови для його розбалансування. Збалансованість бюджету забезпечується передусім наявною стабільною законодавчою базою, яка врегульовує весь бюджетний процес у державі, починаючи з розробки проекту закону, коригування і постійного ефективного контролю за його виконанням. Основоположним є визначення на конституційному рівні спеціального суб’єкта законодавчої ініціативи в особі Кабміну України. Таким чином, оскільки Конституція України не містить будь-яких застережень щодо особливостей законодавчої процедури стосовно законопроектів про внесення змін до попередніх законів, треба застосовувати положення спеціальної конституційної норми (ч. 2 ст. 96), відповідно до якої виключно Кабмін України є суб’єктом розробки і внесення до ВР України законопроектів що стосуються, зокрема, і змін до Закону про Державний бюджет України. Таке праворозуміння наведених конституційних положень не позбавляє права народних депутатів України і Президента України вносити свої пропозиції до законопроектів, поданих до парламенту Кабміном України на наступних стадіях. Саме така правова позиція КСУ могла б сприяти створенню передумов для збалансованості державного бюджету України.