Всі рубрики


Правові гарантії діяльності НПФ. Особи, які обслуговують НПФ

Як вже зазначалося, НПФ не здійснює ніякої підприємницької діяльності. Тому захист пенсійних накопичень та їх примноження за рахунок інвестиційного прибутку з метою здійснення майбутніх пенсійних виплат учасникам знаходиться в руках фінансових установ, які надають такому фонду життєво важливі для нього послуги. Отже, саме від того, як працюють ці установи, як будують відносини з фондом і як контролюються, значною мірою залежать гарантії спроможності фонду здійснювати пенсійні виплати.  Відповідно до законодавства кожен НПФ повинен мати осіб, які надають йому послуги: адміністрування фонду, управління активами й обслуговування зберігачем – і «стосунки» з якими юридично оформлені. Більш того, при відсутності укладених Радою фонду договорів з адміністратором, компанією з управління активами (КУА) і банком-зберігачем, фонд не має права укладати з вкладниками пенсійні контракти й отримувати внески. До того ж укласти договори з обслуговуючими структурами слід протягом року після реєстрації фонду, інакше Держфінпослуг має право прийняти рішення про скасування його реєстрації. Саме від професіоналізму й досвіду роботи адміністратора, КУА і банку-зберігача вирішальним чином залежать успішність і надійність функціонування фонду. Розгалужена система функціонування НПФ забезпечує прозорість діяльності, створює умови для взаємного контролю таких установ і запобігає зловживанням. Адміністратор фонду відкриває і веде індивідуальні пенсійні рахунки учасників, обліковує внески, які надходять на їхню користь, від імені фонду укладає пенсійні контракти з вкладниками й забезпечує здійснення пенсійних виплат учасникам. КУА здійснює розміщення пенсійних коштів у доходні активи для їх примноження й управляє інвестиційним портфелем фонду. Банк-зберігач проводить операції з пенсійними коштами, веде їх облік і забезпечує збереження і контроль за цільовим використанням активів НПФ. Суворий нагляд за діяльністю фонду й фінансових установ, які цей фонд обслуговують, здійснюють державні органи: Держфінпослуг – за НПФ й адміністраторами, ДКЦПФР – за КУА й зберігачами, НБУ – за зберігачами як банками. Для здійснення кожного з цих видів діяльності вимагається наявність ліцензій, що видаються таким особам уповноваженими державними органами. Ліцензійні умови містять вимоги до розміру й порядку формування статутного капіталу, а також до підтримання власного капіталу впродовж здійснення діяльності. Крім того, певні вимоги висуваються й до ключових фахівців, членів виконавчих і контролюючих органів. Для адміністратора, який відповідає за ведення індивідуальних пенсійних рахунків учасників фонду, додатково встановлені високі вимоги до програмного забезпечення, що використовується. З огляду на те, що діяльність НПФ без адміністратора, КУА і зберігача просто неможлива, досить докладно прописані підстави й порядок заміни цих осіб. Законом про НПЗ також передбачена відповідальність адміністратора, особи, яка здійснює управління активами, і зберігача НПФ за завдані збитки, а збитки за визначенням ЦК УкраЇни включають не лише реальні збитки, але й упущену вигоду (ст. 22). Особливістю діяльності НПФ є й те, що контроль за обслуговуючими компаніями здійснюється не лише з боку уповноважених державних органів і органів самого фонду (зборів засновників і Ради), але й із боку обслуговуючих установ між собою. Так, усі дії, пов’язані з інвестуванням пенсійних активів, здійснюються шляхом надання КУА розпоряджень зберігачу і їх виконання останнім. При виявленні порушень законодавства або інвестиційної декларації (наприклад, перевищення лімітів інвестування), зберігач протягом одного робочого дня письмово повідомляє про це Раду фонду, адміністратора, Держфінпослуг, ДКЦПФР, а також самого порушника. Закон про НПЗ на такий випадок нібито не містить обов’язку зберігача заблокувати операцію з активами НПФ, яка суперечить закону або інвестиційній декларації. Однак оскільки «порядок та умови блокування операцій з активами пенсійного фонду у разі порушення особою, що здійснює управління активами, вимог інвестиційної декларації та цього Закону» стаття 45 відносить до істотних умов договору про обслуговування фонду зберігачем, можна зробити висновок про обов’язок зберігача заблокувати неправомірну операцію. До речі, прикладів перехресного багаторівневого контролю й механізмів дотримання законності в роботі фонду й структур, які його обслуговують, у Законі про НПЗ чимало. Суміщення функцій із обслуговування НПФ Випадки суміщення цих функцій дуже нечасті й передбачені Законом про НПЗ. Дозволяється поєднання функцій адміністратора й управління активами за умови отримання спеціалізованою фінансовою установою обох ліцензій, при цьому адміністратор може управляти активами лише тих НПФ, адміністрування яких він здійснює. Управління активами є, як правило, виключним видом професійної діяльності компанії з управління активами, яка здійснюється на підставі ліцензії на управління активами інституційних інвесторів, до яких, крім НПФ, належать також інститути спільного інвестування, страхові організації й деякі інші фінансові установи. Додаткові можливості суміщення функцій установ, які обслуговують НПФ, передбачені для корпоративних фондів, які надають послуги по недержавному пенсійному забезпеченню лише працівникам засновників і роботодавців-вкладників і не обслуговують сторонніх осіб. Але навіть у цьому випадку функцію зберігача має виконувати інша незалежна особа – банк, який не є пов’язаною особою адміністратора, КУА і їх засновників. Оплата послуг обслуговуючих структур Важливим елементом системи захисту від «викачування» пенсійних активів на оплату послуг обслуговуючих структур є те, що ЗУ про НПЗ визначає базу, із якої нараховується оплата послуг, і передбачає встановлення уповноваженими державними органами обмежень такої оплати. Для адміністратора відкритого НПФ граничний розмір оплати послуг становить 6% від суми внесків за рік. Для КУА сумарний розмір винагороди за рік не може перевищувати 4,2% середньоарифметичних значень чистої вартості активів фонду, які знаходяться в її управлінні. Сумарний розмір сплаченої за рік зберігачу винагороди не може перевищувати 0,5% від середньорічної вартості активів пенсійного фонду, які відповідно до договору знаходяться на зберіганні. Але це максимальні розміри витрат, які здійснюються за рахунок активів НПФ. У договорах з обслуговуючими компаніями можуть бути встановлені менші розміри оплати послуг. На практиці в результаті конкурентної боротьби так і відбувається. Як свідчать дані Держфінпослуг, на 1 жовтня 2008 р. за весь період роботи НПФ в Україні витрати, які відповідно до Закону відшкодовуються за рахунок пенсійних коштів, склали 27,2 млн грн. Беручи до уваги, що вартість пенсійних активів за цей період досягла 552,1 млн грн., виявляється, що «навантаження» на активи фондів становить менше 5% їх вартості. У структурі сукупних витрат по всіх НПФ майже 50% становить оплата послуг адміністраторів, яка, зокрема, включає оплату рекламних і агентських послуг, витрати на оприлюднення інформації, 43% складає винагорода КУА, решта – витрати на зберігача, аудитора, торговців цінними паперами й інші передбачені Законом послуги. Взагалі система оплати послуг, наданих НПФ, побудована таким чином, щоб забезпечити мінімальне витрачання пенсійних внесків і водночас зберегти зацікавленість обслуговуючих компаній в ефективній роботі. Така увага до витрат фонду на оплату послуг обслуговуючих фінансових установ може здатися марною. Однак це вкрай важливо з огляду на принципи роботи НПФ. Започаткована у 2003 р. в Україні пенсійна реформа передбачала, що недержавні пенсійні фонди працюють виключно з використанням пенсійних планів (схем) з визначеними внесками, а Закон про НПЗ прямо забороняє фондам встановлювати мінімально гарантовану норму прибутку (ст. 51). До речі, у світі раніше більш поширеними були пенсійні схеми з визначеними виплатами, але останніми роками спостерігається перехід до схем з визначеними внесками, за якими розмір майбутніх пенсійних виплат не гарантується і які через це є менш ризиковими. Таким чином, в Україні учасник НПФ є власником і відповідно набуває право на отримання у вигляді пенсійних виплат усіх коштів, які обліковуються на його індивідуальному пенсійному рахунку. А сума цих коштів складається із внесків, сплачених на користь цього учасника ним самим, його роботодавцем або близькими родичами, і розподіленого на його користь прибутку (збитку) пенсійного фонду (ст. 7 ЗУ про НПЗ). Тож, що дохіднішою буде інвестиційна діяльність НПФ і що меншими будуть витрати на осіб, які обслуговують фонд, то більше зростатимуть пенсійні накопичення й більшим буде розмір пенсії з НПФ.  Наступного числа «ПТ» розглядатимуться особливості інвестування пенсійних коштів і здійснення пенсійних виплат
 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№23-24 | 31 грудня
Тема тижня:
Податки та збори
Тема тижня
  • Повернення сплаченого збору за пенсійне страхування на купівлю квартири: порядок, дії, документація, вартість.
Придбати PDF-версію
 
 

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________