Міжнародні аспекти правового регулювання концесійних угод

Концесія як одна із форм договору про взаємодію й партнерство державних структур і приватного капіталу на взаємовигідних умовах використовується у світовій практиці вже давно. Концесії засновані на залученні державними структурами фінансових потоків приватних інвесторів (у тому числі банківських структур і міжнародних фінансових організацій) для створення, експлуатації, розвитку, реконструкції об’єктів державного майна або надання державних послуг. У наш час концесії відіграють важливу роль в галузях будівництва й реконструкції об’єктів транспортної інфраструктури – залізниць, автомобільних доріг та ін. Саме поняття концесія (від латинського concession; англійського concession – дозвіл, поступка) означає дароване приватній особі право на здійснення якого-небудь виду діяльності, який держава вважає своєю прерогативою, у тому числі з використанням державного майна (Золоєва Я.О., «Концесійні й інші договори з іноземними інвесторами в галузі видобутку корисних копалин» // Дис. канд. юрид. наук). Таким чином, концесія не характеризує власне форму договору, а являє собою всю сукупність дій по структуруванню механізму реалізації інвестиційного проекту. Концесійні угоди є тим фундаментом, на якому будується весь процес взаємодії партнерів, які реалізують інвестиційний проект на основі концесії. Галузеву віднесеність концесійної угоди визначити вкрай важко. Для визначення правової природи концесійної угоди в тій або іншій юрисдикції необхідно встановити, чи закріплено законодавством конкретної країни визнане в юриспруденції поняття «концесія». Багато країн, де діють цивільно-правові системи, відносять концесійну угоду до самостійної правової категорії, яка найчастіше регулюється нормами адміністративного права з чітко закріпленими в законі визначеннями цих понять. На сьогоднішній день не підписано будь-яких багатосторонніх міждержавних договорів, які дозволяють вирішувати на однаковій основі складні питання договірних концесійних відносин між державами (муніципалітетами) і приватними інвесторами інших держав. Проте міжнародні організації розробляють єдині стандарти для концесійного законодавства, які покликані зблизити закони про концесії в різних юрисдикціях. Документами, які містять такі стандарти, є, наприклад, Основні елементи закону про концесійні угоди, підготовлені Організацією економічного співробітництва й розвитку (OECD Basic elements of a Law on Concession Agreements), Типові законодавчі положення щодо проектів у області інфраструктури, фінансованих із приватних джерел, підготовані Комісією ООН по праву міжнародної торгівлі – ЮНСІТРАЛ (UNCITRAL Model Legislative Provisions on Privately Financed Infrastructure Projects), Основні принципи сучасного законодавства про концесії ЄБРР (EBRD Core principals for a modern concession law) й інші документи. Найдетальніше розробленим документом у цій галузі є Типові законодавчі положення щодо проектів у області інфраструктури, які фінансуються з приватних джерел. Цей документ розроблений ЮНСІТРАЛ у липні 2003 р. Типові законодавчі положення складаються з двох частин: «Законодавчі рекомендації» (Legislative recommendations) і власне «Типові законодавчі положення» (Model legislative provisions), призначені для використання при розробці у різних державах правових основ для концесій у тому вигляді, у якому вони розроблені й представлені ЮНСІТРАЛ. Хоча названі документи розроблені лише як рекомендації, вони для законодавчих органів держав є певним єдиним стандартом, у відповідність до якого держави прагнуть привести внутрішнє законодавство.