Правові гарантії діяльності НПФ: інвестування пенсійних активів та здійснення виплат

Продовжуючи тему аналізу правових гарантій діяльності НПФ слід зазначити, що ЗУ «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 9 липня 2003 р. (далі – Закон про НПЗ) дозволяє використовувати пенсійні кошти фонду лише для інвестування, здійснення пенсійних виплат та оплати витрат, пов’язаних із здійсненням НПЗ (ст.48). Крім того, Закон вимагає, щоб протягом 2 тижнів пенсійні внески, що надходять до НПФ від вкладників, були інвестовані. При цьому, гроші можуть надходити і нерегулярно, бо порядок та строки сплати пенсійних внесків визначаються пенсійними схемами, а їх зазвичай кожний НПФ пропонує декілька, з різною періодичністю. Однак просто очікувати кращих часів та/або накопичувати велику суму більше 2 тижнів неможна – гроші повинні працювати та заробляти. Водночас, чим більший розмір внесків, тим більше можливостей у КУА щодо їх ефективного вкладення. Активи НПФ Напрямки та ліміти інвестування визначає сама КУА, але в межах, передбачених Законом. Крім того, Рада НПФ може встановити додаткові обмеження щодо складу та структури пенсійних активів, включивши їх до інвестиційної декларації фонду. Набір інструментів для формування інвестиційного портфеля фонду досить широкий, однак і обмежень, встановлених Законом, теж вистачає. Серед дозволених вкладень – цінні папери (акції та облігації підприємств, іпотечні цінні папери, облігації державних та місцевих позик), нерухомість, банківські депозитні рахунки, банківські метали, інші незаборонені активи. При цьому придбавати за рахунок пенсійних коштів акції та облігації підприємств дозволяється лише з числа тих, що пройшли лістинг та постійно торгуються на фондовій біржі. Якщо цінний папір перебував у лістингу, а пізніше був з нього виключений, у КУА є два місяці для приведення портфеля фонду у відповідність. В інших випадках КУА має 30 днів для приведення складу та структури активів у відповідність вимогам законодавства. З метою мінімізації ризиків забороняється інвестувати в цінні папери одного емітента більше 5% пенсійних активів. Усього в акції дозволяється вкладати не більше 40% загальної вартості пенсійних активів, як, до речі, і в корпоративні облігації. Цікаво, що найбільшу частку активів (до 50%) Закон про НПЗ дозволяє інвестувати в цінні папери, доходи за якими гарантовано КМУ, але з огляду на явно не ринкову донедавна доходність за цими інструментами, станом на 1 жовтня 2008 р. в ОВДП було вкладено менше 1% активів НПФ. Серед повністю заборонених для НПФ видів цінних паперів – похідні, цінні папери інститутів спільного інвестування, векселі. Найпопулярнішим напрямком інвестування пенсійних активів залишається їх розміщення на банківських депозитних рахунках. За даними Держфінпослуг станом на 1 жовтня 2008 р. 57% активів НПФ було розміщено на депозитах, при тому, що кожний НПФ має право тримати на банківських депозитних рахунках лише до 40% активів, при цьому не більше 10% у зобов’язаннях одного банку. Справа в тому, що чинне законодавство відводить 18 місяців з дати реєстрації НПФ як фінансової установи для приведення структури його активів у відповідність до вимог законодавства. Тому, у деяких НПФ переважна частина активів або навіть всі розміщені на депозитах. Майже позбавлені вибору об’єктів для інвестування і ті НПФ, які працюють більше 1,5 року, але мають невеликі активи. Їм фактично залишаються лише банківські депозити. ДКЦПФР дозволяє подовження 18-місячного терміну, відведеного для приведення структури активів у відповідність до вимог законодавства та інвестиційної декларації, але вже в індивідуальному порядку – за письмовим зверненням КУА до ДКЦПФР. Тож, вкладникам НПФ слід мати на увазі, що якщо обраний ними фонд ще не виконав вимоги Закону до диверсифікації активів, це збільшує ризики його учасників та зменшує потенційні прибутки майбутніх пенсіонерів. При, здавалося б, великому різноманітті передбачених Законом про НПЗ «кошиків» для вкладання пенсійних активів насправді можливості фондів скромніші. Так, дозволом вкладати до 10% загальної вартості активів в об’єкти нерухомості на 1 жовтня 2008 р. НПФ взагалі не скористалися, що можна пояснити надто високими цінами на нерухомість та відносно невеликими обсягами пенсійних активів. А дозволені Законом цінні папери іноземних емітентів (до 20% загальної вартості активів) залишаються недоступними з огляду на необхідність отримувати на кожну інвестицію індивідуальну ліцензію НБУ згідно з вимогами Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Цікаво зазначити, що у розвинених країнах зазвичай відсутні кількісні обмеження на інвестування пенсійних коштів, принаймні щодо таких напрямків як акції, що включені до лістингу провідних фондових бірж, нерухомість, облігації та банківські депозити. Такі обмеження кожний фонд встановлює виходячи із вимоги для управляючого діяти розсудливо та обачливо. Проте, «їхні» фонди не вважаються через це ненадійними. В українських умовах для уникнення зловживань обмеження слід встановлювати в Законі. Використання інвестиційного доходу Отриманий від інвестування пенсійних активів дохід йде на покриття витрат фонду, пов’язаних з НПЗ. Решта становить прибуток (збиток), який повністю розподіляється між учасниками фонду пропорційно сумам, накопиченим на їхніх індивідуальних пенсійних рахунках на день розрахунку – принаймні 1 раз на місяць. Оскільки інвестиційний портфель фонду складається із різних видів активів – інструментів з фіксованою доходністю (облігації, банківські депозити) та інструментів з нефіксованою доходністю (акції, банківські метали, нерухомість), доходність фонду змінюється з місяця на місяць. Проте саме завдяки довгостроковій перспективі роботи НПФ вартість інвестицій в інструменти з нефіксованою доходністю (перш за все в акції, які є найдоступнішими для НПФ в Україні) має найбільший потенціал зростання і значного «обігравання» інфляції. Яскравим прикладом є минулорічне значне падіння цін на акції, чим скористалися низка НПФ для поповнення своїх інвестиційних портфелів. Неминуче зростання цін на ці інструменти у довгій перспективі принесе учасниками таких фондів максимальні прибутки. Дізнатися про стан свого індивідуального пенсійного рахунку, на якому обліковуються внески та частина інвестиційного прибутку (збитку), розподіленого на користь учасника НПФ, учасник може з виписки, яку один раз на рік йому зобов’язаний безоплатно надавати адміністратор фонду, а частіше – на письмовий запит за плату. Таким чином Закон надає кожному учаснику можливість контролювати роботу фонду. Якщо учасник вже почав отримувати пенсію з НПФ, на початок кожного фінансового року він отримує безоплатно (або на будь-яку іншу дату – за плату) інформацію ще й про обсяг здійснених йому виплат та суму вартості послуг, наданих такому учаснику та оплачених ним. Оприлюднення інформації Про роботу фонду в цілому можна дізнатися зі звіту, який кожний НПФ повинен 1 раз на рік оприлюднювати в друкованих ЗМІ не пізніше 1 червня наступного за звітним року. Водночас, з початку цього року Держфінпослуг планує запровадити обов’язкове щоквартальне розміщення інформації про діяльність кожного НПФ на своєму офіційному веб-сайті не пізніше ніж через 60 календарних днів з дня закінчення останнього звітного кварталу. І ця інформація включатиме не лише фінансову звітність, але й дані про витрати, пов'язані зі здійсненням НПЗ, перш за все на осіб, що обслуговують фонд, про здійснені пенсійні виплати, чисту вартість активів фонду та її зміну, про об’єкти інвестування активів фонду тощо. Залишається сподіватися, що технічні можливості дозволять регулятору виконати цей добровільно взятий на себе обов’язок, а формат подачі інформації дасть можливість учасникам ринку її аналізувати та порівнювати різні НПФ. Адже прозорість та відкритість діяльності НПФ – це одна із гарантій його надійності. Варто нагадати, що вкладник, не задоволений результатами його роботи, має право змінити фонд. До речі, відомості про суми пенсійних накопичень, переведених до інших НПФ, також будуть щоквартально оприлюднюватися. Пенсійні виплати Однією із гарантій виконання НПФ свого призначення – виплати пенсій – є те, що Закон про НПЗ забезпечує «недоторканість» коштів до досягнення учасниками пенсійного віку, за деякими надзвичайними виключеннями. Так, учасник НПФ отримує право на пенсію з фонду після досягнення обраного ним пенсійного віку, який може відрізнятися від встановленого законом для одержання державної пенсії, але не більше ніж на 10 років у той чи інший бік. Тобто, жінка може обрати собі пенсійний вік для отримання недержавної пенсії у будь-який час між досягненням 45 та 65 років, а чоловік відповідно 50 та 70 років. Розмір пенсії з НПФ залежить від розміру і тривалості здійснення пенсійних внесків та ефективності їх інвестування, що знаходить відображення в частині інвестиційного прибутку фонду, що розподіляється на користь учасника. НПФ має право здійснювати два види пенсійних виплат: одноразова виплата та пенсія на визначений строк, який повинен бути не менше 10 років. З урахуванням обраного строку та суми грошей на рахунку і визначається розмір першої пенсійної виплати. Решта грошей продовжують працювати у фонді, завдяки чому розмір пенсії з НПФ як правило постійно збільшуватиметься протягом строку виплати. Розмір кожної пенсійної виплати розраховується шляхом ділення суми коштів, що обліковуються на індивідуальному рахунку учасника, на кількість виплат, що залишаються. Завдяки цьому гарантується здатність фонду виплатити всі накопичені учасником кошти протягом визначеного останнім пенсійного віку. На відміну від страхових організацій, НПФ не має права здійснювати виплату довічних пенсій і тому не приймає на себе ризики довголіття своїх учасників. Підставами для здійснення пенсійних виплат, крім досягнення учасником фонду пенсійного віку, є також інвалідність, медично підтверджений критичний стан здоров’я (онкозахворювання, інсульт тощо), виїзд учасника на постійне проживання за межі України. В таких випадках, а також у разі невеликої суми накопичень, учасник фонду має право на одноразову виплату. У разі смерті учасника фонду всі кошти, що обліковуються на його рахунку, виплачуються спадкоємцям як одноразова пенсійна виплата. Тобто, сам НПФ та решта учасників не збагачуються за рахунок учасників, які не встигли отримати всі свої накопичення через смерть. Успадкування коштів здійснюється відповідно до норм ЦК України. На завершення Гарантії роботи фінансової установи можна розглядати в різних аспектах. Найпростіший варіант – уточнити, чи дійсно гарантує вона виплату певних сум, але юрист зазвичай піде далі та проаналізує й здатність установи виконати свої обіцянки, адже досвід різноманітних пірамід ми вже мали. Але існує й інший підхід – не звертати увагу на наявність обіцянки, а дослідити, як побудовані діяльність фінансової установи та контроль за нею, як вона отримує прибуток, яким є коло її вигодонабувачів. І з урахуванням цих обставин робити висновок про те, наскільки гарантованим є досягнення її мети. У разі НПФ це означає здатність цієї фінансової установи виконати свою єдину місію – зберегти та примножити внески вкладників для здійснення пенсійних виплат учасникам. Нинішня криза стала викликом не лише для держави, але й для кожного з нас, адже примусила ще раз переконалися в тому, що покладатися слід все більшою мірою на себе, та все меншою – на державу, в тому числі в питаннях збереження своїх накопичень та забезпечення свого добробуту в зрілому віці. Однак, як громадяни правової держави ми маємо всі підстави очікувати від держави створення для цього надійних законодавчих механізмів. А наскільки повно кожен з нас скористається цими механізмами – це вже особиста справа. І хтось вирішить вкласти до НПФ власні заощадження, а хтось підштовхне до участі в фонді свого роботодавця, який зможе скористатися при цьому значними фінансовими стимулами та податковими пільгами на внески. А хтось обере зовсім інший шлях. Крім того, молоде покоління ще може сподіватися на запровадження державою 2-го рівня пенсійної системи, який надасть ще одне джерело для достатку в похилому віці знов-таки завдяки інвестуванню обов’язкових внесків. Але це вже тема для окремого аналізу.