Всі рубрики


Строки позовної давності податкових зобов’язань

Як відомо, ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 р. № 2181 (далі – Закон № 2181) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами й державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування й сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, і визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Згідно з Законом № 2181 платники податків зобов’язані кожного звітного періоду подавати податкові декларації, на підставі яких здійснюється подальше нарахування та/або сплата податку, збору (п. 1.11 ст. 1). Після подання декларації у платників податків виникає податкове зобов’язання, яке вважається узгодженим із дня подання такої податкової декларації(п. 5.1 ст. 5). Є також випадки, при яких контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання (п. 4.2.2 ст. 4): а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов’язання; г) згідно із законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов’язкового платежу), є контролюючий орган. Якщо платник податків вчасно подає податкову декларацію і, відповідно, нараховує собі податкове зобов’язання, але не сплачує його у встановлений строк, у нього виникає податковий борг (п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181). Фактично, саме з дня виникнення податкового боргу починається відлік строків позовної давності, у межах яких контролюючий орган має право надіслати податкову вимогу про погашення податкового боргу. Але це не все. Закон № 2181 має ще один цікавий логічний ланцюжок. Справа в тому, що існує п. 6.4.1 ст. 6, у якому наведений вичерпний перелік відкликання податкових вимог, а саме: абзац «д», у якому чорним по білому написано: «6.4.1.Податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо: ... д) податковий борг визнається безнадійним». Визначення терміну «безнадійний борг» подане у п. 18.2.1 ст. 18 Закону № 2181, у якому, серед усього іншого, в абзаці «в» визначено: «податковий борг юридичних чи фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом». Ще раз наголошу – «встановлений цим Законом». Ідемо далі й шукаємо «встановлений цим Законом» строк позовної давності саме для податкового боргу. Для цього Закон № 2181 встановив спеціальну норму (ст. 15) – «Строки давності». Уважно читаємо статтю... І нічого не знаходимо. Цікава річ – закон посилається на іншу норму того ж закону, яка в ньому не міститься! Жодного слова щодо строків позовної давності по податковому боргу. Пункт 15.2. ст. 15 «Граничні строки стягнення податкового боргу», який би мав розставити крапки над «і», насправді, тільки пояснює ситуацію з податковим боргом, який виник при нарахуванні податкового зобов’язання податковим органом. Щодо самого визнання безнадійним податкового боргу на підставі самостійно узгодженого податкового зобов’язання – ні слуху, ні духу. На практиці це означає, що, формально, при перевірці періодів строків 4-5-річної давнини при виявленні недоїмок по сплаті узгодженого податкового зобов’язання ні ст. 18, ні ст. 15 Закону № 2181застосовуватися не можуть. Податківці ж із превеликим задоволенням застосовуватимуть «штрафний» п. 17.1.7 ст. 17 Закону №2181, у якому, до речі, викладене наступне: «Коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах: ...при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, – у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу». Досить цікаво виходить – неначебто й існує віртуальний термін безнадійного боргу, що визначається згідно зі строком позовної давності, «встановлений цим Законом», який однак ніде й не зазначено. Як бачимо, виникає типова ситуація українського законодавства, якій навіть важко дати назву: чи то правова колізія, чи то конфлікт інтересів? На нашу думку, у цьому випадку слід спиратися як на «конфліктно-інтересний» п. 4.4 ст. 4 Закону № 2181, так і на «право-колізійне» визначення – розбіжність між двома чи більше формально діючими нормами права, прийнятими з того самого питання. Отже, при конфлікті інтересів рішення приймається на користь платника податків. Колізія норм права вирішується шляхом вибору того нормативного акта, який має бути застосовано до конкретного юридичного факту. У цій ситуації за відсутності прямої вказівки про строк позовної давності по податковому боргу слід керуватися ст. 257 ЦК України, яка встановлює трирічний строк загальної позовної давності.
 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№1-4 | 29 квітня
Тема тижня:
Юридичний форум
Тема тижня
  • Незворотність змін. Мін’юст та міжнародні партнери – втілюємо зміни разом!
  • Проарбітражний підхід. Про підсумки застосування нового арбітражного законодавства.
  • ДП «СЕТАМ» перейшло від Мін’юсту до сфери управління АРМА.
Придбати PDF-версію
 
 

  

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________