Рішення КСУ про архітектурно-будівельний контроль в АРК

10 лютого ц.р. КСУ оприлюднив прийняте 3 лютого ц.р. Рішення у справі за конституційним поданням ВР АРК щодо відповідності Конституції (конституційності) п. 1, 4, 8, 10, пп. «б» пп. 2 п. 13, п. 14, 17 розділу І ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та сприяння інвестиційній діяльності у будівництві» від 16 травня 2007 року (далі – Закон). У конституційному поданні зазначається, що Законом обмежені повноваження АРК у частині здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, який передано від інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АРК до територіального органу Державної архітектурно-будівельної інспекції України. Автор клопотання вважає, що норми Закону в частині надання повноважень щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю в АРК територіальним органам, утвореним у складі Державної архітектурно-будівельної інспекції, не відповідають вимогам ч. 2 ст. 19, ст. 132, ст. 134, ч. 4 ст. 136, п. 4 ч. 1 ст. 137 Конституції України. Розглядаючи питання щодо конституційності оспорюваних положень Закону, КСУ провів їх дослідження у контексті норм законів України, в які внесено зміни. Суд вважає, що делегування законом повноважень органам влади АРК випливає з конституційних засад здійснення державної влади і обумовлене соціально-економічними, політичними та іншими чинниками. При цьому ні на рівні органів влади АРК, ні на рівні органів місцевого самоврядування Конституція не встановила обмежень щодо змін або повернення законом органам виконавчої влади делегованих повноважень. Виходячи із правової природи делегованих повноважень та зважаючи, що надання АРК повноважень щодо здійснення архітектурно-будівельного контролю є правом держави і відбувалося шляхом прийняття закону, а повернення їх органам виконавчої влади – Державній архітектурно-будівельній інспекції та її територіальним органам – здійснене також законом, КСУ не вбачає оспорювані положення Закону такими, що суперечать ст. 134, ч. 4 ст. 136 Конституції. КСУ також вважає, що делегування законами України АРК інших повноважень, окрім визначених Конституцією, чи їх зміна не суперечить конституційному принципу поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади (ст. 132 Конституції України). Проаналізувавши положення Закону, Суд констатує, що Державній архітектурно-будівельній інспекції та її територіальному органу в АРК надані повноваження щодо здійснення державного контролю у сфері містобудування в архітектурно-будівельній частині. Інші делеговані АРК законами України повноваження стосовно державного контролю за містобудуванням залишаються в її компетенції. Дослідивши оспорювані положення Закону, КСУ дійшов висновку, що вони не суперечать Конституції України. Суб’єкт права на конституційне подання ставить також питання про визнання неконституційним п. 10 розділу І Закону, яким внесено зміни до ч. 2 ст. 31 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо вилучення з відання виконавчих органів міськрад (за винятком міст районного значення) надання дозволу на проведення певних робіт, пов’язаних з будівництвом. Однак ч. 2 ст. 31 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» виключено ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» від 16 вересня 2008 р. № 509–VІ, тому на підставі п. 3 ст. 45 ЗУ «Про КСУ» конституційне провадження у справі в цій частині підлягає припиненню. Враховуючи викладене КСУ вирішив:

1. Визнати такими, що відповідають Конституції України, положення законів України, до яких внесено зміни Законом від 16 травня 2007 р., а саме: ст. 244-6 КУпАП; ст. 13 ЗУ «Про основи містобудування»; ст. 2 ЗУ «Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування»; ст. 10 ЗУ «Про архітектурну діяльність»; ст.ст. 24, 31 ЗУ «Про планування і забудову територій»; ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито».
2. Припинити конституційне провадження у справі стосовно перевірки на відповідність Конституції ч. 2 ст. 31 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо виключення з відання виконавчих органів міськрад (за винятком міст районного значення) надання дозволу на проведення певних робіт, пов’язаних з будівництвом, з підстав непідвідомчості Суду.