Всі рубрики

КСУ не буде пішаком у політичних іграх

Організація конституційної юстиції є важливим компонентом сучасного конституціоналізму, побудованому на засадах гарантування прав людини й основоположних свобод і обмеження сваволі публічної влади. У залежності від цілей діяльності конституційної юстиції здійснюється власне організація органу конституційної юрисдикції. ВР України 4 березня 2009 р. прийняла в першому читанні законопроект про повноваження Конституційного Суду України (далі – КСУ), особливості провадження у справах за конституційними зверненнями й недопущення зловживань правом на конституційне подання (реєстр. № 3414). Предмет цього законопроекту стосується таких питань: конкретизації конституційних повноважень КСУ; права на звернення до КСУ і попередження зловживання цим правом; внесення змін щодо строків розгляду справ КСУ, зокрема – про надання висновку щодо додержання процедури імпічменту Президента України; особливостей провадження справ про надання висновку про відповідність конституційних законопроектів статтям 157, 158 Конституції. Внесення змін до Закону «Про Конституційний Суд України» № 442/96-ВР мало бути збалансованим, виходячи з таких міркувань: 1) конституційна юстиція є інститутом, який забезпечує верховенство конституції й баланс влади шляхом здійснення конституційного контролю над правовими актами конституційних органів влади; 2) природа діяльності КСУ спрямована на захист верховенства Конституції, а тому зміни, які вносяться до Закону, повинні мати системний характер, ґрунтуватися на засадах правонаступності й правової визначеності; 3) характер і зміст таких змін не може вносити додатковий дисбаланс в організацію публічної влади в Україні, яка й так на сьогодні є розбалансованою; 4) зміни до Закону повинні мати загальний характер і бути максимально віддаленими від міркувань особливостей поточного політичного процесу; 5) насамкінець, необхідно зважати на природу рішень, висновків КСУ, юридична сила яких базується на положеннях Конституції України. Актуальні проблеми Згаданий законопроект частково вирішує питання вдосконалення процедури розгляду справ КСУ, однак не вирішує питань, які сьогодні потребують системного вирішення.
  1. Потребує уточнення предмет відання й повноважень КСУ, оскільки Закон про КСУ взагалі не визначає повноваження для надання висновків про наявність у діях Верховної Ради АР Крим порушення Конституції й законів України й щодо відповідності конституційних законопроектів положенням статей 157, 158 Основного Закону (п. 22 ч. 1 ст. 85 і ст. 159 Конституції).
  2. Необхідне чіткіше розмежування предмета відання конституційної й адміністративної юрисдикції. Як видно з аналізу статті 14 Закону № 442/96-ВР й статті 17 КАСУ, у них міститься зворотна відсилка, яка унеможливлює подолання деяких колізій, наприклад, розмежування повноважень КСУ й адміністративних справ, що спостерігалося в практиці адміністративних судів при розгляді спорів, які мають за своєю природою конституційно-правовий характер (як правило, про призначення чи звільнення посадових осіб, відповідна процедура яких визначена саме в Конституції, а не на рівні поточного законодавства).
  3. Існує необхідність введення інституту конституційної скарги, оскільки КСУ не має права розглядати питання про порушення конституційних прав і свобод індивіда, що знижує ступінь ефективності національного механізму захисту прав людини.
  4. Законодавство України не передбачає юридичної відповідальності за вчинення тиску на суддю КСУ, невиконання рішень, недодержання висновків КСУ.
  5. Закон № 442/96-ВР не визначає докладно питання дисциплінарної відповідальності суддів, що знижує ступінь гарантій незалежності суддів у зв’язку з правовою невизначеністю вирішення цього питання.
  6. Закон не визначає критерії допустимості конституційних подань, конституційних звернень, особливостей процесуального положення учасників конституційного провадження, докладно не регулює ходу розгляду справ у КСУ. Окремі аспекти цих питань врегульовані в Регламенті КСУ, однак такий стан не відповідає верховенству права, зокрема стандартам правової визначеності.
Ці проблеми не дають змоги повністю забезпечити в Україні верховенство права, зокрема – зв’язаність держави правами людини й основоположними свободами, верховенство Конституції, пряму дію конституційних норм і режим законності. Аналіз схваленого в першому читанні у Верховній Раді законопроекту № 3414 свідчить, що він згадані проблеми вирішує лише фрагментарно. Пропозиції Виходячи з аналізу практики діяльності КСУ й практики діяльності органів конституційної юстиції зарубіжних країн, можна сформулювати такі пропозиції.
  1. Більш повно викласти сферу повноважень КСУ в ст. 13 Закону № 442/96-ВР, виходячи з конституційного регулювання предмета відання КСУ.
  2. Розмежування предмета відання конституційної й адміністративної юрисдикції необхідно вирішувати шляхом внесення відповідних змін до КАСУ. Зокрема, за своєю юридичною природою постанови Верховної Ради не можуть бути предметом розгляду адміністративних судів, оскільки вони стосуються питань конституційності. Розмежування питань конституційності й законності постанов Верховної Ради, як це передбачає п. 1 ч. 1 ст. 171 КАСУ, не відповідає природі діяльності парламенту як законодавчого, вищого представницького, колегіального органу влади. Загалом, предметом розгляду адміністративних судів є акти органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування, які мають підзаконний характер.
  3. Необхідно провести фахову дискусію про можливі шляхи впровадження інституту конституційної скарги у вітчизняну модель конституційної юстиції. При цьому можна розглядати принаймні два варіанти впровадження цього інституту.
Перший варіант передбачає внесення відповідних змін до Конституції України й конкретизацію цих положень у Законі № 442/96-ВР. Другий варіант випливає з природи тлумачення Конституції як іманентної характеристики КСУ, що випливає з вимоги обґрунтованості й особливостей юридичної сили його рішень, висновків, природи правових позицій КСУ і вимог зв’язаності правами людини й основоположними свободами, правової визначеності й правомірності очікувань. Із цієї точки зору, конституційне повноваження КСУ офіційного тлумачити Конституцію й закони України можна конкретизувати в Законі про КСУ. Однак цей варіант потребує серйозного обговорення на доктринальному й експертному рівнях для прийняття виваженого рішення. 4. Існує потреба законодавчого регулювання процедури притягнення суддів КСУ до дисциплінарної відповідальності. Тому слід передбачити підстави для застосування до суддів таких стягнень, як попередження, догана або звільнення з посади. Питання визначення обставин порушення присяги, правил несумісності чи вчинення діянь, які посягають на авторитет конституційної юрисдикції, мають розслідуватися дисциплінарною палатою з числа суддів КСУ. Суддя, щодо якого відкрите дисциплінарне провадження, на період розслідування обставин порушення відсторонюється від виконання своїх обов’язків. Рішення дисциплінарної палати може бути оскаржене й розглядається КСУ в повному складі. Якщо буде прийняте рішення про зміщення винного з посади судді, КСУ вносить подання про зміщення з посади судді до органу влади, який обрав (призначив) цю особу на посаду. 5. Необхідно передбачити кримінальну відповідальність за невиконання рішень, недодержання висновків КСУ з боку посадових осіб у вигляді позбавлення волі строком від трьох до восьми років і права обіймати посади до трьох років. Також необхідно передбачити адміністративну відповідальність за неповагу до КСУ й суддів КСУ, за ухилення учасників конституційного провадження від виконання запитів КСУ про надання необхідних матеріалів, документів чи науково-експертних висновків. 6. Конституційне судочинство необхідно вдосконалити за декількома напрямками: 1) розширити коло й конкретизувати зміст засад конституційного судочинства; 2) визначити основні критерії допустимості конституційних звернень, конституційних подань до КСУ (обмежити можливість зловживання правом заявниками шляхом встановлення загального обмеження на можливість повторного звернення до КСУ лише після закінчення певного строку (наприклад, одного року)); 3) визначити межі розгляду справ КСУ, конкретизувати особливості участі в конституційному провадженні окремих категорій справ; 4) визначити докладніше процесуальне положення учасників конституційного провадження, обсяг їх прав і обов’язків і відповідальності; 5) врегулювати процедуру розгляду справ у КСУ, детально визначивши зміст процесуальних процедур на кожній стадії конституційного судочинства, зокрема, виступів учасників провадження, порядку дослідження питань, відмовившись від занадто абстрактного регулювання конституційного судочинства, як це трапляється сьогодні. 7. Врегулювати особливості провадження не лише щодо надання висновків про відповідність конституційних законопроектів ст.ст. 157, 158 Основного Закону, а також щодо надання висновків про наявність у діях Верховної Ради АР Крим порушення Конституції й законів України. Подальші перспективи Вирішення згаданих проблем дасть змогу посилити незалежність Конституційного Суду й суддів. У випадку введення інституту конституційної скарги система захисту прав і свобод людини набуде завершеного вигляду й іще більше наблизиться до європейських стандартів у цій галузі. Конкретизація повноважень КСУ, визначення критеріїв допустимості звернень і меж розгляду окремих категорій справ дасть змогу більш якісно вирішувати конституційно-правові спори по суті. Удосконалення процедури розгляду справ у Конституційному Суді створить більш широкі гарантії права на справедливий, незалежний і безсторонній суд, посилить відповідальність учасників конституційного провадження. Системне оновлення Закону «Про Конституційний Суд України» дасть змогу посилити конституційні гарантії верховенства права, верховенства Конституції, поділу влади, місцевого самоврядування як базових елементів конституційної державності в Україні.
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№15-20 | 03 грудня
Тема тижня:
Юридичний форум
Тема тижня
  • 60-річна історія успіху Нью-Йоркської конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень.
  • Про проблемні питання виведення банків з ринку.
  • Права дітей на належне утримання: новації законодавства та судової практики.
Придбати PDF-версію
 

  

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________