Таємна концепція судової реформи

За тиждень до парламентських слухань «Про стан правосуддя в Україні» відбулося засідання Ради суддів господарських судів України (далі – Рада), головною темою якого стало обговорення Концепції судової реформи в Україні. Під час слухань судді пропонуватимуть народним обранцям внести зміни до Конституції України, якими чітко визначатимуться місце й роль спеціалізованих судів, ВСУ, ВРЮ й органів судової влади. Як повідомив на засіданні Ради народний депутат України Юрій Бут, який очолює підкомітет з питань формування суддівського корпусу Комітету ВРУ з питань правосуддя, виступити матимуть можливість два представники господарських судів – голова ВГСУ і однин із суддів-«господарників». Зважаючи, що законодавці кожному з них виділять не більше п’яти хвилин, судді господарських судів на засіданні Ради мали визначитися з головними проблемами, які варто донести до парламентарів. «Хотів би зазначити, що зараз під загрозою стоять системи господарських і адміністративних судів», – повідомив неприємну новину Юрій Бут. І це незважаючи на те, що система господарських судів України цього року відсвяткувала своє 200-річчя. Як відомо, у законотворчій уяві «гуляють» різні бачення системи судів України: триланкова система на чолі з ВСУ, чотириланкова система, яка включатиме, окрім діючих ВАСУ та ВГСУ, ще й Вищі кримінальний і цивільний суди України тощо. Варто відзначити, що під час засідання Ради суддів України (4 березня 2009 р) виникла невеличка незапланована перерва. Представники суддівського корпусу господарських судів навідріз відмовились обговорювати одне з положень Концепції. «Уся наша увага тоді була прикута до п. 3.2 Концепції, у якому закріплювалося, що в Україні діють місцеві загальні й спеціалізовані суди (перша інстанція), апеляційні загальні й вищі спеціалізовані суди й Верховний Суд як суд касаційної інстанції», – сказав голова Апеляційного господарського суду Донецької області Віктор Татьков. Тобто, ВГСУ та ВАСУ автори Концепції назвали судами апеляційної інстанції. «Тоді цей пункт був знятий з голосування, і Концепція була прийнята», – додав суддя. Але, за його словами, у Концепції далі по тексту йдеться про внесення змін до Конституції: створення в Україні триланкової судової системи – місцеві, апеляційні суди й ВСУ. «Про існування вищих спеціалізованих судів тут взагалі не йдеться», – звернувся до колег Віктор Татьков. На Раді суддів України судді-«господарники» на це увагу не звернули. І тому якою є остання редакція Концепції зараз невідомо. Як повідомив присутнім голова Ради суддів господарських судів Олександр Удовиченко, у Раді суддів України «сказали, що остаточного тексту ще немає». За відсутності готового тексту Концепції члени Ради вирішили сформувати своє бачення реформування судової системи України й викласти народним депутатам свої пропозиції щодо рекомендацій парламентських слухань. «Необхідність реформування судової системи України не викликає заперечень, – запевнив пан Удовиченко. – Але це має бути зроблено з огляду на основні засади судочинства, які чітко визначені Конституцією України й міжнародними зобов’язаннями України». За його словами, здійснювати судову реформу необхідно, враховуючи не лише європейський досвід, але й українські традиції судоустрою й судочинства. Позиція ж системи господарських судів полягає в наступному. По-перше, судді господарських судів вважають, що систему судових інстанцій необхідно організувати, зважаючи на те, що учасниками судочинства мають бути забезпечені рівні права в оскаржені судових рішень. Таким чином, на думку суддівського корпусу господарських судів, місцеві суди мають бути судами першої інстанції, апеляційні – судами другої інстанції, а вищі суди – судами касаційної інстанції. «Верховний Суд України має переглядати судові рішення лише за винятковими обставинами», – переконаний голова Ради суддів господарських судів. Окрім цього, судді-«господарники» притримуються думки, що судочинство має здійснюватися за конституційним принципом спеціалізації. «Окрім цього, наявність подвійної касації в господарському судочинстві є нетиповою для світових традицій інстанційної побудови судової системи», – наголосив Олександр Удовиченко. На його переконання, ця «подвійність» викривлює саме поняття касації. На практиці недосконалість інстанційного механізму перегляду судових рішень є причиною таких негативних явищ, як затягування прийняття остаточного рішення у справі, розбіжності в правозастосуванні, а також перевантаженості найвищого судового органу. «Це все призводить до суттєвих ускладнень у господарському обороті, – додав суддя. – І як наслідок, негативно впливає на економічне життя держави». Питання предметної підсудності також обговорювалося на засіданні Ради. «Воно є вкрай важливим для реалізації принципу доступності правосуддя, – сказав Олександр Удовиченко. – Знати заздалегідь, який суд уповноважений на розгляд судової справи, є важливою складовою доступу до правосуддя». Нині ж залишається проблема розмежування компетенції господарських і адміністративних судів. Вона, на переконання суддів господарських судів, виникла через закладений у КАСУ поділ правовідносин на публічні й приватні. «Тому єдині за своєю природою господарські правовідносини почали ділити, взявши за критерій лише їх суб’єктний склад», – переконаний голова Ради. Прогнозовано, що найближчим часом у полі зору Комітету ВРУ з питань правосуддя знову опиниться законопроект про судоустрій і статус суддів. Не за горами обговорення питання уніфікації процесуального законодавства. Чи принесуть користь для однієї з гілок влади, яка декларовано є незалежною від інших, парламентські слухання – невідомо. Якщо й так, то, зважаючи на надзвичайно низький ККД українського парламенту, на прийняття необхідних для держави (!) і суспільства (!) змін чекатимемо ще дуже довго. Але хотілося б одного – аби парламентарі дійсно професійно підійшли до питання стану правосуддя в Україні, відійшли на певний час від політики й прислухалися до осіб, на яких покладена одна з найважливіших місій правової держави – здійснення правосуддя.