Всі рубрики


Новітнє не завжди означає краще

Введення нового позитивного досвіду зарубіжних країн не завжди є доцільним і раціональним для впровадженнях на теренах нашої держави. Те, що продуктивно функціонує за кордоном, не обов’язково дасть позитивні результати у нас. При впровадженні нових інститутів у правову систему слід бути обережним і максимально враховувати особливості нашого національного права й державності, історичний досвід, юридичну практику, а також ментальність українського народу й інші чинники. Не можна копіювати без аналізу результатів і прогнозу майбутніх наслідків все те, що втілилося в життя й прижилося в інших державах. Новітнє не завжди означає краще. Не буду заперечувати, що наше нормативне регулювання різних суспільних відносин, у тому числі й у сфері виконання рішень, постанов, вироків, ухвал судів різних ланок, далеко не ідеальне й потребує вдосконалення. Проте втілення нового правового регулювання суспільних відносин, які тривалий час регулювалися із зміщенням акценту на державний вплив не можна кардинально змінити без відтермінування в часі. Такі зміни, нехай і позитивні, слід вводити поступово, обережно, з урахуванням усіх можливих позитивних і негативних наслідків. Щоб максимально попередити негативний вплив чи результат такої новизни, потрібно проробити клопітку попередню аналітичну й практичну роботу. Це стосується і впровадження інституту приватних судових виконавців. При їх діяльності виникає ціла низка запитань. Чи будуть паралельно з приватними функціонувати й державні виконавці; якими повноваженнями їх наділити, щоб рішення судової гілки влади виконувалися, але одночасно не відбувалося зловживань із боку самих приватних виконавців; яким чином буде здійснюватися фінансування таких приватних виконавців; що робити малозабезпеченим громадянам України, які не матимуть можливості оплатити їхні послуги; чи приватними виконавцями будуть виконуватися будь-які рішення всіх судів чи тільки окремі, певної, визначеної категорії; яким чином буде встановлюватися ціна за роботу приватних виконавців; чи буде держава втручатися й обмежувати ціни на послуги; чи потрібна буде для здійснення приватної виконавчої діяльності ліцензія чи інший дозвіл тощо. Можливо, у майбутньому введення такого інституту й виправдає себе, проте сьогодні вважаю його запровадження недоцільним. Громадяни України, зневірившись у можливості перемоги справедливості, оббиваючи пороги наших органів влади й місцевого самоврядування, навряд чи повірять у реальність досягнення позитивного результату приватними виконавцями й будуть користуватися їхніми послугам. Тим більше, що такі послуги будуть недешеві, враховуючи всі можливі витрати, пов’язані з цією роботою. Крім того, особи, яких стосуватиметься виконання рішення суду, приватних виконавців сприйматимуть без остраху відповідальності за непідкорення їхнім вимогам і наказам. Якщо ж надати приватним виконавцям ширший спектр повноважень, то існуватиме загроза зловживання такими повноваженнями. Куди й до кого в такому випадку звертатися за захистом пересічному громадянинові? Якщо держава віддасть цю сферу в приватний сектор, відповідно, вона втратить можливість і здійснювати нагляд за її реалізацією й функціонуванням. З іншого боку, у випадку, наприклад, недопущення приватного виконавця, скажімо, до комерційної таємниці про стан рахунків підприємства, що є необхідним для стягнення заборгованості, куди такий виконавець звертатиметься і яким чином захищатимуться його права… Як бачимо, виникає дуже велика кількість запитань при впровадженні нового інституту, навіть не звертаючи уваги на ментальність народу, який звик, що оскільки захист прав здійснюється в судовому порядку і є прерогативою тільки держави, то і втілення в життя рішень, які проголошуються іменем України, має здійснюватися державними органами, державною виконавчою службою. Думаю, що втілення в життя такої ідеї пройде тернистий шлях, остаточний результат якого зараз складно прогнозувати. А враховуючи політичну й фінансову кризу в нашій державі, втілення такого новаторства вважаю недоцільним. Сьогодні слід звертати увагу на те, яким чином забезпечити продуктивне функціонування існуючої державної виконавчої служби й відновити довіру громадян до органів державної влади й місцевого самоврядування. Впровадження інституту приватних виконавців нагадує приватних нотаріусів, яких сьогодні зрівняли в правах з державними. Проте слід згадати статистику, яка свідчить, що більшість опитаних при виникненні питань, наприклад, із спадкового права все-таки бажають звернутися до державного нотаріуса. Мабуть, така ситуація можлива і з приватними виконавцями. Люди, не зважаючи на можливість оперативного втілення рішення суду в життя приватним виконавцем, усе-таки звертатимуться до державних, сподіваючись на їхню компетенцію. А також на можливість скаржитися у випадку їх бездіяльності до вищого органу. З приватними виконавцями набагато все складніше. Якщо він вийде за межі своїх повноважень або зловживатиме ними, що в такому випадку залишається робити громадянину, враховуючи, що частина грошей уже сплачена, а авансовий платіж не повертається. Яким чином захистити свої права? Виходячи із сказаного, вважаю, що з впровадженням інституту приватних виконавців слід зачекати. Доцільно розробити проект втілення такої ідеї в життя, можливо, навіть із використанням практичного досвіду: спробувати запровадити такий інститут у якомусь регіоні й проаналізувати, які результати матиме втілення цієї ідеї в життя.
 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№13-18 | 30 вересня
Тема тижня:
Міжнародний арбітраж
Тема тижня
  • Ефективний арбітраж: який він?
Придбати PDF-версію
 
 

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________