Спірні київські земельні ділянки

Судова палата у господарських справах ВСУ, розглянувши 31 березня 2009 року касаційне подання Генпрокурора у справі за позовом заступника прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Держкомзему до Київської міської ради, скасувала всі попередні судові рішення у справі й направила справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. У  січні 2008 року заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Держкомзему звернувся до господарського суду з позовом  до Київської міськради, треті особи – Інститут рибного господарства Української академії аграрних наук, Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, ТОВ «Літораль» – про визнання недійсним рішення Київської міськради від 12 липня 2007 року № 1092/1753 «Про передачу товариству земельних ділянок для благоустрою території з влаштуванням скверів, парків, зон відпочинку та для будівництва, експлуатації та обслуговування об’єктів рекреаційного призначення біля оздоровчого табору «Світанок» у Святошинському районі м. Києва». В обґрунтування позову позивач указав, що оскаржуваним рішенням  затверджено проект землеустрою щодо відведення товариству земельних ділянок для благоустрою території; віднесено частину лісових земель загальною площею 94,10 га в кварталах №№64-67, №73 комунального підприємства “Святошинське лісове господарство” до земель запасу рекреаційного призначення з виключенням їх з категорії земель лісового фонду   та передано у довгострокову оренду товариству  на 15 років земельні ділянки №1 площею 27,87 га, №2 площею 26,56 га та №3 площею 39,67 га, загальною площею 94,10 га. Одночасно позивач указав, що не проведено процедуру вилучення земельних ділянок відповідно до вимог законодавства та зазначив, що оскаржуване рішення прийнято у порушення вимог ст. 123 Земельного Кодексу, оскільки проект відведення земельної ділянки не було погоджено з природоохоронним органом, яким є Державне управління охорони навколишнього природного середовища м. Києва. До того ж оскаржуване рішення прийнято без погодження меж землекористування з користувачем суміжної земельної ділянки, яким є Інститут рибного господарства УААН. Рішенням господарського суду м. Києва від 15 травня 2008 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 червня 2008 року, в позові відмовлено. Постановою ВГСУ від 4 грудня 2008 року залишено без зміни постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 червня 2008 року.  В основу постанови ВГСУ було покладено висновки господарських судів про те, що вилучення земельних ділянок та надання їх в оренду відбулось у відповідності до вимог закону. Підставою скасування ВСУ попередніх судових рішень стало те, що господарські суди, встановивши, що Київська міська рада оскаржуваним рішенням вилучила земельні ділянки з виключенням їх із категорії земель лісового фонду та віднесенням їх до земель запасу рекреаційного призначення, не з’ясували: належать ці земельні ділянки до земель територіальної громади міста Києва чи до земель державної власності. У випадку належності цих земель до державної власності компетенція щодо їх вилучення визначається ч. ч. 7, 9 ст. 149 ЗК. При належності до земель територіальної громади компетенція щодо їх вилучення визначається ч. 3 ст. 149 ЗК. Крім того, судам належало з’ясувати чи не порушено межі землекористування Інституту, який перебуває у державній власності, і чи не відбулося фактичне вилучення частини земель, що знаходяться у його користуванні. Отже, господарські суди, з висновками яких погодився і ВГСУ, у порушення вимог процесуального закону не з’ясували цих обставин справи та дійшли передчасного висновку про законність вилучення Київською міськрадою спірних земельних ділянок.