Якщо боржник – юридична особа

Юридичні особи так само, як і фізичні, можуть брати участь у виконавчому провадженні як стягувачі і як боржники. Особливий порядок здійснення виконавчого провадження відносно боржників-юридичних осіб урегульований Законом від 21 квітня 1999 р. «Про виконавче провадження» (далі — Закон ).   Вилучення коштів Стягнення відбувається як на наявні й безготівкові кошти в національній і іноземній валюті, так і на інше майно суб’єкта господарських правовідносин. Готівка в національній і іноземній валюті, які знаходяться в касах або інших сховищах боржника — юридичної особи, підлягають невідкладному вилученню після їх виявлення, про що державним виконавцем складається акт, копія якого вручається представникові боржника. При відсутності можливості вилучити кошти в момент їх виявлення державний виконавець має право опечатати касу або інше приміщення, яке є місцем зберігання грошей. Вилучені наявні кошти в національній валюті не пізніше наступного дня здаються в установу банку для перерахування на рахунок стягувача. Якщо наявні кошти вилучені в іноземній валюті, то вони не пізніше наступного дня здаються державним виконавцем банку або іншій фінансовій установі, що має право  їх реалізувати на внутрішньому валютному ринку України, у розмірі, необхідному для покриття видатків по виконанню, сплати боргу й виконавського збору. Отже чим більше ми спілкуємося з державним виконавцем і чим більше ми йому підказуємо, де, у якій кількості в боржника знаходяться заощадження, тим швидше й у повному обсязі здійснюється виконавче провадження. Якщо таких даних у державного виконавця немає, то він направляє запити податковим органам, які зобов’язані надати йому необхідну інформацію в триденний строк.   Спільне володіння майном Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчими документами з урахуванням видатків по виконавчому провадженню. Цікавий, на мій погляд, нюанс, який виникає у випадку володіння боржником майном разом із іншими особами. Це викликає безліч суперечок і протиріч. При спільному володінні стягнення звертається тільки на частину майна, яке належить боржникові на праві власності. Якщо виникає складність у визначенні частки власності боржника, то за відповідними роз’ясненнями державний виконавець звертається до суду, який ухвалив рішення, на підставі ст. 28 Закону. Наступні дії державного виконавця полягають в арешті й вилученні майна боржника, а також його наступній оцінці й реалізації. Слід звернути увагу на проблеми з виконавчим провадженням із корпоративних правовідносин. З однієї сторони, майно, внесене боржником у статутний капітал господарчого товариства, є власністю юридичної особи. З іншого боку, боржник дістав права керування й участі в розподілі прибутку господарчого товариства, у якому є учасником. Звернення стягнення на частку боржника в статутному капіталі юридичної особи можливе лише у випадках, коли останнє передбачено законом або статутом, і залежить від організаційно-правової форми товариства.     Стягнення на інше майно Але як бути, якщо в боржника немає готівкових або безготівкових коштів, або їхня кількість недостатня для покриття всіх видатків по виконанню рішення суду? Законодавцем передбачений такий перебіг подій, і в чинному законодавстві передбачено стягнення на інше майно цього боржника. У відповідності зі ст. 64 Закону, при відсутності в боржника-юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, яке належить боржникові на праві власності або закріплене за ним (за винятком майна, вилученого з обороту або обмеженого в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно. Державний виконавець, накладаючи на майно арешт, приступає до його реалізації, що здійснюється відповідно до правил про черговість продажу. У випадку арешту майна третьої черги, що належить боржникові — юридичній особі, державний виконавець у триденний строк повідомляє власника майна або уповноваженого органу, до сфери керування якого належить майно, і якщо буде потреба, до ФДМУ, про накладення арешту на майно боржника. Такі випадки виникають тоді, коли державі належить 25 %, 50 % плюс одна акція й більше. Обіг стягнення й реалізація майна державних підприємств і господарчих товариств, у статутних фондах яких державна частина становить не менше 25 %, провадиться державним виконавцем з урахуванням обмежень, установлених Законом «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29 листопада 2001 року. Дія мораторію поширюється на примусову реалізацію державним виконавцем об’єктів нерухомості й інших основних засобів провадження, які забезпечують ведення виробничої діяльності даними підприємствами, а також паїв (акцій), які належать державі в майні інших господарчих товариств і переданих у статутні фонди цих підприємств. Дія мораторію спрямована на забезпечення економічної безпеки держави, а також недопущення руйнування цілісності майнових комплексів підприємств, до вдосконалення механізму примусової реалізації майна.  Реорганізація або ліквідація боржника Особливе місце у виконавчому провадженні займає порядок звернення стягнення на майно при реорганізації й ліквідації боржника-юридичної особи. Дуже багато питань виникає у стягувачів, коли вони дізнаються, що боржник — юридична особа припинив своє існування.  І ці питання досить природні — є рішення суду, є боржник, а нести відповідальність за боргами немає кому! Законодавець передбачив вирішення таких питань. Закон «Про виконавче провадження» вказує, що при реорганізації юридичної особи, незалежно від способу реорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділення та ін.), стягнення по виконавчих документах здійснюється на кошти й інше майно тієї юридичної особи, на яку відповідно до закону покладена відповідальність по зобов’язаннях боржника — юридичної особи. Тобто у боржника — юридичної особи буде правонаступник, який і повинен відповідати по боргах відповідно до виконавчих документів. У таких випадках державний виконавець зобов’язаний призупинити виконавче провадження до визначення правонаступника. При ліквідації боржника — юридичної особи, у тому числі внаслідок визнання боржника банкрутом, виконавчий документ передається в ліквідаційну комісію або арбітражному керуючому для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення. У випадку направлення виконавчого документа в ліквідаційну комісію або арбітражному керуючому арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Коли строк ще не минув На практиці часто виникає питання, як поводитися боржникові, коли майно арештоване, а строк для добровільного виконання рішення ще не минув? У такому випадку боржник за узгодженням із державним виконавцем має право в строк, установлений для добровільного виконання рішення, реалізувати належне йому майно в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. Після внесення покупцем коштів арешт на продане майно боржника знімається за постановою державного виконавця. У випадку повного добровільного виконання рішення боржником складається акт, який і є підставою для закінчення виконавчого провадження. Якщо ж боржник у встановлений строк добровільно не виконає рішення, то дії державного виконавця мають активізуватися, і він зобов’язаний невідкладно розпочати примусове виконання.