Деякі аспекти концентрації

З метою запобігання монополізації товарних ринків, зловживання монопольним (домінуючим) становищем і обмеження конкуренції органи Антимонопольного комітету України здійснюють державний контроль за концентрацією суб’єктів господарювання. Основним законодавчим актом у цій сфері є Закон України «Про захист економічної конкуренції».  Вирішальний вплив Як відомо, для ринкової економіки притаманна економічна концентрація, під якою розуміють реальну можливість здійснення вирішального впливу однієї або декількох пов’язаних юридичних (фізичних) осіб на господарську діяльність інших суб’єктів господарювання чи їх частин. Наприклад, у випадку придбання частки, яка складає 100 % статутного капіталу товариства і якщо сукупність активів товариства, яке є покупцем, і товариства, яке купується, перевищують межі, встановлені законодавством, такі дії визнаються концентрацією й тягнуть за собою необхідність отримання відповідного дозволу. На практиці  досить часто зустрічається (і кожен юрист має пам’ятати), що положення про концентрацію можуть стосуватися навіть незначних, на перший погляд,  правочинів щодо купівлі-продажу корпоративних прав. Отже, концентрація суб’єктів господарювання може здійснюватися такими шляхами:

1. злиття суб’єктів господарювання або приєднання одного суб’єкта господарювання до іншого;
2. набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або  кількома суб’єктами господарювання над одним або кількома суб’єктами господарювання чи частинами суб’єктів господарювання шляхом:
   1. безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність іншим способом активів у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб’єкта господарювання, одержання в управління, оренду, лізинг, концесію чи набуття в інший спосіб права користування активами у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб’єкта господарювання, у тому числі придбання активів суб’єкта господарювання, який ліквідується;
   2. призначення або обрання на посаду керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб’єкта господарювання особи, яка вже обіймає одну чи кілька з перелічених посад в інших суб’єктах господарювання, або створення ситуації, при якій більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів двох чи більше суб’єктів господарювання обіймають одні й ті самі особи;
3. створення суб’єкта господарювання двома й більше суб’єктами господарювання, який протягом тривалого періоду буде самостійно здійснювати господарську діяльність, але при цьому таке створення не призводить до координації конкурентної поведінки між суб’єктами господарювання, які створили цей суб’єкт господарювання, або  між ними й новоствореним суб’єктом господарювання;
4. безпосереднє або опосередковане придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління суб’єкта господарювання.

Учасниками концентрації визнаються:

1. суб’єкти господарювання, стосовно яких здійснюється або має здійснитися злиття, приєднання;
2. суб’єкти господарювання, які набувають або мають намір набути контроль над суб’єктом господарювання, і суб’єкти господарювання, щодо яких набувається або має набутися контроль;
3. суб’єкти господарювання, активи (майно), частки (акції, паї) яких набуваються у власність, одержуються в управління (користування), оренду, лізинг, концесію або мають набутися, та їх покупці (одержувачі), набувачі;
4. суб’єкти господарювання, які є або мають намір стати засновниками (учасниками) новостворюваного суб’єкта господарювання. Якщо одним із засновників є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, орган адміністративно-господарського управління й контролю, учасником концентрації вважається також суб’єкт господарювання, активи (майно), частки (акції, паї) якого вносяться до статутного фонду новостворюваного суб’єкта господарювання;
5. фізичні та юридичні особи, пов’язані з учасниками концентрації, згаданими в п. 2-5, відносинами контролю, що дає підстави визнати цю групу осіб згідно зі ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» єдиним суб’єктом господарювання. 

Дозвіл на концентрацію Однак, враховуючи вищевикладене, слід пам’ятати, що дозвіл на концентрацію потрібно отримувати лише в тому випадку (враховуючи положення ст. 22 Закону України «Про захист економічної конкуренції»), якщо, по-перше, наявний факт монопольного становища на ринку, тобто частка на певному ринку товару будь-якого учасника концентрації або сукупна частка учасників концентрації (з урахуванням відносин контролю) перевищує 35 відсотків і концентрація відбувається на цьому чи суміжному з ним ринку. По-друге, за наявності сукупно наступних факторів, причому слід підкреслити, що тільки за наявності сукупно трьох факторів. Коли сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації з урахуванням відносин контролю за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 12 мільйонам євро, визначену за встановленим Національним банком України офіційним валютним курсом, що діяв в останній день фінансового року, і при цьому:

1. вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів, у тому числі за кордоном, не менше як у двох учасників концентрації з урахуванням відносин контролю перевищує у кожного суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року;
2. вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів у Україні хоча б одного учасника концентрації з урахуванням відносин контролю перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року.

Це означає, що наявності одного або двох вище перелічених факторів для необхідності отримання дозволу недостатньо, необхідна наявність всіх трьох фінансових показників. Обов’язковою є прив’язка до ст. 22 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Саме тому при вирішення питання про необхідність отримання дозволу на концентрацію при купівлі-продажу корпоративних прав товариства необхідно враховувати наступне:

1. наявність контролю й підпорядкованості між суб’єктами господарювання, які концентруються;
2. чи є вони учасниками концентрації в розумінні ст. 23 Закону України «Про захист економічної конкуренції»;
3. чи підпадають вони під фінансові показники передбачені пп. 1 п. 1 частини 1ст. 24 Закону України «Про захист економічної конкуренції».