Юридична освіта: реалії сьогодення

Дискусії навколо якості та змісту юридичної освіти точаться мабуть стільки ж, скільки існує незалежна українська держава. За цей час навряд чи сталися серйозні позитивні зрушення. Хіба що проблеми трансформувалися, до старих додалися нові, як-от: перенасичення ринку праці дипломованими фахівцями-юристами, котрі не спроможні професійно реалізуватися через недостатній рівень підготовки. Отже, спробуємо поглянути на стан юридичної освіти з позицій сьогодення. Початки Важливими є питання: хто приходить на студентську лаву юридичних факультетів і наскільки підготовлені абітурієнти до сприйняття юридичної науки? Історично склалося, що в більшості вузів існувала традиція навчання абітурієнтів на підготовчих відділеннях, а також індивідуальних занять з репетиторами. Тож і студенти-першокурсники бралися до навчання, вже маючи за плечима добрі знання з правознавства. Нині ситуація дещо інша: вступники можуть бути зараховані до вишів за сумою балів, зазначених у сертифікатах Українського центру оцінювання якості освіти, які було видано в поточному році. Слід зазначити, що для юридичних факультетів профільною дисципліною визначено історію України, а не правознавство, як це було завжди. Тож цілком природнім є занепокоєння викладачів щодо готовності цьогорічних першокурсників сприймати власне юридичні дисципліни. Чи зможуть вони, не маючи належних знань з основ правознавства, опановувати теорію держави і права, на котрій і базуватиметься все подальше навчання. Ціна питання Потрібно мати чималі кошти, оскільки потрапити на бюджетну форму навчання вдасться далеко не всім, тим більше враховуючи зменшення обсягу держзамовлення. Цьогоріч більшість вузів суттєво підвищили вартість навчання за контрактом. Логіка зрозуміла: у зв’язку з інфляцією зростають видатки інститутів та університетів, отже, найпростіший спосіб поповнити казну – збільшити вартість навчання для престижних спеціальностей (як відомо, юридична освіта завжди входила до переліку «найдорожчих»). Водночас викликає подив неоднаковий підхід провідних юридичних вишів України до подання інформації про вартість навчання в цих закладах. Деякі з них подають таку інформацію у відкритому доступі. Наприклад, Одеська юридична академія на своєму веб-сайті розміщує відомості про ціну навчання в цьому виші, що досить зручно як для абітурієнтів, так і для їхніх батьків. Дехто не полінувався підготувати інформацію щодо порівняння нинішніх і тогорічних цін із зазначенням індексу інфляції (Львівський національний університет ім. І. Франка). Проте виявилося, що є ряд навчальних закладів, у котрих допитатися про ціну навчання не так вже й просто, – чи то вони соромляться оголошувати їх привселюдно, чи дійсно ще «не склали собі ціни». Різні виші – різні бали Ще однією перепоною для абітурієнтів може стати кількість балів з профільного предмета, яку випускник набрав під час незалежного зовнішнього тестування. Річ у тім, що виші у правилах прийому на навчання самостійно встановлюють мінімальний бал з профільного предмета, необхідний для подання документів. Так, КНУ ім. Т. Шевченка встановив з профільного для юристів предмета «історія України» мінімальний бал у 150 одиниць, натомість у КНЕУ ім. В. Гетьмана він дорівнює 140 балам. Водночас приймальна комісія Академії адвокатури допустить до конкурсу випускників, у яких знання з відповідного предмета будуть оцінені не нижче за 124 бали. У Національного університету «Києво-Могилянська академія» своя «фішка». Там абітурієнти за власним бажанням можуть взяти участь у тестуванні за традиційною технологією цього навчального закладу, яке хоч і не впливає на конкурс, пов'язаний із навчанням за бюджетні кошти, проте надає низку переваг при зарахуванні абітурієнта на контрактну форму навчання. Чому і як навчають Із вступом України до Болонського процесу більшість навчальних закладів нашої держави поступово, не без певних труднощів, перейшла на кредитно-модульну систему. Не вдаючись до детального аналізу всіх наявних проблем цієї системи, звернемо увагу на головну, про яку неодноразово доводилось чути від досвідчених викладачів: система письмових іспитів призводить до того, що на виході з інституту чи університету ми маємо юриста, котрий не володіє словом, адже він звик висловлювати свої думки лише письмово. Нові реалії життя, бурхливий розвиток інформаційних технологій сприяли тому, що нині студентам доступний надзвичайно великий обсяг знань, і завданням викладача є лише спрямування студента в потрібне русло. Крім того, сам викладач теж має йти в ногу з часом. Сьогодні викладач, котрий читає класичну лекцію, конспект якої він підготував кілька років тому, навряд чи зможе «втримати» аудиторію. Звісно, важливим питанням є й теоретична підготовка майбутнього юриста, яка залежить від змісту навчання, особистості викладача та власне від прагнення самого студента здобути ці знання. Певна річ, це впливає на якість отриманих знань, проте дає переваги при влаштуванні на роботу після отримання диплому – є практичний стаж роботи. А це кінцева мета навчання – отримати гідне місце роботи, на якому можна застосувати свої знання, отримати нові вміння та навички. Перспективи працевлаштування Ні для кого не секрет, що на сьогодні диплом юриста можна отримати чи не в кожному навчальному закладі будь-якої форми власності. Зрозуміло, що юристи-випускники суттєво відрізняються отриманим багажем знань. Тож і назріла проблема перенасичення ринку праці юристами й економістами – професіями, які стало тримають першість найпопулярніших протягом останніх двох десятиліть. В умовах великого вибору роботодавець встановлює свої критерії відбору, і це легко прослідкувати, якщо зайти на будь-який інтернет-сайт з вакансіями. Одразу стає зрозуміло, які навчальні заклади є авторитетними і шанованими серед роботодавців. Тож радимо абітурієнтам, котрі планують подавати документи до юридичних вузів, ще раз добре зважити всі за і проти та прийняти для себе єдине вірне рішення. Коментар фахівця Начальник відділу моніторингу вищої освіти Департаменту вищої освіти Міністерства освіти і науки України Микола Фоменко: – За напрямом «право» в Україні готують фахівців 69 вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації державної форми власності і, крім цього, 37 ВНЗ приватної форми власності, всього – 107 ВНЗ різних форм власності. Є ще в галузі права напрям «правознавство», за яким підготовку здійснюють 32 ВНЗ державної і 18 ВНЗ приватної форми власності. Слід зазначити, що право та правознавство – окремі напрями підготовки. Право – це юридична спеціальність, а правознавство – спеціальність для підготовки викладачів та шкільних вчителів правознавства, отже, її в основному викладають педагогічні освітні заклади. На сьогодні існує проблема зі спеціальністю «право»: вона є популярною, але разом з тим серед перерахованих навчальних закладів далеко не всі забезпечують якісну підготовку правників. Зрозуміло, що готувати в педагогічному вузі юриста неправильно, – для цього потрібна не лише навчальна аудиторія, але й база. Є проблеми, які змушують нас уважно ставитися до розподілу державного замовлення. В цьому році правознавство визначене як профільне і розподілятиметься виключно для профільних навчальних закладів – класичних і галузевих університетів. Щодо інших вишів ми будемо дивитись, чи доцільно викладати в них правознавство. Сьогодні ринок пересичений юристами й економістами. Це змушує нас зменшувати обсяги підготовки зазначених фахівців. Серйозним кроком до реформ має стати прийняття змін до Закону України «Про вищу освіту», які визначать типи ВНЗ, вимоги як до напрямів підготовки, так і до чисельності студентів, які навчаються на стаціонарі. На сьогодні ми маємо в Україні 881 ВНЗ – це університети, академії, інститути, коледжі, технікуми. Безумовно, стільки навчальних закладів країні не потрібно: ми витрачаємо величезні зайві кошти. Із прийняттям Закону має розпочатися оптимізація мережі вищих навчальних закладів – йдеться про передачу ВНЗ і підпорядкування їх МОН. Тоді ми зможемо дійсно керувати процесом підготовки фахівців, у тому числі і юристів. Наприклад, сьогодні МВС провадить свою освітню політику. Ми не зовсім погоджуємось з підготовкою юристів як з профільним напрямом у навчальних закладах МВС. У світі готують поліцейських – це зовсім інша підготовка, інше призначення. А сьогодні ми готуємо і не юристів, і не міліціонерів. Але мова про інше: коли навчальні заклади будуть зосереджені в одних руках, ми дивитимемось, доцільно чи ні готувати таку кількість фахівців.