Посвідчення права власності на землю: новели законодавства У період, коли придбання земельних ділянок у власність як шляхом безоплатної приватизації, так і на підставі цивільно-правових угод набуло в Україні масового характеру, при оформленні права власності на землю в кожному конкретному випадку виникало чимало спірних питань, пов’язаних з недосконалістю правового регулювання в цій сфері.
Виникнення права власності
Одним з таких спірних питань, зокрема, стало визначення моменту виникнення права власності на земельну ділянку. Так, відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) договір купівлі-продажу земельної ділянки укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності в набувача виникає з моменту такої реєстрації (ст. 334 ЦК). Водночас, згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України (далі – ЗК), в редакції, що діяла до 2 травня 2009 р., право власності на земельну ділянку виникало після одержання її власником документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та його державної реєстрації. Таким документом є державний акт на право власності на земельну ділянку (ст. 126 ЗК).
Незважаючи на розбіжності в правовому регулюванні питань виникнення права власності на землю згідно зі ЗК та ЦК, в Україні склалася стала практика оформлення державних актів на право власності на земельні ділянки та виникнення права власності з моменту одержання та реєстрації відповідних актів власниками. Механізм посвідчення права власності на земельні ділянки державними актами застосовувався до випадків придбання земельних ділянок усіх форм власності як фізичними, так і юридичними особами.
Однак цей механізм був досить складним і вимагав від власників значних витрат часу та зусиль. Тривалість оформлення державного акту становила кілька місяців. За таких умов до інших спірних питань, пов’язаних з оформленням права власності на земельні ділянки, додалася проблема включення до складу спадкового майна земельних ділянок, придбаних спадкодавцями за цивільно-правовими договорами, після укладення яких не було оформлено державний акт у зв’язку зі смертю фактичного власника. На практиці залежно від стадії оформлення державного акта ця проблема могла вирішуватися шляхом продовження оформлення державного акта на ім’я особи, яка розпочала цю процедуру, з подальшим переоформленням нового державного акта спадкоємцем або ж оформлення правовстановлюючого документа безпосередньо спадкоємцем. Однак з правового погляду такі способи вирішення цієї проблеми, безумовно, залишалися спірними.
З моменту державної реєстрації
Тому з метою вирішення проблемних питань 05.03.2009 р. було прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об’єднання земельних ділянок» (далі – Закон), який набрав чинності 02.05.2009 р.
Цей Закон вніс зміни до відповідних норм ст.ст. 125 і 126 ЗК щодо посвідчення права власності на земельні ділянки. Зокрема, нова редакція ст. 125 ЗК закріпила загальну умову виникнення прав на земельну ділянку, згідно з якою право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому законодавець розмежував способи посвідчення права власності на землю залежно від форми власності на неї на момент її відчуження.
Так, чинна на сьогодні редакція ст. 126 ЗК передбачає, що право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж і цільового призначення, посвідчується:
а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;
б) свідоцтвом про право на спадщину.
При набутті права власності на підставі зазначених документів державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку.
На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження.
Орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа. Більш детально механізм фіксації переходу права власності на земельні ділянки при укладенні цивільно-правових угод і оформленні права на спадщину, а також при реєстрації права власності на землю в разі відчуження земельних ділянок приватної власності врегульований Постановою КМУ «Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку» від 06.05.2009 р. №439.
Землі державної чи комунальної власності
На відміну від земельних ділянок приватної власності, придбання земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності, а також у разі зміни меж та цільового призначення таких ділянок посвідчується державним актом на право власності на землю. Такий підхід законодавця є цілком виправданим, оскільки придбання земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності є формою первинного набуття земельних ділянок, яке здійснюється згідно зі спеціальними процедурами шляхом проведення аукціону чи реалізації права безоплатної приватизації. У цьому разі факт набуття права власності та момент його виникнення залежать не лише від укладення та реєстрації договору купівлі-продажу, але й від належного проходження встановленої законом процедури придбання земельних ділянок, кінцевим етапом якої є оформлення власником відповідного державного акта.
Зміна меж і цільового призначення земельної ділянки свідчить про створення нового об’єкта права, тому набуття земельної ділянки зі зміною цільового призначення і меж є формою первинного придбання і цілком закономірно потребує видачі державного акта на право власності на земельну ділянку.
Форма державного акта
Форма державного акта на право власності на земельну ділянку затверджується Кабміном. При цьому слід зауважити, що наприкінці 2008 р. набрали чинності зміни до Постанови КМУ «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» від 02.04.2002 р. №449, які встановили нову форму бланка державного акта. Однак на практиці зустрічаються випадки посвідчення права власності на землю у 2009 р. державними актами, виданими на бланках старого зразка, вже після набрання чинності норм про нову форму такого акта. У таких випадках нотаріуси, керуючись положеннями чинного законодавства про нотаріат, можуть відмовити в посвідчені договору відчуження земельної ділянки, право на яку було посвідчено державним актом старого зразка, після затвердження нових форм таких актів. Тому власнику земельної ділянки необхідно звертати особливу увагу на форму і зміст державного акта.
Таким чином, запроваджуючи механізм переходу права власності на земельні ділянки, що перебувають у приватній власності, на підставі цивільно-правових договорів, законодавець намагається не лише привести у відповідність положення ЦК та ЗК, але й встановити до певної міри схожі процедури переходу прав на нерухомість, максимально спростивши механізм загалом.
Інші умови
Крім того, положення Закону щодо посвідчення права власності на земельні ділянки цивільно-правовими договорами та свідоцтвами про право на спадщину поширюються також на випадки, коли зазначені документи були укладені (видані) до набрання чинності цим Законом, але державні акти на право власності на земельні ділянки видані не були. У цьому разі нотаріус, який посвідчив відповідний документ, звертається з письмовим запитом до органу, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, про підтвердження того, що державний акт на право власності на земельну ділянку не виданий новому власнику земельної ділянки. Після отримання письмового підтвердження такого факту державний акт на право власності на земельну ділянку вилучається нотаріусом з його справ та після здійснення відмітки про перехід права власності на неї долучається до відповідного документа, зазначеного у ч. 2 ст. 126 ЗК. Термін розгляду зазначеного запиту органом, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, не повинен перевищувати 14 календарних днів.
Актуальний коментар
«Українці вже можуть реєструвати право власності на придбану землю за спрощеною процедурою»
Партнер компанії «Адлер і партнери. Адвокатське бюро», адвокат
Юрій ОСТАПЕНКО: – Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок», який набрав чинності на початку травня 2009 р., спрощує процедуру державної реєстрації права власності на придбану ділянку і запобігає корупції в цій сфері. Законодавці скасували необхідність отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж та цільового призначення. Ця норма гальмувала земельний ринок, адже в ній не вказувалось, в який термін виконавчі органи повинні видати державний акт. Тому, посилаючись на брак бланків, вони могли затягувати процедуру видачі актів на декілька років. Прискорити процес можна було за $1–5 тис. Тепер право власності на землю посвідчуватиметься або цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки (зокрема, договором купівлі-продажу), або свідоцтвом про право на спадщину. І до цих документів додаватиметься державний акт попереднього власника з відміткою нотаріуса й органу, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження. При цьому на проставляння вищезгаданої відмітки на державному акті Закон відводить реєстраторові 14 днів. І якщо цей термін буде порушено, новий власник земельної ділянки може звернутися зі скаргою до суду або Кабінету міністрів України. Нововведення в земельному законодавстві захищають не лише тих осіб, які придбали землю після набрання чинності цим Законом, але й тих, які придбали землю раніше, а акти ще не отримав. Особи, які придбали землю до моменту прийняття Закону, повинні звернутися до нотаріуса, який посвідчував договір купівлі-продажу земельної ділянки і в якого залишився оригінал державного акта попереднього власника. Нотаріус зробить запит до органу, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно і їх обмежень, про те, чи видавався акт на цю землю. Відповідь на запит повинна бути надана згідно із законом протягом 14 днів. При негативній відповіді нотаріус на існуючому акті ставить відмітку про перехід права власності на землю на підставі договору купівлі-продажу, після чого новий власник передає реєстраторові держакт і договір купівлі-продажу для проведення державної реєстрації у двотижневий термін. До речі, 15 травня 2009 р. також набрала чинності постанова Кабінету міністрів України «Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку», яка затвердила порядок здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку. Тож уже повністю готова законодавча база для проведення державної реєстрації права власності на придбану землю за новою процедурою.
|
|
Юридичні компанії України ______________________________
______________________________
|