Нотаріуси ХХІ століття

Той факт, що єдності нотаріату при його реформуванні слід приділити велику увагу, не потребує зайвих доказів. Більше того, чимало нотаріусів називають проблему єдиного нотаріату найбільш актуальною протягом останніх десяти років. Українському нотаріату, як відомо, притаманний поділ на державних і приватних нотаріусів. І нотаріуси плекають надію на те, що в найближчому майбутньому законодавець знайде час для внесення всіх необхідних змін до чинного законодавства України, щоб побудувати класичну модель нотаріату. 15 травня 2009 р. вітчизняним нотарям було презентовано видання, присвячене нотаріату України, – «Нотаріуси ХХІ століття: відповіді на запитання». «Розкрита у цій книзі різнобічність роботи нотаріуса поряд з утаємниченістю показує, наскільки його ремесло важке, всепоглинаюче, вимогливе і водночас живе», – звернувся до присутніх президент Академії нотаріату України, голова Київського міського відділення УНП Володимир Черниш. Більше 15 років тому в нашій державі розпочався процес реформування нотаріату. Його історія тісно переплітається з двома важливими для нотаріату подіями – прийняттям у 1993 р. Закону України «Про нотаріат» та заснуванням того ж року Української нотаріальної палати – єдиного всеукраїнського об’єднання нотаріусів. Упродовж всіх цих років неодноразово поставало питання про необхідність покращення якості та рівня роботи нотаріату. «Протягом багатьох років нам доводиться вирішувати безліч питань і проблем, пов’язаних з подальшим реформуванням вітчизняного нотаріату, який переживає сьогодні досить нелегкий і водночас цікавий період, – заявив президент Всеукраїнського благодійного фонду «Сприяння реформуванню нотаріату» Василь Степаненко. – Багато зроблено в цьому напрямі, але не менше роботи в нас попереду». Нотаріуси вважають, що найбільшими труднощами, з якими вони стикаються у своїй професійній діяльності, є недосконалість законодавства, неможливість оперативно усувати суперечності в прийнятих законодавчих актах, недосконала професійна підготовка нотарів, їхня незахищеність, неврегульованість таких питань, як самофінансування нотаріальної діяльності, відсутність єдиної нотаріальної практики та Нотаріального процесуального кодексу України, який би ретельно регламентував нотаріальний процес. Окрім цього, низка нотаріусів невдоволена браком часу для творчої роботи. Адже більшість їхнього часу займають діловодство та ведення архіву. Але нотарі, як і будь-які інші представники юридичної професії, не є канцелярськими працівниками. Це творчі люди, які виконують вкрай важливу публічну функцію.