Секретний заповіт: особливості посвідчення та можливості виконання Рано чи пізно перед людиною постає питання: що вона залишить своїм нащадкам? Заповіт – це розпорядження фізичної особи (заповідача) щодо належного йому майна, майнових прав та обов’язків на випадок смерті, складений у встановленому законом порядку. За своєю природою заповіт є одностороннім правочином. Як правочин він має відповідати всім вимогам, що їх пред’являють до правочинів, відповідно до Цивільного кодексу України. Значення заповіту полягає в тому, щоб визначити порядок переходу всього майна, майнових прав та обов’язків до певних осіб, який існуватиме після смерті заповідача. Водночас предметом заповіту не можуть бути такі майнові права, якими громадянин не мав права поступитися іншій особі і за життя (право на одержання аліментів, пенсії, права відшкодування майнової шкоди, викликаної ушкодженням здоров’я та ін.).
Розпорядження на майно складає основний зміст заповіту. Але в ньому можуть бути й деякі розпорядження немайнового характеру, наприклад про місце поховання, про покладання на спадкоємців певних обов’язків, пов’язаних з отриманням освіти тощо. Заповіт завжди виражає особисту волю та бажання заповідача, тому й право на заповіт здійснюється тільки особисто.
Інтерес викликає такий різновид заповіту, як секретний заповіт. Згідно зі ст. 1249 Цивільного кодексу України секретний заповіт посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом. Особа, яка бажає посвідчити секретний заповіт, подає його в заклеєному конверті нотаріусу. На цьому конверті повинен стояти підпис заповідача. Нотаріус робить на конверті посвідчувальний напис, скріплює його печаткою, а потім у присутності заповідача кладе в інший конверт і опечатує.
Оскільки, згідно з положеннями цивільного законодавства, секретний заповіт посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом, ця нотаріальна дія має свою специфіку. Необхідно зазначити деякі моменти, які дозволяють уникнути можливих непорозумінь, що ведуть до визнання такого заповіту недійсним. Нотаріус має ознайомити заповідача з тими елементами заповіту, які мають бути в ньому відображені (це склад майна, що заповідається, найменування осіб, до яких за волею заповідача має перейти спадщина, частки у спадковій масі, які вони мають отримати, тощо). Нотаріус має пересвідчитись у тому, що заповідач знає про необхідність наявності цих елементів і вони є в секретному заповіті, що з’ясовується зі слів присутніх. Отже, зміст секретного заповіту при таких діях залишається невідомим нотаріусу, що відповідає вимогам Цивільного кодексу України.
У той же час зроблене застереження дає певні гарантії того, що зміст секретного заповіту відповідає вимогам, які законодавство висуває до його дійсності. Нотаріусу слід звернути увагу заповідача на можливості виконання умов заповіту спадкоємцями. Так, якщо в заповіті будуть закладені умови, які навряд чи можливо виконати і виконання яких ще складніше перевірити (наприклад, розвіяти прах спадкодавця десь над горами або над морем, в якомусь конкретному місці та в конкретний спосіб: з гелікоптера, літака тощо), це значно ускладнить для спадкоємців отримання спадку. Заповідач має скласти заяву про те, що нотаріус ознайомив його з правилами складання секретного заповіту та з пунктами, які повинні бути в ньому, та підписати її.
При посвідченні секретного заповіту, одержавши інформацію про відкриття спадщини, нотаріус призначає день оголошення заповіту. Про це він повідомляє членів родини та родичів спадкодавця, якщо їхнє місце проживання відоме, або робить повідомлення в пресі. Надалі в присутності зацікавлених осіб і двох свідків нотаріус відкриває конверт, у якому зберігається заповіт, і оголошує його. Про оголошення заповіту складається протокол, який підписують нотаріус і свідки. До протоколу записують весь зміст заповіту.
|
|
Юридичні компанії України ______________________________
______________________________
|