Боротьба з картелями

З переходом до ринкової економіки в Україні з'явилося й активно розвивається антимонопольне законодавство. Спеціально засновані антимонопольні органи покликані забезпечувати додержання цього законодавства суб’єктами господарювання. Однак, як свідчить світова й вітчизняна практика, позитивне антимонопольне законодавство теж не дає змогу ефективно протистояти всім проявам монополізму. Застосування адміністративних санкцій, через їхній невисокий ступінь репресивності, не здатне перешкодити монополістичній діяльності, що приносить величезний за розміром монопольний прибуток. У Законі України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 р. вказується, що неефективність антимонопольної (конкурентної) політики, яка ускладнює створення конкурентного середовища в країні, є фактором, що становить загрозу національній безпеці в економічній сфері. Таємні змови У контексті вищезазначеного Антимонопольний комітет (АМКУ) розробив Проект Закону №3577 від 29.12.5008 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення відповідальності за антиконкурентні узгоджені дії» (далі – законопроект). На даний час в Україні відсутній належний правовий механізм виявлення та припинення таємних змов між конкурентами, які найбільшою мірою руйнують ринкові механізми. Хоча Закони «Про Антимонопольний комітет України» та «Про захист економічної конкуренції» і визначають ряд повноважень органів АМКУ, необхідних для розслідування діяльності картелів, застосування їх на практиці виявляється недостатнім. Виявлення та припинення таких найбільш небезпечних проявів антиконкурентної поведінки вимагає застосування особливих методів розслідування, зокрема використання оперативно-розшукових заходів і засобів, передбачених Законом  «Про оперативно-розшукову діяльність», які можна застосовувати лише для пошуку та фіксації даних про протиправні діяння, відповідальність за які передбачена ККУ. Відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції суб’єктом порушення та відповідальності за участь у картелях (антиконкуретних узгоджених діях) є лише суб’єкти господарювання (зазвичай юридичні особи). Щодо фізичних осіб, то вони є суб’єктами кримінальної відповідальності лише за примушування до антиконкурентних узгоджених дій відповідно до ст. 228 ККУ. При цьому для застосування кримінальної відповідальності необхідно, щоб примушування відбувалося певними, передбаченими законом способами, а саме шляхом насильства чи заподіяння матеріальної шкоди або погрози застосування насильства чи заподіяння такої шкоди. Причому ці способи повинні застосовуватися для того, щоб примусити особу, яка керує діяльністю суб’єкта господарювання, контролює чи впливає на таку діяльність, до вчинення всупереч її волі дій, внаслідок яких відповідний суб’єкт господарювання стає учасником антиконкурентних узгоджених дій. Втім зазвичай посадові особи суб’єктів господарювання самостійно та свідомо приймають рішення про антиконкурентні змови. При цьому вони можуть мати більше особистого зиску від вчинення таких протиправних дій порівняно з негативними для них наслідками, пов’язаними з накладенням органами АМКУ штрафів на відповідних суб’єктів господарювання на підставі норм, що містяться в Законі України «Про захист економічної конкуренції». Методи боротьби з картелями Загалом суспільство давно шукає ефективні економічні методи, а також правові механізми попередження утворення картелів і боротьби з ними. Основні методи та механізми, які закріплені в різних правових системах, можна поділити за такими напрямами:

1. загроза застосування суворих санкцій – потенційно високі адміністративні штрафи, що накладаються на учасників картельної змови (юридичних осіб), та кримінальна відповідальність;
2. стимулювання розкриття картельних змов – звільнення від відповідальності в разі добровільного розкриття картельної змови, винагорода третім особам за донесення інформації про її існування.

Відповідальність фізосіб Спробуємо проаналізувати саме кримінальну відповідальність фізичних осіб, безпосередньо задіяних у підготовці та здійсненні картельної змови, як актуальний вид покарання. Загалом актуальною зазначена тема стає, якщо система накладання штрафів на суб’єктів господарювання функціонує неефективно, виникає потреба в додаткових нематеріальних чинниках, які б спонукали організаторів картельної змови відмовитися від своїх планів. В Україні кримінальна відповідальність за злочини проти конкуренції має свою історію. До квітня 2003 р. ст. 228 ККУ передбачала кримінальну відповідальність за змову про штучне підвищення та підтримання монопольних цін, тарифів, знижок, надбавок, націнок з метою усунення конкуренції між суб’єктами підприємницької діяльності всупереч умовам антимонопольного законодавства. Після квітня 2003 р. цю статтю Кримінального кодексу було змінено. У новій редакції кримінальним порушенням вважається лише примушування до антиконкурентних узгоджених дій, які заборонені законом про захист економічної конкуренції, шляхом насильства чи заподіяння матеріальної шкоди або погрози застосування насильства чи заподіяння такої шкоди. Очевидно, що ці дві редакції статті кардинально відрізняються за своїм змістом. У першому разі карається сам факт фіксування чи утримання цін. У другому – необхідне примушування до таких вчинків одним суб’єктом діяльності іншого. Відповідно, у діючій редакції ця стаття ККУ є вкрай важкою для застосування. Вона придатна лише в досить малоймовірних ситуаціях примушування до такої змови, до того ж доказ факту примушування є надзвичайно складним. Фактично можна сказати, що кримінальної відповідальності за картельні змови в Україні немає. Своєю чергою, автори законопроекту наполягають на скасуванні ст. 166-2 КпАП, що передбачає покарання у вигляді штрафу для керівників підприємств, визнаних винними в порушенні антимонопольного законодавства, а санкцію для керівників підприємств, причетних до картельної змови, пропонують передбачити в ст. 228 ККУ. Таким чином, буде змінено підслідовність розслідування справ щодо керівників компаній. На цей час законодавчо визначено, що саме АМКУ розслідує справи, а штраф для керівників компаній, які беруть участь у картельній змові, становить 15–30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (255–510 грн.). Після прийняття законопроекту докази причетності керівників компаній до картельної змови будуть збирати слідчі МВС, СБУ і Генпрокуратури. Керівник повинен буде сплатити штраф у розмірі 1–5 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17–85 тис. грн.) або йому загрожуватиме позбавлення волі на термін до п'яти років. За повторне здійснення подібного злочину керівника підприємства можуть позбавити волі на термін від трьох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю протягом трьох років. Також передбачена можливість уникнення кримінального переслідування. Так, у п. 5 ст. 228 ККУ вказано, що від кримінальної відповідальності звільняються особи, які причетні до картельної змови, але вирішили заздалегідь добровільно повідомити про це АМКУ або правоохоронні органі. На наш погляд, зазначена норма є досить прогресивною, оскільки практика застосування подібних заходів існує в багатьох країнах світу. Загалом введення кримінальної відповідальності за порушення антимонопольного законодавства є позитивним чинником у боротьбі з картелями. Адже кримінальне покарання – достатньо ефективний метод стримування від порушень закону.