Всі рубрики


Доказування за методикою Case Engineering

Удосконалення бізнес-процесів і впровадження інноваційних інструментів, спрямованих на досягнення синергетичного ефекту діяльності, особливо актуальні в перехідних циклах економіки, у тому числі для юридичного ринку. Проблема пошуку більш ефективних методів надання юридичних послуг в одному з найризикованіших сегментів бізнесу – судовому представництві – стала передумовою розробки та імплементації в практичну діяльність методики Case Engineering (з англ. сase – судова справа, engineering – інженерне мистецтво, розробка й управління). Ця методика була розроблена нашими російськими колегами з юридичної фірми «Вегас-Лекс» і дістала широке висвітлення в професійній юридичній пресі.   Суттю Case Engineering, за визначенням розробників, є набір взаємопов’язаних механізмів ефективної підготовки та ведення господарського (судового) процесу, які спрямовані на зниження ангажованості суду, усунення формалізму в процесі та збільшення змагальності сторін спору. Паралельно з цим вирішуються питання підвищення ефективності підготовки до участі у справі, оптимізації системи комунікацій між юристом та клієнтом, а також всередині самої юридичної фірми, мінімізації витрат на ведення справи тощо. Структура Case Engineering Підготовку методики здійснювали на підставі аналізу більше 200 найскладніших судових справ і моделювання окремих категорій спорів, щодо вирішення яких склалась суперечлива практика. Структуру Case Engineering складають (і) інструменти ефективної підготовки до участі у справі (планування та тактика процесу), (іі) інструменти зовнішнього супроводження справи (PR-супровід) та ядро методики – (ііі) інструменти доказування, до яких належать типові засоби доказування із застосуванням нових підходів до роботи з ними, та нехарактерні для російського (та й українського) господарського процесу засоби доказування – громадські слухання, соціологічні опитування, «портфель судді», меморандум судової практики, афідевіт, угода щодо фактичних обставин та ін. За нашими спостереженнями, та й за визнанням самих розробників, пропонована методика не є абсолютно новим продуктом. Більш правильно вести мову про компіляцію встановлених законом і дещо модернізованих засобів доказування з поширеними в іноземних юрисдикціях (передусім у США, Франції) та адаптованими для застосування в національному судовому процесі засобами доказування. Очевидним є й те, що компанія розробників використовує цю методику як серйозний PR-хід. Разом з тим Case Engineering є цікавим предметом для дослідження й аналізу можливостей використання інструментальних рішень, зокрема пропонованих засобів доказування, в українському господарському процесі, враховуючи особливості національного законодавства. Якщо довіряти статистиці, у судовому процесі в основному підлягають доказуванню від однієї до трьох обставини, які мають вирішальне значення для правильного розгляду спору. Тим не менше кожен судовий юрист на практиці стикався з ситуацією, коли за належно підготовленої та опрацьованої правової позиції справу не вдавалось виграти лише через відсутність достатньої та якісної доказової бази. Проте в деяких випадках, залежно від обставин справи та за відповідної попередньої підготовки до процесу, юриста має можливість управляти ризиками, пов’язаними з певними доказами у справі, мінімізуючи та нівелюючи їх, або прийняти рішення про необхідність отримання додаткових доказів, що суттєво посилять позицію у справі. Отримання додаткових доказів відбувається за рахунок передбачених законом засобів доказування, які не знаходять активного застосування, використання доказів, прямо не передбачених процесуальними нормами, та комбінування вказаних засобів доказування. Виключний перелік засобів доказування Розділ V ГПК України передбачає виключний перелік засобів доказування, до яких належать письмові, речові докази, висновок судового експерта, пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі. Неповноту та невідповідність сучасним вимогам наведеного переліку засобів доказування за ГПК можна подолати шляхом міжгалузевої аналогії процесуального законодавства, використовуючи засоби доказування поряд з наведеними, які встановлені в ЦПК чи КАС України, що відповідає принципу уніфікації процесуального закону. При цьому слід виважено підходити до питання формального віднесення таких доказів до відповідної диспозиції ГПК, яка буде обґрунтовувати подання таких доказів. На окрему увагу заслуговують підстави звільнення від доказування, які не знаходять широкого й активного застосування, незважаючи на відсутність судової практики, яка ставила б під сумнів доказову силу та достатність таких підстав. Найефективнішим з погляду можливостей використання в господарському процесі є рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили та є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Перевагою такого судового рішення з цивільної справи є можливість відмінного від основної (господарської) справи суб’єктного складу, що передбачає й попередню «підготовку» такого рішення для очікуваного господарського спору. Так, рішення з цивільної справи (отримане на етапі підготовки до господарського процесу) за позовом фізичних осіб – субпідрядників до підрядника про стягнення коштів за виконані роботи, де в мотивувальній частині встановлено факт належного виконання, вид та обсяг робіт, виконаних субпідрядниками, звільняє підрядника від доведення обставин належного виконання своїх зобов’язань за договором підряду перед замовником в господарському процесі (якщо всі роботи виконувались субпідрядниками), доказування яких (обставин) на практиці викликає складність через специфіку підрядних правовідносин. Для більшої «доказовості» рішення з цивільної справи його подання слід супроводжувати додатками з витягом журналу чи звукозапису судового засідання, де мова йде про обставини, які цікавлять господарський суд. Надання суду поширених у сьогоднішніх умовах електронних документів, відомостей з Інтернету, контентів окремих сайтів тощо слід обгрунтовувати положенням ч. 1 ст. 36 ГПК як подання матеріалів (письмових документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Основна складність у підготовці таких доказів – надання їм належної процесуальної форми. Для цього фіксування матеріалів слід доручити фахівцю державної експертної установи. Не зайве дати суду можливість ознайомитися в режимі онлайн з такими матеріалами. У складних справах про порушення прав інтелектуальної власності чи поширення недостовірної інформації в мережі Інтернет, за відсутності бажання суду забезпечити докази, доцільно проводити спеціальні дослідження контенту сайту чи інших інтернет-ресурсів (на практиці найбільшою довірою користуються експерти системи експертних установ Мін’юсту чи МВС) та фіксувати такі дослідження за допомогою відеозапису. Суду надається відеозапис проведеного дослідження, розшифрування (стенограма) такого запису, письмові пояснення фахівця, який проводив дослідження, та фахівця, який здійснював відеозапис. Зазначені вище пояснення фахівців аналогічні висновкам спеціалістів, які передбачені ЦПК, і, хоча й не віднесені до засобів доказування, приєднуються до матеріалів справи та впливають на оцінку й розсуд суду. Активне використання таких висновків спеціалістів (за визначенням Case Engineering – досудова експертиза), зокрема лінгвістичних (при тлумаченні змісту документів), математичних (про ймовірність настання певних наслідків чи обставин у справі), логічних (про відповідність суджень опонента правилам формальної логіки) та інших досліджень, викликає зацікавленість у суду та за певних обставин має суттєве значення для вирішення справи. Проте слід ретельно оцінювати ризики надання таких доказів – за високої ймовірності виникнення в суду «ще більших сумнівів» чи оспорювання таких висновків протилежною стороною, наслідком чого стане призначення судової експертизи та затягування розгляду справи, від надання таких доказів слід відмовитись. Судова практика Меморандум судової практики та «портфель судді» не є засобами доказування в буквальному розумінні, спрямованими на обгрунтування правової позиції, та є звичним для нас «наведенням судової практики». Але, на відміну від формального додавання текстів відповідних судових рішень до процесуальних документів, підготовка меморандуму судової практики здійснюється на підставі статистичного, хронологічного та інших видів аналізу. Отримані результати (тренди) динаміки вирішення відповідної категорії спорів чи окремих питань, які співпадають з обраною позицією у справі, відображаються у формі графіків і таблиць, що покращує візуальне сприйняття та розуміння судом отриманих результатів. При підготовці аналізу «портфелю судді» критерії пошуку потрібної судової практики обмежуються справами, розглянутими раніше конкретним суддею (судом). Доцільно в окремих спорах здійснювати підготовку меморандуму судової практики ЄСПЛ, особливо в судах касаційної інстанції. Визнання окремих обставин Угода щодо фактичних обставин – один із засобів доказування за методикою, яким сторони визнають окремі обставини. Підготовка такої угоди здійснюється під час проведення переговорів і консультацій щодо майбутнього спору. Ефективність такої угоди полягає в процесуальній економії, зокрема часу та ресурсів сторін на доказування обставин, встановлених угодою. Проте перешкодою для застосування угоди щодо фактичних обставин може стати ч. 3 ст. 43 ГПК, згідно з якою визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим. Хоча при застосуванні наведеного припису суд повинен обгрунтувати причини відступу від визнання стороною обставин справи. Насамкінець У всіх випадках роботи з вищенаведеними засобами доказування слід враховувати застереження з принципу допустимості, за яким обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (наприклад, у справах про перевезення вантажу). Засоби доказування за методикою Case Engineering в контексті застосування їх в українському господарському процесі в будь-якому разі заслуговують на увагу та вивчення можливості їх активного впровадження у практику, зокрема при веденні найбільш важливих і складних спорів. Незважаючи на значну ресурсозатратність таких засобів доказування, їх правильне використання є виправданим, воно дасть зрозуміти суду серйозність підготовки та намірів сторони, яка використовує «незвичні» докази. Попри можливе скептичне ставлення деяких судів до пропонованих засобів доказування непомітно для самого суду вони детермінують психологічно-емоційний вплив на суд, що відобразиться на оцінці доказів і розсуді суду при винесенні рішення, а це за певних умов може понизити «градус» ангажованості й упередженості суду. Ще однією перевагою використання пропонованих доказів є цілеспрямоване розширення «сукупності доказів». Проведений аналіз загалом дає підстави розділити оптимізм розробників методики Case Engineering щодо ефективності та доцільності використання її інструментів у практичній діяльності. Викладене дає підстави для висновку про те, що кожна юридична фірма чи окремо практикуючий юрист за наявності бажання, відповідної кваліфікації та досвіду може розробити свою методику Case Engineering на основі існуючої, а також ефективно впроваджувати її інструменти в практику.
 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№1-4 | 29 квітня
Тема тижня:
Юридичний форум
Тема тижня
  • Незворотність змін. Мін’юст та міжнародні партнери – втілюємо зміни разом!
  • Проарбітражний підхід. Про підсумки застосування нового арбітражного законодавства.
  • ДП «СЕТАМ» перейшло від Мін’юсту до сфери управління АРМА.
Придбати PDF-версію
 

  

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________