Відшкодування оплати послуг адвоката На сьогодні відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК) оплата послуг адвоката включена до складу судових витрат. Відповідні положення з’явилися у ГПК відносно недавно, з прийняттям Закону від 21.06.2001 р. «Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України», який набрав чинності 05.07.2001 р.
До набрання чинності зазначеним законом оплата послуг адвоката відшкодовувалася як збитки. Правовою підставою цього виступав п. 10 чинної на той час редакції Роз’яснення Вищого арбітражного суду від 04.03.1998 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Арбітражного процесуального кодексу України» (далі – Роз’яснення). Цей пункт рекомендації визначав, що витрати позивачів і відповідачів, пов’язані з оплатою ними послуг юридичних фірм, правових організацій, адвокатів з надання останніми правової допомоги у веденні справи в арбітражному (нині – господарському) суді, не належать до складу арбітражних (нині – судових) витрат. Ці витрати належать до збитків сторін і відшкодовуються в загальному порядку.
Послуги адвоката як збитки сторін
Розгляд витрат на оплату послуг адвоката як збитків сторін ускладнював їхнє відшкодування, оскільки зацікавленій у відшкодуванні стороні потрібно було довести наявність прямого зв’язку між порушенням її прав і необхідністю скористатися послугами адвоката. А виходячи з того, що залучення адвоката є правом, а не обов’язком особи, довести наявність такого зв’язку було практично неможливо.
Хоча і тепер, коли ГПК містить пряме застереження про те, що оплата послуг адвоката включається до складу судових витрат, навряд чи можна назвати відшкодування витрат на оплату послуг адвоката легкою справою. Для того щоб отримати таке відшкодування, мало знати господарсько-процесуальні норми, у яких виписане право на це. Потрібно бути добре обізнаним у відповідній практиці господарських судів, сформовані на основі якої практичні рекомендації наведено нижче.
Перш за все відзначимо, що згідно із практикою, яка склалася, підлягають відшкодуванню витрати на оплату лише тих послуг адвоката, що безпосередньо пов’язані з розглядом господарської справи. Такими послугами можуть бути як послуги, що полягають у представництві інтересів сторони безпосередньо в судових засіданнях, так і послуги, що надаються поза межами залу судового засідання.
Згідно з практикою господарських судів відшкодовуються лише фактично здійснені на момент прийняття рішення витрати на оплату послуг адвоката, тобто лише ті витрати, які були понесені (оплачені) стороною у зв’язку з необхідністю надання їй правової допомоги на стадіях досудового врегулювання господарського спору, порушення провадження у справі та підготовки матеріалів до розгляду в першій інстанції, вирішення господарських спорів у першій інстанції. Витрати, понесені у зв’язку з одержанням правової допомоги на пізніших стадіях господарського процесу не відшкодовуються. У зв’язку з цим пропонується охоплювати предметом угоди про надання правової допомоги, за якою планують здійснити відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, тільки надання адвокатських послуг на тих стадіях господарського процесу, що передують прийняттю рішення в господарській справі (включаючи стадію вирішення господарських спорів у першій інстанції). У разі необхідності надання адвокатських послуг на подальших стадіях господарського процесу пропонується унормовувати відповідні відносини іншою угодою про надання правової допомоги, яка не подаватиметься до господарського суду для відшкодування розглядуваних витрат. Пояснюється це тим, що в разі включення до предмета угоди про надання правової допомоги надання адвокатських послуг на тих стадіях господарського процесу, що слідують за прийняттям рішення в господарській справі, існує ймовірність відмови господарського суду в їхньому відшкодуванні з посиланням на неможливість фактичного надання цих послуг на момент прийняття рішення у справі.
Співрозмірність витрат
На відміну від цивільного й адміністративного судочинства, для яких постанова Кабміну від 27 квітня 2006 р. «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їхньої компенсації за рахунок держави» встановила граничні розміри відшкодування витрат, пов’язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено рішення, граничних розмірів відшкодування витрат на оплату послуг адвоката в господарському судочинстві законодавчо не визначено. Утім відповідно до п. 12 Роз’яснення, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Вказане в повній мірі стосується й оплати послуг адвоката, відшкодування якої може бути зменшене господарським судом у разі встановлення її неспіврозмірності. Чіткі критерії визначення співрозмірності витрат на оплату послуг адвоката відсутні, тому вирішення цього питання цілком залежить від розсуду господарського суду, який розглядає справу.
Гонорар та фактичні видатки
Схвалені Вищою кваліфкомісією адвокатури при КМУ 1 жовтня 1999 р. Правила адвокатської етики поділяють оплату за послуги адвоката на гонорар і фактичні видатки, пов’язані з виконанням доручення. Згідно з практикою, що склалася в господарських судах, у складі витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, відшкодовується лише гонорар, а фактичні видатки, пов’язані з виконання адвокатом доручення, не відшкодовуються. Тому надзвичайно важливо, укладаючи угоду про надання правової допомоги, окремо вказати розмір гонорару та фактичних видатків, пов’язаних з виконання доручення. Якщо цього не зробити, існуватиме висока ймовірність відмови господарського суду у відшкодуванні таких витрат, обумовлена неможливістю виокремити гонорар із загальної вартості адвокатських послуг.
Замість висновків
Зазначимо, що а судовій практиці щодо відшкодування витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, панує уявлення про те, що адвокатська діяльність не є підприємницькою. Відповідно, поширеним явищем є відмова у відшкодуванні таких витрат у разі, коли з угоди про надання правової допомоги чи документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, випливає, що адвокат при наданні правової допомоги діяв як фізична особа – підприємець або як працівник юридичної особи, що не має статусу адвокатського об’єднання.
Отже, чинне господарське процесуальне законодавство надає можливість відшкодування сторонам витрат на оплату послуг адвоката. Однак у силу недостатнього правового регулювання судова практика перетворила реалізацію цього права на занадто формалізовану процедуру.
|
|
Юридичні компанії України ______________________________
______________________________
|