Сплутали Гоголя з Гегелем, калій з кальцієм… або чому іноземні інвестиції не їдуть в Україну

Історія завжди повторюється. Принаймні доти, доки ми, нарешті, не усвідомимо свої помилки та не припинемо їх повторювати. В голодні дев‘яності Україна з надією дивилася на ситий Захід, сподіваючись, що невдовзі і ми будемо жити так само. Варто лише прийняти відповідні закони, і іноземні інвестиції потоком потечуть в Україну. Саме тоді, у 1992 р., був прийнятий перший Закон «Про іноземні інвестиції», в якому іноземним інвесторам гарантувався не лише захист від будь-яких експропріацій (комуністичні методи були ще дуже свіжі в пам‘яті), але й стабільність законодавства, в тому числі і податкового. Чому ж інвестиції не прийшли? Відповідь проста. Вже через півроку після його прийняття Закон почали перекроювати, вносити різні зміни, призупиняти дію окремих частин. І зовсім не через те, що вишикувалася черга з інвесторів. Просто людям, близьким до влади, зовсім не потрібні були конкуренти – тим більше, іноземні. Найбільш відчайдушні іноземні інвестори, які вже внесли свої інвестиції, повіривши в стабільність законодавства, в те, що Україна – правова держава, звернулися в суди. Адже, держава гарантувала їм незмінність законодавства, що регулює іноземні інвестиції. І суди, на честь їм треба сказати, встали на бік інвесторів. Аж до Верховного та Конституційного. В правовій державі на цьому була б поставлена крапка. А на Україні почався «наїзд» на суддів. Їх викликали в різні високі кабінети та вчили уму-розуму. На тих, хто не розумів, заводили кримінальні справи. Звичайно, пояснювали суддям, що не всі іноземні інвестори погані. Деякі (перелік додається) хай поки поживуть та попрацюють на наше благо. Ось такий адміністративний ресурс, накладений на цілком зрозуміле бажання усунути конкурентів, і зруйнували інвестиційний клімат на Україні. Історія одного підприємства В 1999 р. спільне українсько-чеське підприємство «Контур ПК» ТОВ отримало судове рішення, яким було захищено право підприємства на спеціальний правовий статус як підприємства з іноземними інвестиціями. Цей статус в повному обсязі був поширений на підприємства, в статутному капіталі яких не менше 51% належить СУЧП «Контур ПК» ТОВ (ТОВ «Прана», ТОВ «Прометей», ТОВ «Пульс» та ТОВ «Глобус»). Це рішення постановлено Київським районним судом м. Харкова 29.12.99 р., залишено в силі судом апеляційної інстанції і двічі – Верховним Судом України. Окремі спірні питання застосування цього рішення були вирішені ухвалами того ж суду про роз’яснення рішення та встановлення порядку виконання, і також залишені в силі судами апеляційної та касаційної інстанцій. Тим не менше, останні 7 років підприємства зазнають послідовного та системного утиску з боку держави в особі різних її органів, який полягає у спробах оспорити право підприємств на спеціальний правовий статус або навіть силовим шляхом (через порушення надуманих кримінальних справ) змусити підприємства відмовитися від цього статусу. Дивне трактування законодавства Держава в особі органів ДПАУ та ДМСУ вказувала, що використання згаданими підприємствами рішення Київського райсуду м. Харкова є безпідставним у зв’язку з тим, що ЗУ «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України з метою усунення випадків ухилення окремих підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів)», рішення КСУ від 29.01.02р. та ухвала того ж суду від 14.03.02 р. зробили необов’язковим  виконання рішення Київського райсуду м. Харкова, яким до підприємства застосовані державні гарантії захисту іноземних інвестицій. Подібне трактування законодавства та рішення суду є дещо дивним з юридичної точки зору, однак, як це не парадоксально, воно знайшло підтримку в господарських судах Житомирської області та м. Києва, відповідних апеляційних господарських судах та ВГСУ. Ці суди навіть дозволяли собі формулювання на зразок: «у зв’язку із зміною законодавства рішення Київського районного суду м. Харкова підлягає перегляду», вигадуючи таким чином неіснуючі норми цивільного процесу та даючи вказівки суду іншої гілки. Але цю позицію не підтримав Верховний Суд. Позиція ВСУ Та й не могло бути інакше, адже застосування матеріальних норм господарськими судами суперечить практиці застосування цих норм права ВСУ. Тому ухвалами ВСУ 2001 р. та 2003 р. рішення Київського райсуду м. Харкова та всі подальші ухвали залишені в законній силі. Не скасовані вони й досі, та згідно зі ст. 124 Конституції обов’язкові до виконання без будь-яких винятків чи застережень. Стосовно посадових осіб ТОВ «Прометей» була порушена кримінальна справа за ознаками ухилення від сплати податків. Обвинувачення стосувалося, у тому числі, і платежів, питання про стягнення яких було предметом розгляду в господарських судах. Проте, вироком Шевченківського районного суду м. Києва, який залишений в силі ухвалою Апеляційного суду м. Києва та ухвалою Верховного Суду, встановлена відсутність в діях посадових осіб ТОВ «Прометей» складу таких злочинів, як ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів. ВСУ, залишаючи вирок без змін, зазначив: «Відповідно до вимог ст. 14 ЦПК України, рішення, ухвала і постанова суду або судді, що набрали законної сили, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Зазначене рішення Київського районного суду м. Харкова ніким не змінене і не скасоване і на сьогоднішній час, а тому підлягає виконанню». Отже, ВСУ ще раз підтвердив, що вказані зміни законодавства не змінюють правового статусу дочірніх підприємств СУЧП «Контур ПК». Аналогічної позиції дотримується і палата в кримінальних справах Апеляційного суду Київської області, яка розглядала кримінальну справу, порушену стосовно посадових осіб ТОВ «Пульс» за ознаками ухилення від сплати податків. 11 червня 2008 р. суд ухвалив закрити кримінальну справу за відсутністю навіть не складу, а самої події злочину (п. 1 ч. 1 ст. 6 КПК України), обґрунтувавши своє рішення, окрім іншого, так: «Зазначене рішення Київського районного суду м. Харкова, яке набрало законної сили, не змінене і не скасоване, неодноразово було підтверджене ухвалами Київського районного суду м. Харкова про роз’яснення цього рішення, відповідно до яких дане рішення є обов’язковим для виконання на всій території України. Право ТОВ «Пульс» не сплачувати податки необхідно розцінювати не як пільгу з оподаткування, а як один з елементів правового режиму території, на якій розташоване дане підприємство.» Отже, ВСУ визнав, що в існуючій правовій ситуації – коли люди виконували чинне рішення суду – неможна ставити питання про кримінальну відповідальність. Невтішні висновки На нашу думку, головною причиною суперечливого правозастосування є змішування двох різних за юридичною сутністю понять – «пільги» та «державні гарантії захисту іноземних інвестицій». Саме це призвело до того, що господарськими судами були неправильно, всупереч нормам Конституції та позиції ВСУ, застосовані норми матеріального права. Однак неможна обійти увагою і інше. По-перше, після вивчення судової практики постає логічне питання: чому в нашій країні не виконуються рішення судів, навіть найвищої інстанції? Напевно, тому, що інші державні інституції в нашій країні, зокрема, податкова та митна служба, їх суто внутрівідомчі інтереси, «височіють» над судами. Адже дуже легко можна виконати план з наповнення бюджету за рахунок розпродажу активів підприємства, чиє майно арештоване в рамках кримінальної справи, а керівник – під вартою. І що з того, що людину потім виправдали – все одно потім хоч щось повернути з бюджету нереально. А по-друге, високопоставлені податківці зацікавлені у подібних кримінальних справах з точки зору особистого збагачення, оскільки розпродаж цих самих активів традиційно відбувається через підконтрольні фірми. Коментар фахівця Заступник директора Інституту держави і права ім. В.М. Корецького, к.ю.н., член-кореспондент АПрН України Володимир НАГРЕБЕЛЬНИЙ:  – Закон України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з метою усунення випадків ухилення окремих підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)» та рішення Конституційного Суду України не скасовували обов'язкового виконання чинних судових рішень, оскільки це суперечило б ч. 5 ст. 124 Конституції України, відповідно до якої: «Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими для виконання на всій території України». Конституція не містить жодних відсилочних норм про те, що законами може встановлюватися повне чи часткове невиконання судових рішень, а тому будь-який нормативно правовий акт, що обмежує обов'язковість рішення суду, у цій частині буде неконституційним. Причиною ж невірного розуміння рішення КСУ від 29.01.2002 р., на наш погляд, є помилкове змішування  абсолютно різних понять – «пільги» та «державні гарантії захисту іноземних інвестицій», які були передбачені різними статтями Закону «Про іноземні інвестиції». У рішенні КСУ наводиться чітке розмежування понять «пільги» та «державні гарантії» (абз. 2-3 п. 4 мотивувальної частини рішення): «...відповідно до ст. 32 цього Закону підприємствам з іноземними інвестиціями було надано низку податкових пільг, яких не мали підприємства з вітчизняними інвестиціями. Крім цього, згідно з положеннями ст. 9 Закону «Про іноземні інвестиції», ст. 8 Декрету КМУ «Про режим іноземного інвестування» у разі зміни законодавства на вимогу іноземного інвестора впродовж 10 років повинно було застосовуватися спеціальне законодавство, що діяло на момент реєстрації інвестицій». Пільги надавалися згідно з ст. 28-33 названого Закону, та стосувалися, зокрема, особливостей митного обкладення, експорту та імпорту, оподаткування, валютного регулювання, бухгалтерського обліку та обов'язкової звітності, а також інших аспектів діяльності суб'єктів господарювання. ТОВ «Пульс», «Глобус» та «Прометей», як вбачається з наданої ними інформації, не користувалися такими пільгами та не відстоюють право на їх застосування. Рішенням Київського районного суду м. Харкова до підприємств застосовані державні гарантії захисту іноземних інвестицій від зміни законодавства, передбачені ст. 9 того ж Закону. В цій статті відсутні будь-які вказівки на пільги щодо надання відповідних гарантій, натомість. У ній мова йде лише про гарантії від змін законодавства. Відповідно до ст. 9 Закону «Про іноземні інвестиції» (1992 р), у тому разі, коли наступне спеціальне законодавство України про іноземні інвестиції змінює умови захисту іноземних інвестицій, зазначені в цьому Законі, до іноземних інвестицій протягом десяти років на вимогу іноземного інвестора застосовується спеціальне законодавство, що діяло на момент реєстрації інвестицій. Позиція ВСУ – Після прийняття Законів України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», «Про внесення змін до деяких законів України з метою усунення випадків ухилення окремих підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)», рішення Конституційного Суду України та ухвали того ж суду від 14.03.2002 р. державними органами України неодноразово ставилася під сумнів обов'язковість виконання рішення Київського районного суду м. Харкова. Проте, Верховним Судом було чітко встановлено, що вищевказані зміни законодавства не змінюють правового статусу дочірніх підприємств СУЧП «Контур ПК» ТОВ. Рішення Київського районного суду м. Харкова та всі подальші ухвали про його роз'яснення та встановлення порядку виконання перевірені в касаційному порядку Верховним Судом України та залишені ним у законній силі. При чому Верховний Суд перевіряв ці рішення і після прийняття Законів «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», «Про внесення змін до деяких законів України з метою усунення випадків ухилення окремих підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)», рішення Конституційного Суду України від 29.01.2002р. та ухвали того ж суду від 14.03.02 р.