Всі рубрики


Операція «Ліквідація»

Як повідомлялося в минулому номері ПТ, нещодавно в Києві відбувся круглий стіл, присвячений законопроекту, який унеможливлював би рейдерську схему захоплення підприємства через його ліквідацію. Схему, відповідно до якої юридична особа ліквідовується за рішенням суду, можна назвати нахабною, витонченою і простою водночас. Так, до суду подається позов про ліквідацію юридичної особи на підставі, зазначеній у ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб – підприємців». Такий позов може бути поданий не лише рейдером-агресором, але й державними установами в інтересах першого. У процесі розгляду такого позову суд може призначити ліквідатора або надати таку можливість державному реєстраторові. І тут з’ясовується найцікавіше: жодний нормативно-правовий акт не обмежує суд при виборі кандидатури такого ліквідатора. Ним може бути будь-який призначений міноритарій, один із членів правління або взагалі стороння особа, яка не має жодного відношення до товариства. Внаслідок цього такий ліквідатор, користуючись своїми повноваженнями, «вдало» реалізує активи організації. Саме прогалини в чинному законодавстві України – ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб – підприємців» (далі – Закон про реєстрацію), Цивільного і Господарського кодексів України – дають рейдерам змогу доволі ефективно використовувати цю схему захоплення підприємства. Закон про реєстрацію Як відомо, чинні ЦК і ГК встановили порядок призначення комісії з припинення (ліквідаційної комісії) виключно судом, який приймає рішення про припинення юридичної особи. На думку організаторів круглого столу, було б доречно виключити з переліку повноважень державного реєстратора право призначати відповідну ліквідаційну комісію на свій розсуд. Це право державні реєстратори використовують, не вдаючись до суті відносин між учасниками юридичної особи й органами її управління, не зважаючи на професійний рівень призначених ними осіб. Більше того, непоодинокі випадки використання таких повноважень у корупційних схемах. Саме тому пропонувалось виключити зі ст. 38 Закону про реєстрацію частину шосту. Вона надає державному реєстратору право, у разі якщо в судовому рішенні щодо припинення юридичної особи у зв’язку з її ліквідацією не призначена комісія з припинення, внести до Єдиного державного реєстру запис, у якому вказати як голову комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи керівника органу управління або особу, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності. Виходячи із судової практики, призначення судом ліквідаційної комісії, як правило, суперечить інтересам мажоритарних учасників (акціонерів) юридичних осіб, щодо яких прийнято рішення про ліквідацію. Враховуючи відсутність у чинному законодавстві критеріїв призначення персонального складу такої комісії та з метою припинення використання цього правового механізму в протиправних схемах, спрямованих на захоплення майна юридичних осіб, доречно передати право призначати ліквідаційну комісію вищим органам управління юридичної особи – загальним зборам учасників, акціонерів. Окрім цього, як зазначив старший юрист ЮПФ «Грищенко і Партнери» Тарас Зозуля (на фото 1), слід уникати затягування ліквідації юридичної особи ліквідаційною комісією. «Для цього можна, наприклад, оскаржити в інших судових процесах прийняті рішення», – запропонував юрист. Чинне законодавство про ліквідацію суб’єкта господарювання не визначило вичерпне коло підстав для такої ліквідації. І це, як правило, призводить до зловживання заявниками своїми правами. Слід відзначити непоодинокі випадки свідомого порушення норм чинного права самими суб’єктами господарювання з метою провокування відповідних органів державної влади на подання позовів про ліквідацію юридичних осіб. У такий спосіб, за умови зговору з керівником юридичної особи, рейдери отримують рішення суду про ліквідацію організації. Або ж сама організація з метою уникнення перевірок своєї діяльності фіскальними та правоохоронними органами здійснює процедуру самоліквідації нібито за ініціативою органів державної влади. Увагу учасників круглого столу було зосереджено і на тому, що вже склалась практика, за якої більшість юридичних осіб (які справно платять податки, проходять податкові перевірки та займаються цілком законною діяльністю) використовують так звані орендовані юридичні адреси. Враховуючи те, що закріпленим у законодавстві механізмом ліквідації юридичної особи зловживають, з одного боку, рейдери, а з іншого самі організації, які здійснюють протиправну діяльність, доречно взагалі виключити з підстав для ліквідації юридичної особи її незнаходження за юридичною адресою, за умови подання звітності та здійснення діяльності відповідно до вимог чинного законодавства. Також слід внести змінити до підстав для ліквідації та надати можливість юридичній особі виправити ті порушення закону, які були допущені. Господарський і Цивільний кодекси Враховуючи необхідність внесення змін до спеціального закону, який регулює реєстрацію юридичних осіб, зміни не оминуть також ЦК і ГК. Щоб визначити чітке коло підстав для ліквідації суб’єктів господарювання, розробники законопроекту пропонують внести зміни до ст. 110 ЦК. Так, автори пропонують ліквідовувати юридичну особу у випадках, якщо вартість чистих активів товариства стає меншої за визначений законом розмір статутного капіталу. Водночас юридичній особі надається можливість усунути вказане порушення до моменту прийняття судом рішення про ліквідацію. Водночас законопроект залишає таку підставу для ліквідації юридичної особи, як визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути. Але в цієї підстави серед юристів є противники. «Не можуть бути підставами для страти порушення, які були допущені при народженні дитини», – підкреслила старший юрист ЮК Arzinger Олена Ткаченко (на фото 2). Не досягли згоди учасники заходу і щодо спеціальної позовної давності, яку пропонували застосовувати при ліквідації юридичної особи і строк якої становить один рік. У цьому разі позовна давність обчислюється з дня державної реєстрації юридичної особи, або з дати закінчення року, в якому вартість чистих активів стала меншою за визначений законом мінімальний розмір статутного капіталу, або з дати закінчення одного року з моменту неподання такою особою органам державної податкової служби податкових декларацій і документів фінансової звітності відповідно до закону. Строк позовної давності не може бути поновлено для учасника (власника) юридичної особи на тій підставі, що він набув прав учасника (власника) вже після державної реєстрації такої юридичної особи. На переконання партнера ЮФ «БКС-Капітал» Дмитра Лошакова (на фото 3), парламентарі після такого нововведення почнуть створювати нові спеціальні строки позовної давності, відстоюючи тим самим власні комерційні інтереси. Слід відзначити, що з цим абсолютно погодився народний депутат України Микола Катеринчук. * * * Незважаючи на відсутність спільної точки зору на розглянуті питання та багато висловлених пропозицій, можна з впевненістю сказати, що цей законопроект є першим і необхідним кроком у боротьбі з чорним рейдерством. Зміни до правового поля, яке регулює створення та ліквідацію підприємств, потребують термінового впорядкування з боку законодавця. Але чи прислухаються народні обранці до думки фахівців, які постійно стикаються з рейдерськими атаками на своїх клієнтів, попри відсутність у цьому питанні і йоти політики, невідомо. Та й вчасністю видання того чи іншого нормативно-правового акта парламент, на жаль, похвалитися не може.
 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№23-24 | 31 грудня
Тема тижня:
Податки та збори
Тема тижня
  • Повернення сплаченого збору за пенсійне страхування на купівлю квартири: порядок, дії, документація, вартість.
Придбати PDF-версію
 
 

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________