Всі рубрики


Чого чекати від судів у 2009 році?

Як повідомлялося в одному з попередніх номерів ПТ, нещодавно в Києві відбувся круглий стіл на тему «Судова практика. Проблеми і шляхи їх вирішення». Представники провідних юридичних фірм прагнули спрогнозувати, яким чином світова фінансова криза, яка зачепила всі сектори вітчизняної економіки та яку відчули на собі громадяни України, вплине на видозміну судової практики в поточному і наступному роках. «Фінансова» судова практика Найгостріше фінансову кризу відчув на собі однойменний сектор економіки. «Кількість судових справ щодо спорів у фінансовому секторі останнім часом має стійку тенденцію до збільшення», – повідомив партнер ЮФ «Салком» Андрій Кузнєцов (на фото 1). Підтвердженням цього є той факт, що якщо раніше банки при захисті своїх інтересів у суді задовольнялися силами власних штатних юристів, то на сьогодні вони об’єктивно змушені залучати зовнішніх консультантів. «І справа не тільки в нестачі власних ресурсів, – додав пан Кузнєцов. – Найчастіше банки передають зовнішнім консультантам складні, комплексні процеси, у яких фігурують декілька, а то й більше боржників, що використовують всі доступні процесуальні форми захисту, спрямовані в першу чергу на затягування судового процесу». Останнім часом почастішали випадки ініціювання боржниками банків процедури власного банкрутства, яку вони використовують як засіб захисту від вимог кредитора. При цьому, ініціюючи процедуру банкрутства, боржник ефективно користується процесуальними засобами, що передбачені Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».  «Необхідно відзначити, що процедура відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом є самостійною формою судового процесу, що багато в чому базується на судовій практиці, – наголосив юрист. – У більшості випадків банківські юристи не мають відповідного досвіду й навичок, а тому банки змушені співпрацювати із зовнішніми консультантами, що практикують у цій сфері». Окрім цього, банки звертаються до зовнішніх консультантів, коли проблема має системний характер. За словами партнера ЮФ «Салком», останнім часом почастішали випадки заперечення в судовому порядку законності кредитних договорів, грошові зобов’язання за якими виражені в іноземній валюті. «Особливо «креативні» юристи, які діють в інтересах боржників банків, просять суд з посиланням на положення ст. 524 ЦК України визнати «валютний» кредитний договір недійсним, а також встановити обов’язок своїх клієнтів – боржників повернути кредит у порядку реституції за курсом НБУ на момент одержання кредиту», – навів приклад Андрій Кузнєцов. При цьому повністю ігноруються норми спеціального банківського законодавства. Безумовно, фінансова криза, яка є світовою, вплине і на судову практику у сфері інвестицій. «Підсумки роботи інвестиційного сектора починаючи з кінця минулого – початку цього року залишають бажати кращого, – запевнив керуючий партнер ЮФ Aries Олег Давиденко (на фото 2). – Однак на сьогодні відсутня тенденція формування «кризоутворюючих» судових справ». Водночас пан Давиденко звернув увагу присутніх на два фактори, які можуть мати судовий розвиток. Перший – це наявність значної кількості «прострочень» за корпоративними облігаціями (відмови емітентів у виплатах за купонами й офертами, а також непогашення облігацій – технічного дефолту). За даними експертів, на сьогодні можна говорити про 90 випадків технічного дефолту на загальну суму 1,5 млрд грн. Після банків інвестиційні компанії є основними покупцями таких цінних паперів. Одним зі способів погашення простроченої заборгованості може бути банкрутство емітента й продаж його майна. Другий фактор пов’язаний з розміщенням (передачею) недержавними пенсійними фондами своїх грошових активів через управлінські компанії. Негативні показники результатів інвестування грошових активів НПФ у 2008–2009 рр. можуть спричинити виникнення позовних вимог до управлінських компаній щодо повернення цих активів по закінченні терміну дії договорів. Основа для майбутніх позовів Радник ЮФ «Саєнко Харенко» Олена Щербина (на фото 3) назвала чотири категорії корпоративних спорів, які можуть виникнути в майбутньому. «Закон України «Про господарські товариства» не передбачає права акціонера звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів АТ, у зв’язку з чим суди відмовляють акціонерам у задоволенні позовів про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними правочинів, вчинених товариством», – зазначила вона, спираючись на п. 51 Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24 жовтня 2008 р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів». Водночас Закон «Про акціонерні товариства» (далі – ЗУ «Про АТ») запровадив нове для законодавства поняття – правочин, у вчиненні якого є заінтересованість, та встановив порядок укладення такого правочину. Відповідно до ст. 72 ЗУ «Про АТ» такий правочин може бути визнаний судом недійсним у разі, якщо особа, яка його вчинила, знала або повинна була знати про недотримання вимог щодо його укладення. Окрім цього, до вступу в силу ЗУ «Про АТ» акціонер не міг захистити в суді своє право на внесення змін до порядку денного загальних зборів, які скликаються товариством. Якщо акціонеру належить менше ніж 10% голосів, то відповідно до Закону «Про господарські товариства» включення поданої ним пропозиції до порядку денного не є обов’язковим. «На практиці акціонер – власник незначної кількості голосів, який подав пропозицію про внесення змін до порядку денного загальних зборів, може отримати відмову без будь-яких пояснень або взагалі не отримати інформацію про результати розгляду його пропозиції», – підкреслила пані Щербина. Саме зі вступом у силу ЗУ «Про АТ» можна, на переконання радника ЮФ «Саєнко Харенко», очікувати певних змін в існуючій судовій практиці, яка не давала акціонеру можливості через суд вплинути на формування порядку денного загальних зборів. Закон України «Про господарські товариства» надає акціонеру, який володіє більш як 10% голосів, право вимагати скликання позачергових загальних зборів у будь-який час та з будь-якого приводу, але разом з тим прямо передбачає можливість невиконання правлінням цієї вимоги. Якщо правління не виконує зазначену вимогу, акціонер отримує право самостійно скликати позачергові збори. Також цей Закон не передбачає можливості звернення акціонера до суду з позовом про оскарження відмови правління та зобов’язання скликати позачергові збори. У розрізі цього припису ЗУ «Про АТ» (ч. 6 ст. 47) надає акціонеру право оскаржити в суді рішення наглядової ради про відмову в задоволені його вимоги про скликання позачергових загальних зборів. І наостанок. «Через два роки після набрання чинності ЗУ «Про АТ» акціонери отримають можливість звернутися до суду з позовом про приведення статуту у відповідність до нового Закону, якщо до цього часу загальні збори акціонерів не приймуть рішення про викладення статуту в новій редакції, – повідомила Олена Щербина. – Враховуючи це, може змінитися судова практика, яка на сьогодні не дозволяє вносити зміни до статуту за допомогою судового рішення». Участь суддів у законотворчості Чи готові суди відповідно реагувати на таку кількість не завжди досконалих і узгоджених з нормами чинного законодавства актів органів державної влади? Чи буде нова судова практика будуватися на законодавстві, враховуючи те, що багато новонароджених норм суперечать чинним ЦК, ГК і навіть Конституції України? «Судді просто не можуть стояти осторонь, коли змінюються акти, якими їм доводиться керуватися кожного дня», – висловив переконання перший заступник міністра юстиції Євген Корнійчук (на фото 4). Але на сьогодні особи, які здійснюють правосуддя за чинним українським законодавством, не мають можливості впливати на якість законів, що їх приймає Верховна Рада України. «Прикладом спільної плідної роботи суддівського корпусу з парламентом можуть бути чисельні звернення суддів ВСУ до Комітету ВРУ з питань правосуддя з пропозиціями внесення нагальних змін до законодавства, а також участь за згодою народних депутатів суддів різних рівнів у робочих групах з напрацювання відповідних проектів законів і кодексів, – запевнив пан Корнійчук. – Однак головна проблема лишається невирішеною: участь ВСУ в процесі законотворення на сьогодні може здійснюватися лише опосередковано – через парламентарів, воля яких нерідко є політично зумовленою». Натомість, на переконання першого заступника міністра, маючи право законодавчої ініціативи, ВСУ не залежатиме від позиції нардепів, а самостійно вноситиме підготовлені найпрофесійнішими суддями законодавчі пропозиції.
 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№13-18 | 30 вересня
Тема тижня:
Міжнародний арбітраж
Тема тижня
  • Ефективний арбітраж: який він?
Придбати PDF-версію
 
 

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________