Що відбувалося на черговому Пленумі ВСУ

12 червня 2008 р. відбулося засідання Пленуму Верховного Суду України. Окрім суддів ВСУ в роботі Пленуму активну участь взяли представники Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Вищої ради юстиції. На засіданні було розглянуто деякі кадрові питання та прийнято низку постанов у другому та першому читанні. Зокрема, у другому читанні були прийняті постанови про застосування норм процесуального законодавства при розгляді цивільних справ у суді першої інстанції; про застосування норм процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду; про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів і розгляді ними адміністративних позовів до судів та суддів; про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини проти безпеки виробництва.  Кадрові питання Пленум розглянув також питання про призначення першого заступника голови ВСУ та про обрання судді до складу Президії ВСУ. За поданням голови судової палати у кримінальних справах Євгена Короткевича до складу Президії ВСУ було обрано суддю Валентина Косаря. З цим рішенням погодилися 69 суддів із 79, котрі взяли участь у таємному голосуванні. На посаду першого заступника голови ВСУ було запропоновано лише одну кандидатуру – Петра Пилипчука (на фото), у котрого щойно закінчився п’ятирічний термін перебування на цій посаді. Як зазначив Петро Пилипчук, всі п’ять років у міру своїх сил і можливостей він робив усе для укріплення позицій ВСУ та судової системи України, задля того, щоб не дати зруйнувати судову систему і Верховний Суд. Шляхом таємного голосування Петра Пилипчука було повторно призначено першим заступником голови ВСУ. Цивільний процес Серед проектів постанов, що були винесені на розгляд Пленуму, найбільш запеклу дискусію між суддями викликало обговорення Постанови «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції». Її розглядали вже у другому читанні, проте це не завадило суддям внести до неї значну кількість правок «з голосу». Саме з цих причин навіть прозвучало запитання: а чи подавали ці поправки письмово? Ось тут версії розійшлися: автори поправок начебто їх подавали, а робоча група, що працювала над постановою, нібито їх не бачила. Як би там не було, цю важливу й необхідну в роботі суддів першої інстанції постанову все ж таки було прийнято. Як зазначив Дмитро Луспеник, цей проект постанови спрямований на роз’яснення проблемних питань забезпечення правильного, своєчасного й повного розгляду та вирішення судом справ у першій інстанції. Цей проект має за мету усунути непорозуміння та неоднакове застосування деяких норм ЦПК. З 1 вересня 2005 р. діє новий ЦПК, який суттєво змінив вітчизняну модель цивільного процесу, у зв’язку з чим запроваджено деякі нові процесуальні норми й інститути цивільного процесу. Звісно ж, з цих причин у судовій практиці виникають проблемні питання. На сьогодні суди змушені застосовувати роз’яснення, які були прийняті ще 1990 р. До цієї постанови лише двічі вносили зміни – остання з яких датована 1998 р. Тож вона має повною мірою застосовуватись у судах і роз’яснити спірні питання, що виникають саме в судовій практиці, такі як поняття «юридична заінтересованість» як передумова права на пред’явлення позову, у тому числі пред’явлення позову особами й органами, які захищають чужі інтереси або інші інтереси. У постанові роз’яснено, як діяти судам у разі наявності в певних договорах третейської угоди або третейського застереження, тому що, на жаль, суди в цих питаннях допускають дуже багато помилок. Також надано роз’яснення щодо гласності процесу та державної мови. Найголовніші роз’яснення – ті, що стосуються самої процедури судового розгляду, зокрема заочного розгляду справи, котрий є новелою цивільного процесуального законодавства. Роз’яснено питання ускладнення судового розгляду, строків розгляду й обов’язків головуючого. За підсумками розгляду постанову було ухвалено, хоча й прозвучали критичні зауваження щодо її положень. Так, Іван Шицький вважає, що це роз’яснення має характерну особливість – у ньому не витримані засади цивільного судочинства, закладені в Конституції та цивільному процесі, а також немає жодного механізму реалізації принципу верховенства права. Досудовий розгляд Ще один із прийнятих проектів постанов Пленуму має на меті роз’яснити застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду. Існуюча на сьогодні Постанова Пленуму «Про підготовку справ до судового розгляду» – одна з найстаріших, що їх застосовують суди. Вона була прийнята в 1977 р., і до неї лише двічі вносили зміни. У постанові детально роз’яснена кожна дія суду з підготовки справи до судового розгляду – що саме суд повинен здійснити разом з учасниками процесу. Також дано роз’яснення не лише подання доказів, але й розкриття доказів, яке зрештою не повністю реалізоване в новому кодексі. Метою розробки обох процесуальних постанов Пленуму є необхідність скерування судової практики на те, щоб правильно підготувати справу до судового розгляду та після цього – на першому засіданні – розглянути її. Саме такий пріоритет був у розробників нового ЦПК, коли вони конструювали ці процесуальні норми. Судова палата в цивільних справах ВСУ сподівається, що внаслідок прийняття цих постанов наплив справ до Європейського суду з прав людини з приводу порушення строків рогляду справи значно зменшиться. Позов до суддів У повторному, другому читанні був розглянутий і прийнятий Проект Постанови «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів та суддів». Незважаючи на те, що з моменту попереднього обговорення минуло досить багато часу, судді внесли лише два зауваження. У результаті обговорення Пленум прийняв постанову, значно скоротивши її обсяг, – це, мабуть, найлаконічніше з існуючих роз’яснень ВСУ. Його суть зводиться до такого: судді при розгляді цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ і справ про адміністративні правопорушення не є суб’єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності, вчинених у зв’язку з розглядом судових справ. Звісно, таке трактування є дискусійним і може викликати критику з боку юридичної спільноти. Ще до прийняття постанови з вуст одного з народних депутатів прозвучали звинувачення в тому, що ВСУ готує «бредову річ», спрямовану на узурпацію влади. Проте жоден з народних обранців так і не знайшов часу завітати на засідання Пленуму, щоб взяти участь в обговоренні постанови Пленуму.