«Дорожня карта» для регіонів

Рейтинг конкурентоспроможності регіонів Україна посідає 72-ге місце в рейтингу індексу глобальної конкурентоспроможності (далі – ІГК) серед 134 країн. Про це 25 червня 2009 р. повідомила директор фонду «Ефективне управління» Наталія Ізосімова (на фото) під час презентації дослідження конкурентоспроможності України та її регіонів, проведеного в рамках партнерського проекту фонду «Ефективне управління» і Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ). «Порівняно з даними попереднього звіту Україна продемонструвала малопомітний прогрес, перемістившись у рейтингу з 73-ї на 72-гу позицію. Але слід враховувати, що цього року кількість аналізованих країн збільшилася з 131 до 134», – сказала директор фонду. Відповідно до звіту в рейтингу ІГК Україна розмістилася між країнами, що розвиваються, – Марокко та Філіппінами, випередивши більшість країн Африки та Латинської Америки. Проте вона істотно відстає від країн ЄС, а серед країн СНД з погляду конкурентоспроможності економіки посідає четверте місце, поступаючись Росії, Казахстану й Азербайджану. Дошкульними місцями України, за даними звіту, є інституціональне середовище (115-те місце), інфраструктура (79-те місце), макроекономічна стабільність (91-ше місце) і ефективність ринку товарів (103-тє місце). Уже другий рік поспіль фонд «Ефективне управління» разом із ВЕФ аналізує конкурентоспроможність України на національному і регіональному рівнях. «2009 р. ми збільшили кількість аналізованих регіонів із 12 до 15. Регіони порівнюємо між собою, а також з іншими країнами. Такого роду дослідження дає глибоке розуміння проблем, які необхідно вирішити кожній області, щоб підвищити свою конкурентоспроможність, а також може стати «дорожньою картою» для вироблення регіональної державної політики», – переконана пані Ізосімова. Регіони України досліджували за 12 складовими глобального індексу конкурентоспроможності, до яких належать: державні та громадські установи, інфраструктура, макроекономічна стабільність, охорона здоров’я та початкова освіта, вища освіта та професійна підготовка, ефективність ринку товарів і послуг, ефективність ринку праці, рівень розвитку фінансового ринку, оснащеність новими технологіями, розмір ринку, рівень розвитку бізнесу та інновації. Оцінку конкурентоспроможності України на національному та регіональному рівнях фонд здійснює разом із Всесвітнім економічним форумом і за його методологією, яка лежить в основі щорічного рейтингу ВЕФ «Звіт про глобальну конкурентоспроможність». Як розповів економіст мережі Global Competitiveness Всесвітнього економічного форуму Тьєррі Гейгер (на фото), методологія полягає в оцінці потенціалу зростання країни в середньо- і довгостроковій перспективі з урахуванням поточного рівня розвитку. «Щоб визначити рівень конкурентоспроможності країни, ми вивчаємо й аналізуємо низку чинників, що визначають її продуктивність. Необхідні дані одержуємо із загальнодоступної статистики, а також з результатів опитувань представників великого бізнесу країни. Наприклад, в Україні 2008 р. були опитані топ-менеджери 116 корпорацій», – повідомив пан Гейгер. Київ – абсолютний лідер. Закарпатська область – аутсайдер Згідно з дослідженням Київ – найконкурентоспроможніший регіон країни. Посідаючи 63-тє місце серед 134 країн, місто поступається Хорватії й Угорщині, але випереджає Туреччину та Бразилію. У регіональному порівнянні Київ отримав високу оцінку завдяки належному рівню охорони здоров’я та початкової освіти, вищої освіти та професійної підготовки, а також оснащеності новими технологіями. А перешкодами для ведення бізнесу в місті є недостатній доступ до фінансування, рівень інфляції та нестабільність уряду. Запорізька область практично не відстає від Києва (64-те місце у загальному рейтингу). Область має низку глобальних конкурентних переваг, серед яких всі показники ефективності ринку праці, якісна залізнична інфраструктура, система освіти тощо. Одеська область, яка посіла третє місце в регіональному і 68-ме в загальному рейтингу, розташувалася між Чорногорією та Казахстаном. Область вирізняється такими глобальними конкурентними перевагами: якістю інфраструктури повітряних перевезень і системи освіти, гнучкістю практики прийому на роботу та звільнення, високим ступенем співпраці між працівниками та роботодавцями, низьким рівнем торгових обмежень тощо. Найпроблемніші фактори для ведення бізнесу в цьому регіоні – доступ до фінансування та регулювання ринку іноземної валюти. Не набагато відстає Дніпропетровська область, яка розмістилася на четвертій сходинці. У міжнародному списку область знаходиться в середині рейтингу (75-те місце). За нею з мінімальним відривом слідують Сумська й Донецька області, що посідають 79-те та 82-ге місця в міжнародному рейтингу (відповідно, на рівні Колумбії та Болгарії). Далі щільною групою йдуть Черкаська, Вінницька і Херсонська області, які демонструють оцінки нижче середньої по регіонах і займають 104-ту та 106-ту позиції в загальному міжнародному рейтингу. Житомирська область та АР Крим, що посіли 13-те і 14-те місця, не дотягують до середнього рівня по регіонах. У міжнародному рейтингу вони займають 112-ту та 115-ту позиції (на рівні Алжиру та Пакистану). Аутсайдером в «ІГК-Україна» 2009 р. стала Закарпатська область, яка завершує національний рейтинг і з великим відривом відстає від інших українських регіонів. Область посіла 131-ше місце в загальному рейтингу (між Таджикистаном і Малі). Тож дослідження виявило, що конкурентоспроможність регіонів вельми неоднорідна. Різниця в майже 70 позицій між регіонами з кращим і гіршим індексом свідчить про великі відмінності у конкурентоспроможності в межах країни. Слід зазначити, що економічні диспропорції між регіонами поки не мають тенденції до скорочення. Тому назріла потреба в розробці ефективної державно-економічної стратегії, що стимулює розвиток економіки та підвищення конкурентоспроможності у відсталих регіонах.