Всі рубрики


Ефективний інструмент ухилитися від податків

Ефективне функціонування підприємства залежить від завчасності виявлення та попередження факторів ризику, що, як правило, виникають у тих сферах діяльності, які найменше залежать від внутрішньої політики підприємства і належать до об’єктивних ознак впливу. Наприклад, зміна кон’юнктури ринку збуту, підвищення закупівельних цін, інфляція, податкові обтяження, зміна макроекономічних умов – усе це може призвести до зниження фінансової стабільності компанії, неплатоспроможності та, як наслідок, до банкрутства й ліквідації суб’єкта підприємницької діяльності (СПД).           Проте слід зазначити, що, на відміну від природного регресу, який у багатьох випадках є своєрідним іонізатором ринкової економіки, оскільки очищує від неефективного, слабкого та потенційно загрозливого для інвесторів бізнесу, існує нецільове використання інституту банкрутства у якості механізму ухилення від сплати податків, зборів, обов’язкових платежів і списання кредиторських заборгованостей. Подібні дії мають відображення у кримінальному законодавстві України та носять назву фіктивне банкрутство. Фіктивне банкрутство        Відповідно до положень ККУ кримінальну відповідальність за ухилення від сплати податків можуть нести керівники підприємств, головні (старші) бухгалтери або їхні заступники, тобто ті працівники управлінської сфери юридичної особи, які здійснюють організаційно-наказові або адміністративно-господарські функції. Кримінальна відповідальність настає, якщо дії посадових осіб призвели до фактичного ненадходження коштів до бюджету або державних цільових фондів. У Постанові Пленуму ВСУ «Про деякі питання застосування законодавства щодо відповідальності за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів» від 26.03.1999 р. № 5 зазначені конкретні способи ухилення від сплати податків, які полягають у приховуванні факту втрати підстав для здобуття податкових пільг, укритті об’єктів оподаткування або їх заниженні, неподачі документів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів).           Попри всі санкції, передбачені кримінальним законодавством України, на хвилі правопорушень саме в цьому секторі господарської діяльності серфінгують як органи виконавчої влади підприємства, так і його засновники. Як свідчить практика, саме учасники зазвичай є ініціаторами фіктивного банкрутства, мета якого – ухилення від сплати податків. Вочевидь, прикриваючись ст. 80 ГКУ та загальними положеннями законодавства України, зловмисники сподіваються уникнути розкриття злочину та покарання, оскільки на законодавчому рівні не зафіксовані підстави для стягнення з учасників підприємства заборгованостей з їхнього власного майна на користь податкових, державних органів або контрагентів, які виникли в результаті діяльності товариства. Відверто безапеляційним можна вважати також українське законодавство про процедуру визнання банкрутом підприємства, яке не бажає та не має наміру визнавати себе неплатоспроможним. Відкриття провадження у справі про банкрутство підприємства, яке фактично не є таким, дає рейдерам змогу захопити цілком успішний і привабливий з погляду фінансової наживи бізнес. Яка практика судів Судова практика України багата на прецеденти опору з боку компаній, щодо яких було порушено провадження у справі про банкрутство. Так, у червні 2006 р. Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області на правах кредитора звернулося до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство ДП ДАК «Хліб України» Роменського комбінату хлібопродуктів. Ухвалою Господарського суду Сумської області було порушено провадження у справі. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, боржник звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з проханням скасувати та припинити провадження у справі. Ухвалою суду ДП ДАК «Хліб України» було відмовлено у прийнятті апеляційної скарги до провадження на тій підставі, що ГПК та Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачають можливості оскарження ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство. Подібна імперативність норм права в рамках інституту банкрутства дозволяє офіційно збанкрутити фактично платоспроможне та ліквідне підприємство, спровокувати його до реорганізації та зрештою отримати контроль над його активами. Банкрутство фізосіб Якщо раніше доводилося говорити про банкрутство лише по відношенню до юридичних осіб і фізичних осіб – підприємців, то нещодавно народний депутат Валерій Писаренко, запропонував розглянути законопроект «Про внесення змін до деяких законів України», у положеннях якого закріплено право фізичної особи або її кредитора звернутися до суду із заявою про визнання фізичної особи – боржника банкрутом. Вважається, що таким чином фінансові установи, банки та звичайні кредитори зможуть застрахувати себе від невиплат з боку боржників – фізичних осіб, а громадяни, своєю чергою, проявлять добросовісність у виплаті отриманих кредитів. Проте після прийняття названого законопроекту теж можуть мати місце факти фіктивного банкрутства вже серед верств простого населення, не задіяного в підприємницькій діяльності. Тому як ніколи актуальне оприлюднення методів протидії вказаним явищам, що закріплені в Методичних рекомендаціях працівникам підрозділів організації оперативних заходів по скороченню податкової заборгованості щодо виявлення та розкриття злочину, передбаченого ст. 218 ККУ «Фіктивне банкрутство» (далі – Рекомендації). Завдання перед податковою Рекомендації розкривають основні проблемні питання та висувають пропозиції щодо вдосконалення процесу виявлення та розкриття цього виду злочинів з метою недопущення ухилення від сплати податкового боргу суб'єктами підприємницької діяльності. Завдання номер один, яке стоїть перед працівниками податкової міліції, – збір первинної інформації про вчинення злочину. Шляхи та джерела її отримання можуть бути різні. Серед них: письмова заява СПД до господарського суду, копія якої надсилається державній податковій службі, у разі наявності заборгованості боржника перед бюджетом; інформаційно-правова комп'ютерна програма Нормативно-правові акти України (НАУ Версія 035 NAU 8.0), яка містить поточну інформацію щодо порушення справ про банкрутство; інтернет-джерело за адресою www.bankrut.gov.ua. Наступний етап полягає у витребуванні документів і даних, що стосуються діяльності конкретного підприємства-боржника, в господарського суду. На підставі наданої інформації здійснюють документування щодо відсутності або наявності активів, які знаходяться в податковій заставі, ознайомлюються зі звітністю та бухгалтерським обліком, накладними, товарно-транспортними документами, листуванням, встановлюють факти приховування активів або передачі його іншим особам, а також перевіряють та легалізують отриману інформацію. З метою встановлення фактичних обставин вчинення злочину працівники податкової міліції опитують осіб, роблять запит на документи та вивчають дані, що характеризують фінансово-господарську діяльність СПД, а також проводять інші необхідні оперативно-розшукові заходи, спрямовані на виявлення ознак злочину та притягнення до відповідальності правопорушників. Як бачимо, механізм попередження та розкриття фіктивного банкрутства в Україні існує та чітко орієнтований на отримання якісних показників, проте, на думку експертів, саме ця ознака ламає вектор кількісної роботи, оскільки потребує великих людських і часових резервів.
 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№13-18 | 30 вересня
Тема тижня:
Міжнародний арбітраж
Тема тижня
  • Ефективний арбітраж: який він?
Придбати PDF-версію
 
 

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________