Всі рубрики


Правовий статус боржника

Боржник у процедурі банкрутства є процесуальною фігурою, тому його не можна порівнювати з боржником у матеріальних правовідносинах, які випливають із зобов’язань. Перш за все в процедурі банкрутства боржник поєднує в собі процесуально-правові, матеріально-правові й організаційні відносини, які відображає єдине поняття правового статусу боржника. Після порушення справи про банкрутство та введення судом мораторію на задоволення вимог кредиторів боржник обмежується в праві погашати грошові вимоги конкурсних кредиторів. Погашення таких вимог здійснюється боржником лише повністю всім кредиторам, які стали учасниками справи про банкрутство. Введення процедури розпорядження майном передбачає обмеження прав боржника в частині самостійного розпорядження майном, укладення низки угод, прийняття зобов’язань тощо. Поряд з обмеженнями в майнових відносинах боржник обмежується і не в майнових правах: конфіденційності відомостей щодо фінансового та майнового стану. Закон про банкрутство передбачає відповідальність керівника й органів управління боржника за недотримання встановлених заборон та обмежень, зокрема: а) перешкоджання діям розпорядника майна; б) здійснення дій, які порушують права та законні інтереси боржника і кредиторів. Якщо неправомірні дії керівника боржника мали місце до утворення комітету кредиторів, то керівник відсторонюється від посади. Після формування комітету кредиторів припиняються повноваження керівника або органів управління боржника. У цих випадках обов’язки керівника боржника виконує розпорядник майна. Керівник боржника та розпорядник майна функціонують паралельно один з одним. При цьому розпорядник майна не замінює керівника боржника та не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника. Виключенням є випадки відсторонення чи припинення повноважень керівника боржника. Однак і в цих випадках таке втручання має тимчасовий характер і триває до призначення нового керівника боржника. Таким чином, основна мета обмежень правосуб’єктності боржника в процедурі розпорядження майном полягає у збереженні як майнових активів боржника, так і господарюючого суб’єкта як одного цілого. У процедурі санації та ліквідації має місце повне припинення повноважень керівника й органів управління боржника (ст. 17 ч. 4, ст. 23 ч. 2 Закону про банкрутство). Однак у цих випадках боржник не стає неправосуб’єктним. Відбувається заміна постійних органів управління юридичної особи тимчасовим – арбітражним керуючим. У той же час щодо деяких ключових питань, що стосуються відчуження майна боржника, арбітражний керуючий має отримати згоду комітету кредиторів, а в деяких випадках і господарського суду. Однак таке зовнішнє управління має не постійний, а тимчасовий характер. Строк такого управління не має перевищувати строк дії судової процедури. Разом з тим, якщо арбітражний керуючий укладе з комітетом кредиторів мирову угоду або будуть погашені борги, строк зовнішнього управління буде меншим, ніж той, що його суд відвів для відповідної процедури. Таким чином, обсяг правосуб’єктності боржника залежить від судової процедури, і всі обмеження діють протягом строку самої процедури.
 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№13-18 | 30 вересня
Тема тижня:
Міжнародний арбітраж
Тема тижня
  • Ефективний арбітраж: який він?
Придбати PDF-версію
 
 

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________