Зміни у кримінальному законодавстві, які допоможуть суддям та прокурорам не брати хабарі!

21 травня 2009 р. Верховна Рада ухвалила в цілому Закон № 3428 «Про внесення змін до деяких законів України (щодо протидії хабарництву)». Зокрема, за отримання хабара в особливо великому розмірі закон встановлює покарання:

• для осіб, які займають відповідальне або особливо відповідальне становище, крім суддів, прокурорів, слідчих, – позбавлення волі на строк до 15 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років і з конфіскацією майна;
• для суддів, прокурорів, слідчих – довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.

ПТ вирішив поцікавитися у юристів, як вони оцінюють такі зміни до Кримінального кодексу України і чи вважають, що вони дійсно допоможуть подолати корупцію, зокрема серед суддів, прокурорів і слідчих. Адвокат ПГ «Павленко і Побережнюк» Маркіян ГАЛАБАЛА: – За даними Державної судової адміністрації України, протягом 2008 р. в Україні за одержання хабара було засуджено 543 особи. З них 280 осіб було засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 ККУ, 257 осіб – за ч. 2 ст. 368 ККУ і лише 6 осіб – за ч. 3 ст. 368 ККУ, тобто за одержання хабара в особливо великому розмірі або службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище. Очевидно, що ці цифри в будь-кого викличуть щонайменше подив і здивування, адже в міжнародних рейтингах рівня корупції Україна, як правило, займає лідируючі позиції. Неможливо пояснити такий дисонанс між реальним рівнем хабарництва та кількістю осіб, засуджених за одержання хабара, недосконалістю кримінального законодавства України, зокрема недостатньою суворістю покарання за вчинення такого діяння. Так, ще Чезаре Бекаріа стверджував, що головне попереджувальне значення у кримінальному праві має не обсяг покарання, а невідворотність його настання. Про це згадується і в пояснювальній записці до законопроекту № 3428, проте сам зміст Проекту Закону йде у розріз із згаданим у пояснювальній записці принципом боротьби зі злочинністю, що полягає в невідворотності кримінальної відповідальності. Окрім того, науково доведено, що ефективність суворих покарань з погляду попередження злочинів і виправлення злочинців є надзвичайно низькою. Законопроект № 3428 має на меті протидію корупції та хабарництву шляхом посилення кримінальної відповідальності. Ефективність цього прийому протидії була поставлена під сумнів як висновком Головного науково-експертного управління, так і зауваженням Головного юридичного управління Верховної Ради України. Боротися з такими явищами, як корупція та хабарництво, у тому числі у сфері правоохоронної діяльності, слід не шляхом підвищення санкцій, а шляхом втілення принципу невідворотності кримінальної відповідальності та запровадження системних змін у структуру суспільних відносин з тим, аби ліквідувати передумови існування цих явищ. Таким чином, прийняття змін до ККУ, передбачених у законопроекті № 3428, носить популістський характер і жодним чином не допоможе подолати корупцію, зокрема серед суддів, прокурорів і слідчих. Помічник адвоката АО «Адвокатська компанія «Соколовський і партнери» Борис КУПРИЯНСЬКИЙ: – Добре налагоджена система, сформована ще за часів ранньої незалежності, працює за принципом кругової поруки. Корумповані державні службовці з метою уникнення відповідальності нерідко виступають у ролі розподілювачів фінансових ресурсів у вигляді хабара серед інших посадових осіб. А звідси запитання: як можна пилити сук, на якому сидиш? До того ж судді, прокурори та слідчі добиваються відміни постанови про порушення кримінальної справи відносно них у якому-небудь з районних судів. Сама по собі міра покарання у вигляді довічного позбавлення волі за одержання хабара в особливо великому розмірі, встановлена для суддів, прокурорів і слідчих, є цілком справедливою, адже незаконні рішення, прийнятті на замовлення, можуть зламати долю людині та навіть призвести до фатальних наслідків. Однак слід зауважити, що виокремлення суддів, прокурорів та слідчих із загалу інших службових осіб і встановлення для них більш суворого покарання незрозумілі. Безумовно, одержання хабара суддями, прокурорами та слідчими є небезпечним злочином, але не більш небезпечним, аніж одержання його, наприклад, депутатом або головою державної адміністрації. Навряд чи ухвалення таких змін до Кримінального кодексу України можна назвати революційним етапом боротьби з корупцією та хабарництвом серед державних службовців, а тим більше серед суддів, прокурорів і слідчих. За надзвичайно неефективного механізму виявлення та притягнення хабарників до відповідальності ці зміни не призведуть до позитивного результату. Адвокат ЮФ Arzinger Ігор ТКАЧ: – Проблема корупції в Україні є однією з найбільш складних та актуальних. Особливо вона стосується правоохоронних і судових органів, оскільки з їхньою діяльністю пов’язана довіра людей до держави загалом. Поширення корупції серед правоохоронних органів і судів є перешкодою для створення громадянського суспільства та правової держави в Україні, корупційні явища руйнують правову систему, перешкоджають забезпеченню гарантованих Конституцією України прав і свобод людини. Посилення кримінальної відповідальності за корупційні діяння є позитивним моментом. Певна частина суддів, прокурорів і слідчих вважатиме за краще не ризикувати. І з’являться шанси на те, що більше справ за участю середньостатистичних українців вирішуватимуть відповідно до закону. Але проблема корупції набагато глибша та виходить за рамки законодавчого регулювання. Найбільша точка опори корупції в правовій системі України знаходиться у свідомості громадян. Служитель права до своєї посади проходить низку етапів, так чи інакше пов’язаних чи то з хабарами, чи то з корисними зв’язками. На цьому шляху, від здобуття вищої освіти та призначення на посаду, хабар перестає сприйматись як щось надзвичайне і перетворюється на норму життя. Тому вирішення проблеми корупції в правовій системі України неможливе без вирішення питання корупції в Україні загалом. Одним з основних засобів боротьби з корупцією в системі правосуддя може стати надання судочинству прозорості та публічності. Якщо судді й учасники судового процесу перебуватимуть під пильним оком суспільства, корупція перестане бути масштабним явищем. Потрібно створити прозору систему обрання суддів на посаду та ефективну систему притягнення їх до відповідальності. Ефективним засобом забезпечення прозорості судочинства могло б бути здійснення відеофіксації судових засідань, створення можливості загального доступу до повної бази судових рішень і відеозаписів розгляду судових справ. Важливим моментом є залучення громадськості (народних засідателів, присяжних) до участі в розгляді справ судами, і не тільки кримінальних, але й цивільних, господарських та адміністративних справ певних категорій. Більш активно повинні висвітлювати діяльність судів засоби масової інформації. Великі зусилля треба спрямувати на підвищення рівня правової свідомості громадян. Старший партнер ЮК «Правовий альянс» Ілля КОСТІН: – Цей закон – один з найжорсткіших у Європі. Покарання, передбачені цим законом, прирівнюють хабар до навмисного вбивства. Мабуть, з погляду кримінальної науки цей вид покарання неадекватний скоєному злочину, але його необхідність – реалія нашого суспільства. Подолання корупції – це комплекс заходів, спрямованих на запобігання отримання хабара та відповідальності за вчинення таких дій. Вважаю, що цей закон є одним з таких заходів. Не скажу нічого нового – корупція стримує розвиток економіки. Правова система держави, яка є нервовою системою економіки, не може працювати на підставі законів, тому що вони не діють. Святе місце порожнім не буває, тому його заповнює інша система, котра може вирішувати питання ефективно. Таким чином, у нашій країні працює тіньова система, корупційна, котра ще дієздатна, але цей закон є проявом того, що вона вже не влаштовує навіть тих, хто її породив. Між тим прийняття закону, який не працює, – це гірше, ніж його відсутність. Нещодавно я спілкувався з клієнтом, котрий має своє представництво в республіці Азербайджан. Це велика іноземна компанія. Мені скаржилися, що в цій крайні неможливо нічого зробити, якщо не дати хабара. Усі підприємства сплачують оброк податківцям, поліції. Усі сфери підприємницької діяльності поділені між кланами керівництва цієї держави. З корупцією в ній неможливо боротися, тому що боротися нікому. Але в цій країні теж існують закони, які встановлюють відповідальність за отримання хабарів, існують правоохоронні органи, котрі повинні боротися з проявами корупції. Якщо цей закон не діятиме та буде суто декларативним інструментом, це призведе до більших проявів корупції в суспільному житті, ніж зараз. Необхідно побудувати ефективну, працездатну систему, яка змусила б цей закон працювати. На жаль, існуюча система правоохоронних органів не може ефективно впоратись із цим завданням. На мій погляд, необхідно було одночасно з прийняттям цього закону підвищити заробітну плату суддям, прокурорам, слідчим, забезпечити їхній соціальний захист і вести обов’язкове декларування як витрат, так і доходів державних службовців. Молодші юристи ЮФ Magisters Олена ПЕРЦОВА, Юлія СТУСОВА: – Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо протидії хабарництву)» має скоріше популістський характер і навряд чи здатен сприяти подоланню корупції в Україні. Так, Закон вносить зміни до Кримінального кодексу та Закону «Про застосування амністії в Україні», суть яких зводиться до підвищення відповідальності суддів, прокурорів і слідчих як безпосередньо за отримання хабара у великому й особливо великому розмірах, так і за вчинення передбачених ст.ст. 371, 372 та 375 Кримінального кодексу злочинів проти правосуддя в поєднанні з отриманням хабара. Крім того, згідно із Законом не допускається застосування амністії до вищезгаданих категорій осіб, які засуджені за одержання хабара. Водночас Кримінальний кодекс і до прийняття цих нововведень передбачав досить суворе покарання за хабарництво та злочини проти правосуддя, однак на кількість вітчизняних корупціонерів це жодним чином не вплинуло. Врешті-решт, покладати великі сподівання на зміни до Кримінального кодексу України не варто. Як слушно зазначено в пояснювальній записці до Закону, яким імплементовано зміни, корупція і хабарництво – це системні явища, і для їх викорінення потрібні системні дії та механізми. На нашу думку, проблема полягає не в низькому ступені покарання за хабарництво, а в недостатній ефективності виявлення та притягнення хабарників до відповідальності. Не секрет, що притягти до відповідальності, наприклад, суддю або надто складно, або ж взагалі неможливо. Переконливе свідчення такої «недоторканності» суддів – мізерний відсоток реальних покарань за винесення завідомо неправосудних вироків, рішень, ухвал або постанов, які, до речі, часто є наслідком тих самих хабарів. За таких обставин першочерговим кроком у протидії корупції серед суддів, прокурорів і слідчих є вдосконалення законодавства, закріплення дієвого механізму виявлення корупції, хабарництва та запобігання їм, а як наслідок – реальне притягнення зазначених осіб до відповідальності та забезпечення їх належного покарання. Керуючий партнер АК «Правочин» Олександр ОНІЩЕНКО: – На наш погляд, Закон № 3428 є черговим підтвердженням законодавчої тенденції – боротьби не з причинами (передумовами) негативних явищ у суспільстві, а з їхніми наслідками. Між тим подолання корупції в Україні лежить не лише в площині посилення відповідальності за неї. Проблема значно глибша, і спрощений підхід до неї не може бути ефективним. З нашої точки зору, проблема корупції та хабарництва є скоріше соціально-психологічною, аніж правовою, оскільки законодавство забороняє вчиняти відповідні дії та встановлює їхню караність. Зовсім інше питання – усвідомлення та свідоме ігнорування закону суб’єктами владних повноважень. Сформована стереотипами система суспільства, у якій завжди можна домовитись, породжує безвідповідальність державних службовців перед законом. Такий закон, хоча й встановлює відповідальність, у більшості випадків є бездієвим, оскільки його норми свідомо ігноруються. Погоджуємося з тією точкою зору, що перевагу необхідно надати розробці ефективних механізмів протидії хабарництву та притягнення до відповідальності винних осіб. Особливу увагу треба приділити превентивним заходам, які мають бути спрямовані на попередження та недопущення створення передумов для корупції та хабарництва серед працівників судових і правоохоронних органів. Водночас слід сказати кілька слів про юридичну техніку документа, його узгодження з іншими нормативно-правовими актами. У світлі останньої тези про узгодження звертаємо увагу на думки кількох фахівців, які вважають, що не можна виокремлювати серед осіб, що займають особливо відповідальне становище, суддів, слідчих і прокурорів, оскільки це, на їхню думку, суперечить класифікації, викладеній у ст. 8 ЗУ «Про державну службу». З іншої точки зору, Закон «Про державну службу» має загальний характер, втім безпосереднє регулювання діяльності суддів і прокурорів здійснюється на основі спеціальних нормативних актів – Законів України «Про статус суддів», «Про прокуратуру», – що й зумовлює виокремлення таких осіб серед інших, які займають особливо відповідальне становище. З таким підходом слід погодитися, втім і він не здається нам логічним з погляду суб’єктивного складу осіб, що його містить диспозиція ч. 2 ст. 368 ККУ. Зокрема, не досить зрозумілими лишаються критерії виокремлення суддів, прокурорів, слідчих серед інших осіб, що займають особливо відповідальне становище. Чому, наприклад, до цієї «окремої» категорії (ч. 2 ст. 368 ККУ) не потрапили державні виконавці, нормативне регулювання діяльності яких також здійснюється на підставі окремого закону і корупція серед яких – не менш поширене явище, ніж корупція в судовому та прокурорському середовищі. Керуючий партнер ЮК «Шмаров та Партнери» Євген ШМАРОВ: Звісно, ситуація, за якої хабарництво в Україні стало вже небезпечним для держави, потребує змін, у тому числі на законодавчому рівні та в питаннях відповідальності за хабарництво. Проте, на моє глибоке переконання, зміни мають бути системними. Саме лише посилення відповідальності не призведе до бажаних результатів. Та відповідальність, яка передбачена Кримінальним кодексом сьогодні, достатньо серйозна для того, щоб посадова особа намагалася її уникнути всіма можливими способами. І тим не менше хабарництво існує. І ще запитання: чому основні зміни стосуються суддів, прокурорів і слідчих? Слідчий – це взагалі безправна особа в нашій країні (тобто повністю залежна від свого керівництва). Із трьох згаданих посад саме слідчі будуть цапом-відбувайлом і забезпечуватимуть показники боротьби прокуратури та МВД з корупцією. Хіба народні депутати, які голосують за гроші, створюють менш загрозливі наслідки для країни, аніж судді? Я, певна річ, не проти того, щоб відповідальність за хабарництво була, і була суттєвою. Але такі PR-акції авторів законопроекту до реальних позитивних наслідків, на мою думку, не призведуть. Адвокат Олександра ЯНОВСЬКА: – Досить дивним може здатися запровадження найсуворішої міри покарання, довічного позбавлення волі, до тих осіб, які не скоїли злочину проти найважливішої цінності – життя та здоров’я людини. Деякі «великі гуманісти», певно, знайдуть аргументи на користь хабарників порівняно з ман’яками-вбивцями. Однак той факт, що Верховна Рада України все ж таки прийняла коментовані зміни до Кримінального кодексу України, свідчить про розуміння нашими парламентаріями розмірів і наслідків тієї катастрофи, яка сталась із нашою правовою, зокрема судовою, системою. Слідчі, прокурори, судді – це особи, від яких залежить майбутня доля багатьох людей: обвинувачених, потерпілих, членів їхніх сімей. Але не тільки в цьому питання. Найголовніше те, що відправлення правосуддя за прейскурантом створює надзвичайно небезпечну атмосферу вседозволеності. У свідомості звичайних людей закладається можливість прийняття злочинної поведінки, яка далеко не завжди буде покарана. Виховання людей із викривленою правосвідомістю є набагато страшнішим злочином, ніж одне посягання на життя людини. Хабарництво в судовій системі відкриває шлях для нескінченного нехтування законом. Член ВРЮ Володимир КОЛЕСНИЧЕНКО: – Зовсім неправильно поставлено питання про боротьбу з корупцією. Корупція – це соціальне явище, воно не залежить від конкретної людини. У суспільстві цей вірус є, він поширений на всіх. Суддя – це посадова особа, яка займає особливо відповідальне становище. А хіба прокурор не відповідає цьому становищу? А народний депутат? Чому ми хочемо засуджувати довічно лише суддів? Я вважаю, що це має бути комплекс заходів, і всьому має бути розумна межа. Так не можна. Чому ми не припускаємо, що може бути провокація? Успішно спланована провокація, яка завершиться тим, що людина буде засуджена довічно. Ви не припускаєте можливість судової помилки? Я припускаю. І думаю, що це несправедливо. Адже є тисячі справедливих суддів.