В очікуванні політичної волі для реформ

Розмови про корупцію в судах і зловживання посадовим становищем стали невід’ємною частиною нашого життя. На жаль, важко уявити, що колись представники влади виконуватимуть хоча б більшу частину законів і держава нарешті існуватиме задля людей. «ПТ» попросив розповісти про підсумки роботи Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та про проблеми правової системи народного депутата, голову Комітету ВР з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Вiктора Швеця. – Верховна Рада закінчила роботу, у народних депутатів розпочинається період канікул. З якими підсумками і здобутками ви закриваєте «сезон»? – Наразі, в Комітеті працює 17 народних депутатів. При Комітеті створено науково-експертну раду, до якої увійшли 20 найкращих і найавторитетніших правників. Так, станом на 20 липня 2009 р., з 2 536 законопроектів, які знаходяться на опрацюванні в комітетах, і які подані на розгляд парламенту, 264 віднесені до відання нашого Комітету. Це більше 10% від загальної кількості при середньому показнику 3,7%. Отже, ви можете скласти уявлення про умови, за яких Комітет має будувати системну роботу із вдосконалення кримінальної юстиції в Україні та інших напрямів. Тільки впродовж першого півріччя 2009 р. до парламенту надійшло 48,2 тис. звернень, у яких порушено майже 51 тис. питань. У більшості звернень (34,2%) чільне місце посідають проблеми, пов’язані із забезпеченням дотримання законності та охорони правопорядку. Комітет підготував і подав до Верховної Ради 171 законопроект, за результатами розгляду яких прийнято 29 законів. У першому читанні прийнято 17 проектів законів, які готують до другого читання. 88 документів враховані в інших проектах законів або направлені на доопрацювання. Окремі пропозиції відхилені. Я зосереджую увагу на цих статистичних даних для того, щоб по-перше, всі бажаючі мали можливість при нагоді порівняти той обсяг законопроектної роботи, яку виконує Комітет, а по-друге, ми сподіваємось отримати пропозиції щодо більш широкого залучення до цієї діяльності громадськості. До речі, основними критеріями розгляду питань на засіданнях Комітету є об’єктивність його членів, юридична коректність матеріалу та потенційні соціальні наслідки відповідних рішень. Іншого підходу не може бути, враховуючи кількісні показники законопроектного сектора діяльності Комітету. – Деякі народні депутати ініціювали створення Тимчасової слідчої комісії (далі –ТСК) з питань розслідування обставин порушення Конституції та законів України посадовими особами і підписали звернення до Президента та Генерального прокурора з проханням звільнити Рената Кузьміна з органів прокуратури. Як ви ставитеся до цієї події? – Відповідно до ст. 121 Конституції прокуратура становить єдину систему, на яку покладено нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, додержанням прав і свобод людини і громадянина, а також відповідних законів органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами. Як виконує свої функції прокуратура, ким здійснюється контроль за виконанням законів безпосередньо посадовими особами прокуратури? Ці питання постійно обговорюються. Звісно, найефективніші контроль з боку Генерального прокурора та парламентський контроль, який здійснюється безпосередньо через Комітет. Зараз немає іншого органу, який би мав повноваження контролювати прокуратуру. Оцінюючи вищезгадану подію, профільний Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності вважає, що для діяльності ТСК є всі законні підстави. Причиною цієї ініціативи послужили численні звернення до парламенту щодо грубих порушень законодавства посадовими особами вищого наглядового органу, у тому числі заступником Генпрокурора. Як стверджують ініціатори створення ТСК, протиправна діяльність цього високопосадовця набула системного характеру, вражає відвертим і цинічним ігноруванням Конституції та законів, грубо порушує конституційні права громадян. Йдеться про безпідставне порушення кримінальних справ, незаконне застосування заходів кримінально-процесуального впливу, дача незаконних доручень на проведення оперативно-розшукових заходів, незаконне звільнення працівників прокуратури за їхню принципову позицію при розслідуванні справ, втягування прокуратури в політичну діяльність і неправомірне використання її повноважень у політичній боротьбі, втручання у здійснення правосуддя та інші посадові зловживання. На переконання народних депутатів, які ініціювали створення ТСК, подальше перебування цієї особи на посаді загрожує національній безпеці України. Ще до створення ТСК при Комітеті було сформовано робочу групу для перевірки інформації про обставини діяльності заступника Генпрокурора Рената Кузьміна, які були висвітлені в ЗМІ. Не реагувати на такі публікації Комітет просто не міг. Коли це питання буде у порядку денному Комітету, на відкрите засідання буде запрошено і Генерального прокурора Олександра Медведька, і заступника Генпрокурора Рената Кузьміна. Я не хочу оцінювати ці обставини до того, як вони будуть повністю з’ясовані. Адже ми з вами часто говоримо: як погано, коли звинувачення передують об’єктивному з’ясуванню обставин. Отже, необхідно дочекатись офіційної позиції профільного Комітету. Єдине, що можу сказати вже зараз, – Комітет розглядає факти зловживань паном Кузьміним. Кожен день надходять нові матеріали, з’ясовуються нові обставини. Особливість цієї ситуації обумовлена тим, що йдеться про порушення законів одним із керівників органу, який сам здійснює нагляд за законністю в державі. Тому ми дуже ретельно підходитимемо до цього питання. До речі, ще у 2004 р. Комітет рекомендував Генеральному прокурору звільнити цю особу з посади прокурора м. Києва за незаконне втручання у здійснення правосуддя. На жаль, тоді діям цього працівника прокуратури не було дано адекватної правової оцінки. Зараз питання набагато серйозніше, бо значно серйозніші порушення закону, що їх, як випливає з наявних документів, допустив пан Кузьмін. – Чи можливі якісь глобальні превентивні заходи, які зроблять такі факти виключенням з правил? – Правоохоронні органи – це відбиток суспільства, тому те, що відбувається зараз, – об’єктивний стан нашої нації. Але проблема не лише в цьому. Потрібно радикально змінити політичну ситуацію в країні. Передусім треба не вести розмови про боротьбу з корупцію, а почати нарешті цю боротьбу. Політичної волі для того, щоб розпочати сам процес боротьби, на жаль, поки немає. Хоча, якби, наприклад, в кожний орган на день відправити інспекцію за дотриманням законності, то половина посадових осіб залишилась би без роботи. Відсутність покарання надає неприпустиму свободу таким особам. Крім того, необхідно змінити правовий клімат у державі. Ми повинні довести до відома всіх, що необхідно дотримуватися букви закону, навіть якщо певна кількість нормативно-правових актів недосконала. Насправді правовий клімат можна змінити за два-три місяці. Для цього необхідно притягнути до кримінальної відповідальності хоча б декілька вищих посадових осіб, а потім довести справи до логічного завершення. Тоді б усі зрозуміли, що система працює. Далі треба притягнути до відповідальності декількох суддів, і не за міфічні злочини, а за хабарі. Щоб не було такого, що представники суддівського корпусу з посмішкою заявляють про астрономічні суми, які отримали «в подарунок» за свої судові рішення. Люди повинні відчувати невідворотність покарання, а не знати, що з усіма можна домовитись. – Часто говорять, що всі біди нашого суспільства від недосконалого законодавства… – На моє глибоке переконання, сьогодні вистачає законів, які регулюють діяльність правоохоронних органів. Аналіз практики їх застосування свідчить, що проблема полягає не в розробці і прийнятті нових нормативно-правових актів, а в неналежному виконанні вже існуючих. Закони можуть бути «ідеальними» і відповідати всім міжнародним стандартам, але якщо їх не виконуватимуть, система не працюватиме. Наприклад, якщо говорити про рейдерство, справа не в недосконалому законодавстві. Кримінальний кодекс вже давно передбачає відповідальність за більшість протиправних дій, пов’язаних з цим видом злочину. Були б лише бажання, воля та кваліфікація керівників і співробітників правоохоронних органів. – Як ви оцінюєте стан судочинства в Україні та які кроки слід зробити, щоб подолати кризу судової системи? – Зараз правосуддя не є джерелом справедливості, тому необхідність судової реформи на часі. Але є багато підходів до неї. Я бажав би, щоб реформа відбувалася під опікою компетентного, досвідченого органу. Більше того, я абсолютно далекий від думки, що судову систему повинні реформувати судді. Адже, як це не банально, в основі цього процесу мають бути інтереси народу. Публічна влада створена для народу, і коли народ усувається від реформування, це свідчить про те, що зміни враховують інтереси певної групи людей. Непогана також ідея всенародного референдуму з певних питань, пов’язаних із реформуванням судової системи. Але він можливий лише за умови політичної стабільності в державі. Тоді референдуми не використовуватимуть як важелі політичного впливу, а їх результати матимуть силу закону. Розмову вела Маріанна Бондаренко
«Правовий тиждень»