Інтелектуально-правова освіта – нагальна потреба ділових людей Проблеми забезпечення захисту прав інтелектуальної власності в Україні багато в чому визначаються значною нестачею кваліфікованих фахівців з цих питань, що потребують великого обсягу спеціальних теоретичних знань та практичного досвіду. На жаль, таких фахівців в Україні недостатньо, адже система вищої освіти не забезпечує відповідності підготовки кадрів суспільним потребам. Своєю чергою, визначальним критерієм оцінки ефективності діяльності вищого навчального закладу на сьогодні так і лишаються не попит на фахівців на ринку праці, а показники конкурсного прийому. Нині фахівців у сфері інтелектуальної власності готують 16 вишів України, але цього замало.
За ринкових відносин освіта з питань інтелектуальної власності є нагальною потребою ділових людей. У сучасних умовах необхідно поглиблювати фаховий рівень підготовки фахівців з інтелектуальної власності з огляду на розвиток інформаційно-аналітичної та інноваційної діяльності в Україні. Адже неможливо створювати та виробляти патентно- і конкурентоспроможну продукції без встановлення її правового статусу, фактичної вартості, можливостей пристосування до вимог споживчого ринку та конкретних споживачів, заінтересованих у її використанні.
Саме тому мало у кого викликає сумніви нагальна потреба у забезпеченні в нашій державі ґрунтовної інтелектуально-правової освіти. Задля підтвердження об’єктивності цієї тези ми попросили висловити свої міркування з приводу доцільності отримання спеціальної освіти у сфері інтелектуальної власності як практикуючого юриста, так у представника освітянської системи.
Компетентні думки
Адвокат, патентний повірений, незалежний експерт-оцінювач, керуючий партнер патентно-юридичної агенції «Дрібнич, Медведєв та Партнери» Володимир ДРІБНИЧ:
– Зростання інтелектуальної складової виробничого процесу, який вимагає нестандартних рішень, розвитку особистості та її ціннісної орієнтації, підвищує конкурентноздатність освітньої та наукової підготовки кадрів у будь-якій країні.
В Україні система вищої освіти у сфері інтелектуальної власності внаслідок постійних реформ та посиленої комерціалізації не забезпечує достатньої кількості вузів, які випускають дійсно кваліфікованих спеціалістів. Проблема підготовки фахівців з питань інтелектуальної власності, а також поширення в суспільстві відповідних знань загострилася. На мою думку, було б добре запровадити у школах предмет, який давав би уявлення про інтелектуальну власність, щоб учні заздалегідь могли обрати для себе перспективну та цікаву професію у цій сфері.
Право інтелектуальної власності тісно пов’язане з багатьма іншими галузями права. Саме тому спеціалісти, які вже мають вищу гуманітарну або технічну освіту, закінчивши Державний інститут інтелектуальної власності і права (далі – Інститут), можуть реалізувати себе у сфері інтелектуальної власності. Адже держава потребує спеціалістів для її розвитку. А для юристів з найпоширенішою спеціальністю «правознавство» вступ до Інституту інтелектуальної власності і права, як одразу після отримання вищої освіти, так і в процесі роботи, – це можливість визначитися зі спеціалізацію і напрямом своєї діяльності. Інститут дає глибокі знання з інтелектуальної власності, а після його закінчення та накопичення достатнього досвіду дозволяє отримати статус патентного повіреного – спеціаліста найвищого рівня у сфері інтелектуальної власності, який має особливі повноваження.
Основними завданнями підготовки кадрів є: підготовка спеціалістів з питань інтелектуальної власності, поширення знань, формування в суспільстві високого рівня культури та освіти у сфері інтелектуальної власності; формування правової культури з питань інтелектуальної власності серед широких верств населення, у тому числі і з використанням сучасних телекомунікаційних засобів; розробка методів роботи щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації різних соціальних категорій та вікових груп населення, патентних повірених, працівників органів державної влади, місцевого самоврядування та керівників підприємств, установ і організацій, до компетенції яких належать питання інтелектуальної власності; створення умов для підготовки наукових кадрів у сфері інтелектуальної власності; удосконалення науково-методичного забезпечення освітньої діяльності; створення умов для підготовки та видання наукових розробок у сфері інтелектуальної власності.
На мою думку, усі ці завдання виконуються у процесі навчання в Інституті. Він є структурною складовою Національної системи охорони інтелектуальної власності, а його мета – підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної власності. Діяльність Інституту безпосередньо координує Державний департамент інтелектуальної власності.
Декан факультету інтелектуальної власності Державного інституту інтелектуальної власності Георгій СЕРДЮК:
– Після набуття Україною державності в умовах швидких перетворень у політичній, економічній і правовій сферах істотно змінилося ставлення суспільства до інтелектуальної власності, що спричинило нагальну потребу в системі підготовки та підвищення кваліфікації фахівців у цій сфері. Одне із завдань цієї системи – сприяння економічному і культурному зростанні держави шляхом розвитку людських ресурсів у сфері інтелектуальної власності, інформаційно-аналітичної та інноваційної діяльності. А основним елементом цієї системи є Державний інститут інтелектуальної власності – спеціалізований вищий навчальний заклад IV рівня акредитації, що готує фахівців для сфери інтелектуальної власності, інформаційно-аналітичної та інноваційної діяльності за такими спеціальностями, як «інтелектуальна власність», «консолідована інформація» та «управління інноваційною діяльністю». Зазначені спеціальності мають один об’єкт діяльності – знання, а предмети їхньої діяльності різні:
|
|
Юридичні компанії України ______________________________
______________________________
|