Інтелектуально-правова освіта – нагальна потреба ділових людей

Проблеми забезпечення захисту прав інтелектуальної власності в Україні багато в чому визначаються значною нестачею кваліфікованих фахівців з цих питань, що потребують великого обсягу спеціальних теоретичних знань та практичного досвіду. На жаль, таких фахівців в Україні недостатньо, адже система вищої освіти не забезпечує відповідності підготовки кадрів суспільним потребам. Своєю чергою, визначальним критерієм оцінки ефективності діяльності вищого навчального закладу на сьогодні так і лишаються не попит на фахівців на ринку праці, а показники конкурсного прийому. Нині фахівців у сфері інтелектуальної власності готують 16 вишів України, але цього замало. За ринкових відносин освіта з питань інтелектуальної власності є нагальною потребою ділових людей. У сучасних умовах необхідно поглиблювати фаховий рівень підготовки фахівців з інтелектуальної власності з огляду на розвиток інформаційно-аналітичної та інноваційної діяльності в Україні. Адже неможливо створювати та виробляти патентно- і конкурентоспроможну продукції без встановлення її правового статусу, фактичної вартості, можливостей пристосування до вимог споживчого ринку та конкретних споживачів, заінтересованих у її використанні. Саме тому мало у кого викликає сумніви нагальна потреба у забезпеченні в нашій державі ґрунтовної інтелектуально-правової освіти. Задля підтвердження об’єктивності цієї тези ми попросили висловити свої міркування з приводу доцільності отримання спеціальної освіти у сфері інтелектуальної власності як практикуючого юриста, так у представника освітянської системи.   Компетентні думки  Адвокат, патентний повірений, незалежний експерт-оцінювач, керуючий партнер патентно-юридичної агенції «Дрібнич, Медведєв та Партнери» Володимир ДРІБНИЧ: – Зростання інтелектуальної складової виробничого процесу, який вимагає нестандартних рішень, розвитку особистості та її ціннісної орієнтації, підвищує конкурентноздатність освітньої та наукової підготовки кадрів у будь-якій країні. В Україні система вищої освіти у сфері інтелектуальної власності внаслідок постійних реформ та посиленої комерціалізації не забезпечує достатньої кількості вузів, які випускають дійсно кваліфікованих спеціалістів. Проблема підготовки фахівців з питань інтелектуальної власності, а також поширення в суспільстві відповідних знань загострилася. На мою думку, було б добре запровадити у школах предмет, який давав би уявлення про інтелектуальну власність, щоб учні заздалегідь могли обрати для себе перспективну та цікаву професію у цій сфері. Право інтелектуальної власності тісно пов’язане з багатьма іншими галузями права. Саме тому спеціалісти, які вже мають вищу гуманітарну або технічну освіту, закінчивши Державний інститут інтелектуальної власності і права (далі – Інститут), можуть реалізувати себе у сфері інтелектуальної власності. Адже держава потребує спеціалістів для її розвитку. А для юристів з найпоширенішою спеціальністю «правознавство» вступ до Інституту інтелектуальної власності і права, як одразу після отримання вищої освіти, так і в процесі роботи, – це можливість визначитися зі спеціалізацію і напрямом своєї діяльності. Інститут дає глибокі знання з інтелектуальної власності, а після його закінчення та накопичення достатнього досвіду дозволяє отримати статус патентного повіреного – спеціаліста найвищого рівня у сфері інтелектуальної власності, який має особливі повноваження. Основними завданнями підготовки кадрів є: підготовка спеціалістів з питань інтелектуальної власності, поширення знань, формування в суспільстві високого рівня культури та освіти у сфері інтелектуальної власності; формування правової культури з питань інтелектуальної власності серед широких верств населення, у тому числі і з використанням сучасних телекомунікаційних засобів; розробка методів роботи щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації різних соціальних категорій та вікових груп населення, патентних повірених, працівників органів державної влади, місцевого самоврядування та керівників підприємств, установ і організацій, до компетенції яких належать питання інтелектуальної власності; створення умов для підготовки наукових кадрів у сфері інтелектуальної власності; удосконалення науково-методичного забезпечення освітньої діяльності; створення умов для підготовки та видання наукових розробок у сфері інтелектуальної власності. На мою думку, усі ці завдання виконуються у процесі навчання в Інституті. Він є структурною складовою Національної системи охорони інтелектуальної власності, а його мета – підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної власності. Діяльність Інституту безпосередньо координує Державний департамент інтелектуальної власності. Декан факультету інтелектуальної власності Державного інституту інтелектуальної власності Георгій СЕРДЮК: – Після набуття Україною державності в умовах швидких перетворень у політичній, економічній і правовій сферах істотно змінилося ставлення суспільства до інтелектуальної власності, що спричинило нагальну потребу в системі підготовки та підвищення кваліфікації фахівців у цій сфері. Одне із завдань цієї системи – сприяння економічному і культурному зростанні держави шляхом розвитку людських ресурсів у сфері інтелектуальної власності, інформаційно-аналітичної та інноваційної діяльності. А основним елементом цієї системи є Державний інститут інтелектуальної власності – спеціалізований вищий навчальний заклад IV рівня акредитації, що готує фахівців для сфери інтелектуальної власності, інформаційно-аналітичної та інноваційної діяльності за такими спеціальностями, як «інтелектуальна власність», «консолідована інформація» та «управління інноваційною діяльністю». Зазначені спеціальності мають один об’єкт діяльності – знання, а предмети їхньої діяльності різні:

• створення нових знань як об’єктів промислової власності (спеціальність «консолідована інформація»);
• охорона нових знань як об’єктів права інтелектуальної власності (спеціальність «інтелектуальна власність»);
• управління діяльністю щодо впровадження об’єктів права інтелектуальної власності як об’єктів інновацій (спеціальність «управління інноваційною діяльністю»).

З 2000 р. в Україні підготовлено понад 2600 спеціалістів і магістрів за спеціальністю «інтелектуальна власність», понад 30% яких – випускники Державного інституту інтелектуальної власності. У 2003 р. в Інституті була започаткована підготовка за спеціальністю «інтелектуальна власність» суддів, помічників суддів, фахівців судів загальної юрисдикції та науково-дослідних інститутів судової експертизи, у тому числі суддів Судової палати ВГСУ з розгляду справ по господарських спорах, пов’язаних із захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності, і суддів ВСУ. Не залишили поза увагою і кадрові потреби інших органів державного управління – МВС, СБУ, Держмитслужби тощо. Крім того, Інститут готує кандидатів у патентні повірені, професійних оцінювачів прав інтелектуальної власності, підвищує кваліфікацію фахівців у сфері інтелектуальної власності, до компетенції яких належать питання інтелектуальної власності, інформаційно-аналітичної та інноваційної діяльності. На наш погляд, в Україні створена й ефективно функціонує система підготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної власності. Але аналіз сучасних тенденцій суспільно-економічного розвитку вимагає нових підходів до її вдосконалення та подальшого розвитку. З цією метою в Інституті розпочато роботу зі створення системи дистанційного навчання у сфері інтелектуальної власності, інформаційно-аналітичної та інноваційної діяльності, що забезпечить відповідність навчального процесу одному із сучасних принципів вищої освіти, який вимагає її доступності та наближення до робочого місця. Нагальною потребою є організація на базі Інституту магістерської програми з інтелектуальної власності з метою підготовки кадрів міжнародного рівня. Потребують вдосконалення галузеві стандарти вищої освіти щодо підготовки фахівців з питань інтелектуальної власності, інформаційно-аналітичної та інноваційної діяльності. Крім того, слід приділити увагу розробці нового науково-методичного забезпечення, нових підручників та навчальних посібників.