Хто платить, той і замовляє музику

Усі ми досить часто навідуємося до барів, кафе або нічних клубів, де збираємося з друзями, весело проводимо час, скидаємо тягар денного клопоту, танцюємо під улюблену музику, наспівуємо мелодії популярних пісень. Але навряд чи хтось замислювався над тим, що в цьому разі найчастіше має місце порушення авторських і суміжних прав?     Батьки та близькі родичі Записи популярної музики, які звучать у кафе та нічних клубах, за визначенням є музичними творами, які мають «батьків» – автора слів і музики – та «близьких родичів» – виконавця твору, особу, що здійснила його запис і тиражування. Хоча права «батьків» на музичний твір є авторськими, а права «родичів» – суміжними, захищає їх один Закон України – «Про авторське право і суміжні права» (далі – Закон). Він охороняє особисті немайнові і майнові права авторів та їх правонаступників, пов’язані зі створенням і використанням творів науки, літератури та мистецтва (авторське право), а також права виконавців, виробників фонограм і відеограм, організацій мовлення (суміжні права). Зауважимо, що музичний твір одночасно містить як об’єкт авторського права (сам твір), так і об’єкти суміжних прав (виконання твору, його запис і тиражування). Згідно з ч. 3 ст. 15 Закону використання музичного твору в кафе, барі, ресторані та нічному клубі здійснюється публічним способом, а тому потребує отримання дозволу особи, що є автором або має авторське право на використання такого твору. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 15 Закону автор (інша особа, якій належить авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватись у формі разового (паушального) платежу, роялті або комбінованих платежів. Згідно зі ст. 43 Закону отримання дозволу виробників фонограм, відеограм та виконавців не є обов’язковим, а от виплата винагороди вказаним особам – суб’єктам суміжних прав прямо передбачена цим документом.             Організації колективного управління Управляти авторськими та суміжними правами мають організації колективного управління (ст. 49 Закону). Створення таких структур пов’язане з тим, що авторам і виконавцям музичних творів було важко контролювати їх використання підприємцями. А це призводило до порушення прав на музичний твір та унеможливлювало отримання «орендної» плати за кожну його прокрутку. Виникнення організацій колективного управління дійсно полегшило долю авторів та виконавців, які змогли перекласти на них свої повноваження щодо укладання договорів про використання прав інтелектуальної власності, узгодження розмірів винагороди, збирання оплати і розподіл її між суб’єктами авторських та суміжних прав. Звернімо увагу на те, що збирати винагороду можуть також організації колективного управління, до опікуються виключно правами суб’єктів авторських прав. У цьому разі винагороду обчислюють відповідно до мінімальних ставок (роялті), визначених постановою уряду від 18.01.2003 р. Пункти 21 та 22 цієї постанови передбачають мінімальну ставку авторської винагороди в разі використання об’єкта авторського права у місцях з платним і безплатним входом, до яких належать бари, ресторани, кафе та нічні клуби. Так, у місцях з платним входом роялті складає 4% валового збору, одержаного від реалізації вхідних білетів. У місцях з безплатним входом – лише 1% доходу, одержаного від тієї діяльності, у процесі якої використовуються твори. У разі відсутності такої діяльності підприємцю необхідно сплатити 2,5% від загальної суми витрат організатора на проведення заходу. Якщо ж винагороду збирає організація колективного управління, що опікується виключно правами суб’єктів суміжних прав, роялті обчислюють з урахуванням офіційно опублікованих фонограм та відеограм відповідно до порядку виплати, встановленого постановою Кабінету міністрів від 18.01.2003 р. № 71. До суб’єктів, що використовують фонограми з метою комерції, закон відносить суб’єктів господарювання, зокрема кафе, бари, ресторани, нічні клуби, театри, театри-студії, аматорські театри, стадіони, спортивні зали, відеосалони, концертні та циркові об’єднання, філармонії, палаци культури, будинки офіцерів, кіноконцертні зали, парки, санаторії, підприємства торгівлі, пасажирського транспорту, готелі, організації, що здійснюють теле- та радіомовлення тощо. Вичерпний перелік осіб містить п. 5 ч. 2 додатку до постанови КМУ № 71. Розмір винагороди, встановлений розділом 1 додатка до постанови № 71, для місць як з платним, так і з безплатним входом складає 1% доходів, одержаних від тієї діяльності, у процесі якої використовуються музичні твори, або 2,5% від загальної суми витрат на зазначений вид використання в разі відсутності таких доходів. Залежно від тривалості та характеру використання фонограми розмір винагороди може бути зменшено за погодженням з відповідними суб’єктами суміжних прав або організаціями колективного управління правами. Одержана винагорода має бути розподілена відповідною організацією колективного управління у такій пропорції: 50% отримує виконавець і 50% –виробник фонограми або відеограми.             Судова практика Чинне законодавство містить чимало переліків форм, способів і засобів захисту авторських та суміжних прав. Але найпоширеніший – цивільно-правовий. У цей спосіб захист особистих немайнових прав суб’єктів авторських і суміжних прав здійснюється незалежно від вини порушника та порушення майнових інтересів автора чи виконавця. Вимагати усунення порушень права можуть суб’єкти авторського та суміжного права, а після їхньої смерті – спадкоємці або особи, на яких було покладено охорону недоторканності творів. Крім того, вимогу про усунення порушень права можуть пред’являти організації, що охороняють авторські та суміжні права. Перелік порушень авторських та суміжних прав, які є підставами для судового захисту, передбачений ЦКУ та Законом «Про авторське право та суміжні права». Так, відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону суд має право винести рішення чи ухвалу про: відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням; відшкодування збитків, завданих порушенням; стягнення з порушника доходу, отриманого внаслідок порушення; виплату компенсації, що становить від 10 до 50 тис. мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу; заборону незаконного опублікування, випуску об’єктів авторського і (або) суміжних прав; вилучення (конфіскацію) контрафактних примірників цих об’єктів; публікацію у пресі інформації про порушення тощо. Найскладнішим у застосуванні наведеної норми Закону є підрахунок доходу, отриманого правопорушником, і визначення розміру компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків. Стаття 52 Закону передбачає альтернативну відповідальність за правопорушення. Так, суб’єкт авторського або суміжних прав на власний розсуд може вимагати стягнення збитків, отриманого порушником доходу або компенсації. Суд, визначаючи розмір компенсації, відповідно до п. «г» ст. 52 Закону повинен врахувати обсяг порушення та намір відповідача. ВГСУ вважає, що розмір компенсації не має точно відповідати розміру завданої шкоди, але має співвідноситися з нею, оскільки особливою функцією цивільно-правової відповідальності є відшкодування майнових витрат, спричинених правопорушенням. Якщо суб’єкт права вимагає стягнення з порушника замість збитків або отриманого доходу саме компенсації, суд обов’язково визначає орієнтовні збитки та встановлює наявність (відсутність) упущеної вигоди, яка тотожна розміру можливої винагороди за аналогічне використання твору за умови ліцензійної угоди. Розмір такої винагороди встановлюється суб’єктом авторського права за аналогічними угодами або доводиться за допомогою інших справ у цій сфері. З наведеного можна зробити невтішні для підприємців висновки. Суб’єкти господарювання, які використовують під час здійснення своєї комерційної діяльності музичні витвори, фонограми тощо, повинні виплачувати суб’єктами авторського та суміжних прав винагороду в розмірах, визначених постановами КМУ від 18.01.2003 р. № 71 та №72. Право особисто вимагати виплати винагороди мають суб’єкти авторського та суміжних прав, на підставі укладених договорів – організації колективного управління авторським та суміжними правами, на підставі закону – контролюючі та правоохоронні органи. До речі… Згідно з відомостями Державного департаменту інтелектуальної власності сьогодні зареєстровано та діє десять організацій колективного управління. Найбільшою організацією, що опікується правами суб’єктів авторського права, є ДП «Українське агентство з авторських та суміжних прав». Уповноважене укладати договори про виплату винагороди, збирати винагороду із суб’єктів підприємницької діяльності, що під час її здійснення використовують фонограми та відеограми в барах, ресторанах, нічних клубах тощо, і об’єднання підприємств «Українська ліга музичних прав».