Схеми комерціалізації ІВ

У розвинених країнах розроблені та застосовуються різноманітні схеми комерціалізації інтелектуальної власності – від передачі прав на всю інтелектуальну власність, створену за рахунок державних коштів, у приватний сектор (так було зроблено в США) до системи, за якої держава лишає за собою визначені права власності та активно сприяє комерціалізації результатів наукових досліджень і розробок, що були створені за рахунок державного фінансування. Ці результати базуються на двох базових положеннях:

• визнанні того, що уряд не є і не може бути ефективним власни­ком інтелектуальної власності (права передані розробникам);
• розробці і встановленні правил та нормативних актів, у яких чітко обумовлені права й відповідальність власників за комерціалізацію інтелектуальної власності, створеної за рахунок державних кош­тів, зокрема шляхом створення організацій-впроваджувачів.

Це підтверджують дані Держкомстату України. За підсумками 2005 р. понад 80% поданих заявок і отриманих патентів на об’єкти промислової власності припадало на підприємства й організа­ції державної форми власності. Від використання об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій у 2005 р. отримано дохід у сумі 945,2 млн грн, у тому числі за рахунок викорис­тання винаходів – 586 млн грн (62%), раціоналізаторських пропозицій – 310,8 млн грн. (32,9%). На підприємства приватної форми власності припадає 85% доходу. Серед негативних чинників, що уповільнюють становлення системи інтелектуальної власності в Україні, слід згадати передусім втрату органами виконавчої влади всіх рівнів функцій координації стосовно діяльності підпорядкованих підприємств та організацій у сфері правової охорони промислової власності. Повільним є й вдосконалення системи захисту прав інтелектуальної власності у сфері виробництва та використання програмного забезпечення.