Всі рубрики


(НЕ) працездатне законодавство?!

Українське законодавство за роки його існування було об’єктом різноманітних нападок і виправдань. Чимало неправомірних діянь чинять з аргументом, що законодавство недосконале, тому «доводиться» йти на подібні дії. Чи все так погано? Чи дійсно законодавство настільки непрацездатне і не в змозі регулювати суспільно-правові відносини? Для того, щоб відповісти на ці питання ми проаналізували роботу одного з комітеів українського парламенту – Комітету ВР з питань законодавчогозабезпечення правоохоронної діяльності.  Дрібні крадіжки Розглянемо як приклад галузь кримінального права. Останню сесію українського парламенту, незважаючи на суттєві об’єктивні та суб’єктивні перешкоди, можна оцінити як досить результативну. Оскільки основний законотворчий тягар покладений на парламентські комітети, ефективність роботи єдиного законодавчого органу багато в чому залежить від організації їх функціонування. Законодавці приділили особливу увагу врегулюванню питання щодо дрібних крадіжок. Не секрет, що останнім часом це справжня біда малих міст і сільських регіонів. Така ситуація не в останню чергу спричинена юридичними тонкощами, а саме зростанням мінімальної заробітної плати, до якої був прив’язаний мінімальний розмір вкраденого, необхідний для порушення кримінальної справи. На початку ц.р. він перевищував 900 грн. Тепер крадіжки у розмірі 60 грн. достатньо для порушення кримінальної справи. Крім того, предметом вдосконалення стали права засуджених. На виконання постанови ВР від 15.04.2009 р. № 1266 у Комітеті був доопрацьований і підготовлений до розгляду в повторному першому читанні проект закону «Про внесення змін до Кримінально-процесуального та Кримінально-виконавчого кодексів України». Цей документ передбачає внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу з метою підвищення захисту прав засуджених в установах виконання покарань шляхом поліпшення умов тримання засуджених. Запропоновані зміни спрямовані на гуманізацію кримінально-виконавчої системи та імплементацію норм Європейської конвенції «Про основні права, свободи людини і громадянина» у вітчизняне законодавство. Пробація В Україні планують запровадити кардинально новий підхід у сфері кримінальної юстиції, а саме систему пробації. Минулого року з’явився відповідний законопроект. Він враховує положення Концепції реформування кримінальної юстиції та Концепції реформування Державної кримінально-виконавчої служби, які передбачають створення умов для гуманізації кримінального законодавства та сфери виконання кримінальних покарань, реформування процедури досудового розслідування, забезпечення ефективності кримінального судочинства та розвиток інституту пробації. Необхідність прийняття цього законопроекту зумовлена й тим, що майже у всіх країнах світу служба пробації стала невід’ємним елементом системи кримінальної юстиції, а сам термін «пробація» отримав міжнародне визнання, тоді як в Україні системи пробації та відповідної публічної структури немає. У майбутньому це дозволить зменшити кількість осіб, які відбувають покарання, пов’язані з позбавленням та обмеженням волі, а також мінімізувати їхні негативні наслідки. Слід звернути увагу на те, що особисті риси обвинуваченого завжди входили до предмета доказування, а слідчий мав вишукувати й представляти суду докази позитивного чи негативного соціального образу людини. В інших країнах це функція пробації. Про кримінальну відповідальність Заслуговують на увагу проекти законів «Про застосування амністії» і «Про оперативно-розшукову діяльність». Кримінальна відповідальність – не що інше, як ґрунтований на законі обов’язок особи, що скоїла злочин, піддатися засудженню державою і бути покараною в суворій відповідності із законом. Така відповідальність наступає лише за дії особи, здійснені умисно або з необережності, за наявності всіх елементів складу злочину. Це означає, що реалізація кримінальної відповідальності полягає в засудженні винної особи судом від імені держави, призначенні і застосуванні покарання за вчинене діяння. Звільнення ж від кримінальної відповідальності в порядку амністії здійснюється без визнання особи винною у вчиненні злочину шляхом виголошення судом обвинувального вироку. Таким чином, передбачена Конституцією і ККУ обов’язкова форма державного засудження особи, що вчинила злочин, відсутня. Отже, відсутній головний елемент кримінальної відповідальності, без якого вона не може існувати. Законопроект пропонує внести зміни до Закону України «Про застосування амністії в Україні», виклавши його в новій редакції. Зокрема, заборонити застосування амністії на стадії дізнання, досудового слідства, а також коли кримінальна справа знаходиться у провадженні суду, але не розглянута останнім. Проект закону розширює коло засуджених осіб, до яких амністія не може бути застосована взагалі. До них належать насамперед особи, засуджені за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину, які відбули менше двох третин основного покарання, призначеного вироком суду, засуджені за злочини середньої тяжкості, які відбули менше половини основного покарання, а також ті, хто вчинили злочини будь-якого ступеня тяжкості, наслідком яких стала загибель двох або більше осіб. У діяльності Комітету знайшов відображення ще один законодавчий аспект. Мова йде про роботу над новою редакцією Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». Необхідність її розробки зумовлена комплексом проблем, які стосуються дотримання прав особи в ході оперативно-розшукової діяльності (далі – ОРД), приведення положень Закону до вимог Конституції, а також використання в оперативній роботі сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій. Законопроект пропонує закріпити в законодавстві низку положень, пов’язаних із дотриманням прав і свобод людини в ході ОРД, а також з підвищенням її ефективності завдяки використанню сучасних технологій отримання інформації. Цей документ передбачає закріплення на законодавчому рівні основних понять ОРД, насамперед «оперативно-розшукових заходів», що має стати правовою основою для формування нормативної бази оперативно-розшукового процесу на відомчому рівні з перспективою її законодавчого закріплення. Трудові права Законотворча діяльність Комітету не оминула питання кримінально-правового захисту трудових прав. Комітет підготував до другого читання проект закону «Про посилення відповідальності за несвоєчасну виплату або безпідставну невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших встановлених законом виплат», поданий КМУ. Механізм відповідальності за такі дії складається із двох ланок. Перша – ст. 41 Кодексу про адміністративні правопорушення. Було запропоновано підвищити економічні штрафні санкції до 510–1700 грн. Другою ланкою є ст. 175 Кримінального кодексу України. До неї також внесено зміни, зокрема, до суб’єктів злочину включили й суб’єкта підприємницької діяльності. Крім того, підвищені штрафні санкції. Вони складатимуть 8500–17000 грн., а не 1700–5100 грн., як раніше. Штраф за невиплату заробітної плати внаслідок нецільового використання коштів збільшено на 8500 грн., до 17000–25500 грн. Залишились й інші види покарання, як-от: виправні роботи, обмеження та позбавлення волі. Крім того, у всіх випадках передбачене позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Такий підхід знайшов підтримку як у сесійній залі, так і у Президента, і цей Закон було підписано останнім. Про хабарників Предметом розгляду на останній сесії парламенту став також проект закону «Про внесення змін до деяких Законів України (щодо протидії хабарництву)». Про його актуальність свідчить хоча б те, що в першому читанні за нього проголосували 439 народних депутатів. Це означає, що парламент одностайно підтримує ідею посилення відповідальності за хабарництво, у тому числі вчинене слідчими, прокурорами та суддями. Відповідальність за хабарництво вважалась усталеною ще з радянських часів, а її норми нібито не потребували змін, але виявилося, що це не так. Наприклад, у примітці до ст. 368 ККУ є посилання на Закон «Про державну службу», але немає посилання на Закон «Про службу в органах місцевого самоврядування». Його приймали після ККУ і просто забули внести до примітки. Це була очевидна прогалина. У ч. 3 ст. 368 ККУ покарання за одержання хабара у вигляді ув’язнення строком на 8–12 років замінено ув’язненням на строк від 10 до 15 років. Знижено суму хабара в особливо великому розмірі. Сьогодні це 150 тис. грн., а законопроект пропонує 90 тис., або 300 неоподатковуваних мінімумів. Судді, прокурори та слідчі віднесені до осіб, які займають особливо відповідальне становище. Розробники законопроекту пропонували зробити шість частин у ст. 368 ККУ та передбачити суворі покарання для суддів, слідчих і прокурорів. 
 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№1-4 | 29 квітня
Тема тижня:
Юридичний форум
Тема тижня
  • Незворотність змін. Мін’юст та міжнародні партнери – втілюємо зміни разом!
  • Проарбітражний підхід. Про підсумки застосування нового арбітражного законодавства.
  • ДП «СЕТАМ» перейшло від Мін’юсту до сфери управління АРМА.
Придбати PDF-версію
 

  

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________