Застосування Принципів корпоративного управління

Керівна група з корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку у своєму звіті відзначає, що наразі немає потреби переглядати Принципи корпоративного управління ОЕСР (вперше опубліковані в 1999 р. та переглянуті у 2004 р.), адже проблема не в принципах, а в їх застосуванні. Керівна група ОЕСР, як і Європейська комісія, звертає увагу на те, що структурування оплати праці в багатьох компаніях є неналежним, адже менеджмент має забагато впливу на прийняття рішень щодо оплати праці, а наглядові ради товариств зазвичай нездатні на незалежні висновки. Так, директорам компаній виплачують бонуси в разі зростання ринкової ціни акцій, незважаючи на те, що доля таких компаній на ринку падає. Водночас до уваги не беруть такі показники, як середньоринкове зростання цін на акції або аналогічні показники для всієї галузі промисловості. Значна частина звіту ОЕСР присвячена управлінню ризиками. Очевидно, що воно не має зводитися до пошуку стратегій, за яких ризик відсутній як такий, адже прийняття підприємницького ризику є основою сучасного бізнесу. Управління ризиками передбачає їх розуміння та отримання відповідної інформації з подальшою передачею її заінтересованим особам. При ефективному управлінні ризиками компанія має розглядатись як цілісна структура, а не сукупність підрозділів. На думку ОЕСР, до цього часу більшість товариств приділяли недостатньо уваги ризикам у внутрішніх документах з корпоративного управління. Керівна група радить наглядовим радам товариств брати активнішу участь у розробці механізмів управління ризиками та нагляді за ним. Керівник з питань управління ризиками має бути підзвітним наглядовій раді. Ще однією проблемою сучасного корпоративного управління керівна група ОЕСР вважає недостатню заінтересованість акціонерів у справах власних товариств. Особливо це стосується інвестиційних організацій, які зазвичай формально підходять до власної участі у загальних зборах компаній, акціями яких володіють, не враховують конфлікт інтересів і не звертають уваги на довгострокові наслідки власних дій. У Звіті наголошується, що товариства можуть і повинні робити більше для залучення акціонерів до управління товариством, зокрема шляхом заохочення за відвідування загальних зборів, надання докладної інформації стосовно питань порядку денного та зниження витрат на проведення загальних зборів. Звісно, ані згадана Рекомендація Європейської комісії, ані Звіт Організації економічного співробітництва та розвитку напряму не стосуються українських акціонерних товариств. Проте найближчим часом з огляду на новий Закон України «Про акціонерні товариства» багато акціонерних товариств змінять свою систему корпоративного управління, а отже, матимуть нагоду реформувати її з огляду на кращі практики, що їх застосовують у Європейському союзі. Слід відзначити, що в Україні вже декілька років є чинним нормативний документ, що висвітлює питання корпоративного управління, а саме Принципи корпоративного управління, затверджені рішенням ДКЦПФР від 11.12.2003 р. № 571 (проект нової редакції схвалений 24 січня 2008 р.). Але й дотепер небагато українських товариств зважають на ці принципи та відображають їх у внутрішніх документах. Водночас будь-яке українське товариство, яке бажає залучити іноземні інвестиції, має будувати систему управління з огляду на європейські та світові тенденції.