Всі рубрики


Договір довічного утримання: загальна характеристика, підстави, порядок і правові наслідки розірвання

У правовому полі існує безліч видів договорів, у разі укладення яких здійснюється відчуження нерухомого майна. Однак кожен із них має свою правову природу, особливості та правові наслідки укладення і розірвання. Щоб зрозуміти суть договору довічного утримання, наведемо його визначення, закріплене в Цивільному кодексі України. Так, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Характерною ознакою цього договору є те, що він тягне за собою перехід права власності. Отже, важливий момент, коли особа, на користь якої укладається договір, стає повноправним власником відповідного нерухомого майна. Вказаний договір укладається в письмовій формі та підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню. Крім того, договори, предметом яких є нерухоме майно, підлягають також державній реєстрації. За загальним правилом право власності на майно, отримане за договором, який підлягає державній реєстрації, виникає з моменту останньої. Однак це правило має свої винятки. Дійсно, у разі укладення договору довічного утримання (догляду) набувач стає власником майна після належного оформлення договору, але, на відміну від набувача за договором дарування, обмежений у розпорядженні таким майном на весь час чинності договору, тобто за життя відчужувача. Зокрема, набувач не має права під час дії договору обтяжувати одержане майно боргами, відчужувати його, передавати в заставу. Протягом життя відчужувача на це майно не може бути звернене стягнення. Тобто до смерті відчужувача право розпорядження майном, переданим за договором довічного утримання, законодавчо обмежене. З метою дотримання набувачем зазначених обмежень при нотаріальному посвідченні договору нотаріус накладає заборону на відчуження такого майна. Укладаючи договір довічного утримання, фізична особа отримує можливість забезпечити собі довічний догляд, оскільки в самому договорі передбачаються конкретні види грошового та матеріального забезпечення і строки його надання. Водночас навіть випадкова втрата чи пошкодження майна, одержаного набувачем, не звільняють його від взятих на себе обов’язків. Згідно із законодавством можна зобов’язати набувача забезпечити відчужувача або третю особу житлом, яке передане йому за договором довічного утримання (догляду). У цьому разі в договорі має бути конкретно визначена та частина помешкання, у якій відчужувач має право проживати. Якщо обов’язки набувача не були конкретно визначені або відчужувач потребує інших видів матеріального забезпечення та догляду, спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності. Крім того, у разі смерті відчужувача набувач зобов’язаний поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання (догляду). Якщо частина майна відчужувача перейшла до його спадкоємців, витрати на його поховання мають бути справедливо розподілені між ними та набувачем. З метою належного виконання договору мають бути чітко встановлені права та обов’язки сторін. Цивільний кодекс передбачає так зване вирішення ситуації, коли фізична особа не має можливості виконувати обов’язки набувача в подальшому. Так, у разі неможливості подальшого виконання фізичною особою обов’язків набувача за договором довічного утримання (догляду) з підстав, що мають істотне значення, обов’язки набувача можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім’ї набувача або іншій особі за їхньою згодою. Відмова відчужувача від передачі обов’язків набувача за договором довічного утримання (догляду) іншій особі може бути оскаржена в суді. У цьому разі суд бере до уваги тривалість виконання договору та інші обставини, які мають істотне значення. Крім того, набувач і відчужувач можуть домовитися про заміну речі, яка була передана за договором довічного утримання (догляду), іншою річчю. Розуміючи важливість належного виконання умов договору, про який йдеться, слід також звернути увагу на передбачену законодавством можливість його розірвання. Аналізуючи судову практику, необхідно зазначити непоодинокі випадки розірвання договору довічного утримання. Проте не слід ототожнювати такі поняття, як припинення договору довічного утримання, яке за загальним правилом відбувається у зв’язку зі смертю відчужувача, і розірвання договору. На законодавчому рівні чітко закріплено, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду:
  • на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини;
  • на вимогу набувача.
Важливе значення мають також правові наслідки розірвання договору довічного утримання. У разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов’язків за договором відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і може вимагати його повернення. У цьому разі витрати набувача на утримання та (або) догляд відчужувача не підлягають поверненню. Якщо набувач розриває договір у зв’язку з неможливістю його подальшого виконання з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, врахувавши тривалість часу, протягом якого він належно виконував свої обов’язки за договором. Таким чином, у разі розірвання договору довічного утримання майно, передане набувачеві, або частина такого майна передається у власність відчужувача. Водночас на практиці трапляються випадки, коли смерть набувача сталася раніше смерті відчужувача. У такому разі обов’язки набувача переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було передане відчужувачем. Якщо в набувача немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, переданого відчужувачем, відчужувач набуває право власності на це майно. У цьому разі договір довічного утримання (догляду) припиняється. Договір довічного утримання має дещо спільне зі спадковим договором і договором дарування, характерною ознакою яких є те, що всі вони тягнуть за собою перехід права власності. Проте їх відрізняє момент, коли особа, на користь якої укладається той чи інший договір, стає повноправним власником відповідного нерухомого майна. Тому особи самі мають вирішувати, який договір вони укладатимуть у тому чи іншому разі.
 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№23-24 | 31 грудня
Тема тижня:
Податки та збори
Тема тижня
  • Повернення сплаченого збору за пенсійне страхування на купівлю квартири: порядок, дії, документація, вартість.
Придбати PDF-версію
 
 

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________