Юристи про своє навчання: хто, де, коли?

У кожної людини час від часу виникає бажання повернутися в минуле, де залишено багато незабутніх і хвилюючих моментів. Період здобуття освіти залишає відбиток у житті кожного. Недивно, що для означення місця набуття професії здавна використовують латинський вираз аlma mater, який дослівно перекладається як «мати-годувальниця». Альма-матер викликає найкращі спогади, які так приємно переживати знову. Тому «ПТ» попросив представників юридичної спільноти поділитися своїми споминами про навчання, планами щодо отримання іншої, неюридичної освіти, а також своїм викладацьким досвідом. Голова Третейської палати України та Ради Всеукраїнської громадської організації «Спілка третейських судів України», заслужений юрист України Юрій МИХАЛЬСЬКИЙ: – Я закінчив Київський університет ім. Т. Шевченка. Зараз є практикуючим адвокатом. У навчальних закладах не викладаю, але часто проводжу круглі столи, у яких, зокрема, беруть участь студенти юридичних факультетів київських «вишів» і навчальних закладів України. Крім того, хотів би отримати другу вищу освіту – економічну. Партнер ЮК «Старчук Плачинда та Партнери» Євген СТАРЧУК: – Я закінчив Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана. Дуже вдячний цьому закладу за теплу атмосферу навчання та різнопрофільність дисциплін. Це допомогло мені отримати знання в усіх галузях, необхідних юристу. Відзначу також економічний профіль університету, який дозволяє випускати юристів-господарників. Окрім юридичної планую отримати освіту у сфері M&A, міжнародної економіки, менеджменту персоналу. Почесний президент ЮК Jurimex, к.ю.н. Данило ГЕТМАНЦЕВ: – Я закінчив Київський національний університет ім. Т. Шевченка. Є магістром права, кандидатом юридичних наук та доцентом кафедри конституційного та адміністративного права Київського національного університету ім. Т. Шевченка. У цьому «виші» наразі викладаю фінансове, податкове та банківське право. Підкреслю, що викладання права, особливо фінансового, має передбачати симбіоз теорії та практики. В умовах, коли законодавство динамічно розвивається, абсолютно неприйнятно обмежувати курс теоретичною викладкою, не вдаючись до проблем, які можуть виникнути на практиці. Тому практичний досвід юриспруденції – велика перевага для викладача. Я не планую отримувати жодну іншу освіту. Вважаю, що рівень професіоналізму визначається глибиною спеціалізації. Генеральний директор ЮК «Вітрило закону» Микола ГОЛОДНЯК: – У 2001 р. я закінчив Київський національний університет культури і мистецтв. Маю освітньо-кваліфікаційний рівень «спеціаліст» і кваліфікацію «юрист». Крім того, маю спеціальні звання (фахові свідоцтва): Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 30.03.2006 р. та Свідоцтво про присвоєння звання «Почесний член союзу юристів України» від 02.10.2006 р. Викладацький досвід отримав, проводячи семінари на теми: ДТП – подія та наслідки, учасники дорожнього руху з правової позиції, ведення фінансово-господарської діяльності автотранспортних підприємств, оскарження дій державних органів. У майбутньому на додаток до основної роботи викладатиму у ВНЗ. Планую отримати освіту зі спеціалізацій «історія» та «політологія». Вважаю, що історична освіта важлива, адже вона дозволяє, розбудовуючи правову державу, уникнути помилок, що мали місце в минулому. А оскільки я прагну увійти до світу політики, вважаю не зайвою й освіту політолога. Адвокат ЮФ «Волков Козьяков і Партнери» Леся КОВТУН: – Ступінь магістра міжнародного права я отримала в Київському інституті міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Шевченка у 2002 р. КІМВ – унікальний «виш». Таким його робить викладацький склад, до якого входять визнані фахівці у своїй галузі. Із завзятістю дитини, яка розповідає про улюблену іграшку, викладачі розглядали свій предмет у контексті практичного застосування, а після лекцій охоче давали нам додаткові пояснення та власну літературу. Напевно, саме відданість, з якою викладають у КІМВ, і дійсно високий професійний рівень ставить цей ВНЗ на перше місце серед закладів, що випускають юристів. Мене в КІМВ навчили головному – професійно мислити. А отримані поради, які поступово стали навичками, складають мій найцінніший актив. На моє переконання, навчання має супроводжуватися практикою. Тому найкращий спосіб підвищення кваліфікації – стажування у юридичній фірмі. А оскільки на український ринок проникають високі стандарти й технології, корисний досвід роботи за кордоном або в іноземній юридичній компанії. Керуючий партнер «Адлер і Партнери. Адвокатське бюро», арбітражний керуючий, адвокат Лариса ГРИЦЕНКО: – Одразу після школи я вступила до Ленінградського державного інституту культури ім. В. І. Мухіної на факультет мистецтвознавства. Мені подобалася ця спеціальність, однак приваблювала й адвокатура. Тому вже через рік після закінчення ленінградського «вишу» я вивчала юриспруденцію в Одеському державному університеті ім. І. І. Мечникова. Навчання вражало. Кожен із викладачів захоплював нас своїм шармом, оригінальністю, знаннями, досвідом. І це спонукало вчитися якомога краще, ставати професіоналами. Хоча минуло вже багато років, я досі пам’ятаю всіх викладачів. Значну роль у нашому становленні як спеціалістів відіграла щорічна обов’язкова практика. Університет починаючи з першого курсу розподіляв нас у державні органи, міліцію, прокуратуру, суди. І я намагалася якнайкраще ознайомитися з роботою цих установ. А вже проходячи переддипломну практику в колегії адвокатів, брала активну участь у робочому процесі: ходила на судові засідання, знайомилася з матеріалами, оформлювала документи, переймала досвід свого куратора. На мою думку, успіх адвоката залежить у першу чергу від нестримного бажання вчитися. Адже юриспруденція – це не робота, а стиль життя. Юрист ЮФ «Саєнко Харенко» Ярослав АБРАМОВ: – Я отримав фахову освіту в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» – у 2003 р. здобув ступінь бакалавра, а у 2005 р. захистив магістерську роботу. Як відомо, магістерські програми в Україні дещо відрізняються від західних. Мабуть, саме тому випускники вітчизняних «вишів» далеко не завжди вказують у своїх резюме ступінь LL.M, хоча підстави для цього є. Наприклад, у нас в академії магістерський курс був розподілений між спеціальними фаховими дисциплінами та предметами, орієнтованими на здобуття знань та навичок, необхідних для дослідної і викладацької роботи (спеціальні курси з педагогіки, психології тощо). Водночас кожен студент був зобов’язаний вести дослідний проект, який мав захистити наприкінці навчання. Незважаючи на це, після закінчення програми було дивно відчувати себе людиною, у дипломі якої написано: «Магістр права, викладач вищої школи». Звичайно, до курсу підготовки входили «пробні» заняття, які дозволяли приміряти на себе роль викладача. Та вони давали лише загальне уявлення про те, чи може сподобатися тобі викладання. На одностайну думку колег по магістерській програмі, найцікавіші заняття відбувалися, коли «магістра» залишали один на один зі студентами. Протягом двох років після закінчення університету я вів у ньому семінарську частину курсу корпоративного права. Цей курс читається на четвертому році навчання, тому студенти, з якими мені довелося спілкуватись, були ненабагато молодші за мене. Можна, звичайно, сказати, що я використовував у роботі знання з методології, здобуті протягом навчання, однак це буде не зовсім чесно. На початку метод був єдиний і не зовсім науковий – спроб та помилок. Переважно через банальну нестачу часу протягом лекційного курсу семінари були доповненням до інформації, яку вже отримали студенти. Іншим чинником, що визначав напрям роботи на семінарі, були питання. Досвід показує, що ніхто не вміє ставити питання так, як студенти. До того ж більшість із них на четвертому курсі академії вже мали практику. Отже, семінари часто перетворювалися на обговорення практичних питань. Я мав декілька пропозицій щодо викладання в інших «вишах», однак мені не вистачило часу, щоб розробити програму курсу та супровідні матеріали як треба. Адже я маю бути впевнений, що студенти отримають протягом навчання належний обсяг знань. Нарешті, щодо другої освіти. Одразу після завершення навчання мені здавалось, що найкраще отримати освіту в галузі економіки та фінансів. Однак сьогодні я більше схильний до поглиблення знань зі своєї другої спеціалізації – ринку цінних паперів. Єдине ж, що могло б мене зацікавити поза фахом, – комп’ютерні технології.