Всі рубрики
Закон одного дня

21 серпня 2009 р. Верховна Рада України, як і прогнозували експерти, повторно ухвалила Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо виборів Президента України», подолавши вето глави держави. Наразі, як свідчить інформація на сайті ВРУ, Закон повторно направлено на підпис Президенту України. Що маємо Закон змінює порядок формування окружних і дільничних виборчих комісій, зменшує строк виборчого процесу зі 120 до 90 днів і вдосконалює порядок оскарження рішень його суб’єктів. Крім того, ліквідовується інститут відкріпних посвідчень і підписних листів на підтримку кандидата у Президенти України. Кримінально-процесуальний кодекс доповнюється положенням, згідно з яким під час виборчого процесу орган дізнання, слідчий, прокурор і суд можуть проводити будь-які дії (дізнання, досудове слідство) щодо виборчих комісій, їх членів, приміщень, виборчої документації, технічного обладнання «виключно за умови порушення у встановленому порядку кримінальної справи та надання відповідних підтверджуючих це документів». Кримінальний кодекс доповнюється також нормою, що передбачає відповідальність члена виборчої комісії за ухилення від участі в роботі комісії без поважних причин – штраф від 300 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, обмеженням волі на строк до двох років або позбавлення волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років. Зазначений Закон є спільним напрацюванням двох могутніх політичних сил – Партії регіонів та БЮТ. Проте навіть той факт, що над проектом документа працювали досвідчені й шановані фахівці в галузі юриспруденції – Олександр Лавринович, Олена Лукаш, Андрій Портнов, Роман Зварич, – не став гарантією його досконалості. До Закону висувають низку зауважень із приводу порушення конституційних прав і свобод громадян, зокрема права обирати та бути обраним, права на свободу пересування та судовий захист. Саме невідповідність положень Закону Конституції стала причиною того, що Президент не підписав проголосований ВР документ і повернув його до парламенту, додавши свої пропозиції, що містилися на 30 сторінках друкованого тексту. Усі поправки були винесені на голосування в сесійній залі, проте жодна з них не була підтримана. Утім, вето Президента все ж таки подолане. Що буде далі Оскільки ВРУ проігнорувала поправки, запропоновані Президентом, скоріше за все, він звернеться до Конституційного суду України (далі – КСУ). На думку експертів, зокрема голови ради «Лабораторії законодавчих ініціатив» Ігоря Когута (на фото) , якщо КСУ визнає низку норм Закону неконституційними, Україна отримає дуже дірявий нормативний акт, який не регулюватиме цілі розділи виборчої кампанії. Адже КСУ лише визнає неконституційними окремі положення Закону, але нічого не пропонує натомість – зробити це має Верховна Рада. Утім, експерт Інституту виборчого права Володимир Ковтунець припускає, що КСУ може визнати неконституційним весь Закон. Тоді вибори глави держави проводитимуть за законом 2004 р., котрий, на думку експертів, хоч і не досконалий, але набагато кращий за нинішню редакцію. Натомість політологи у своїх прогнозах не поділяють стурбованості юристів, чудово розуміючи, що цей Закон є законом одного дня: він буде використаний лише один раз, саме під час нинішніх виборів Президента. На думку директора Центру політичних досліджень і конфліктології Михайла Погребинського, у Законі дійсно є норми, які порушують права виборців. Якщо КСУ визнає деякі з них неконституційними, катастрофи не станеться, лише будуть відновлені відповідні статті попереднього закону. Михайло Погребинський вважає, що факт згоди БЮТ і Партії регіонів щодо відмови від відкріпних посвідчень загалом позитивний: він підтверджує небажання конкурувати в «лівих» засобах боротьби, тобто свідому відмову від можливих фальсифікацій. Ми поцікавилися думкою фахівців щодо спірного Закону і ось що вони відповіли:  Народний депутат Юрій КЛЮЧКОВСЬКИЙ – До цього Закону можна застосувати відому фразу Ліста, якою він колись охарактеризував твори молодого композитора: «Там багато гарного і нового, але те, що гарне, – не нове, а те, що нове, – не гарне». На мою думку, цей Закон у виборчому праві України є величезним стрибком назад, який повертає нас до ситуації 1999 р. Є принаймні декілька позицій, які відтворюють негативну ситуацію:
  1. Створення округів. Залишилася норма 2004 р., якої вже немає в Законі «Про вибори народних депутатів», щодо створення округів з рівною кількістю виборців (у Законі «Про вибори народних депутатів» – з рівною кількістю виборчих дільниць). Річ у тому, що рівна кількість виборців не потрібна, адже в окрузі голосування не закінчується і результат не встановлюється. Водночас рівна кількість виборців призведе до того, що в деяких округах (наприклад, у великих містах) буде 40–50 виборчих дільниць, а в інших –до 300. Чи можливо уявити прийняття протоколів про підрахунок голосів від 300 виборчих комісій в окрузі? Яка буде черга? Скільки часу доведеться чекати? І що за цей час може відбутися з документами?
  2. Формування комісій. Було багато дискусій щодо суб’єктного складу комісій. На мою думку, головна проблема – повернута норма 2004 р., згідно з якою членами виборчих комісій можуть бути лише мешканці відповідного округу. Це означає, що перехресного «перекидання» людей для роботи в комісіях з метою підвищення довіри до їхньої діяльності не буде, – не дозволяється.
  3. Списки і Реєстр. Реєстр є і зараз уточнюється. Але Закон фактично ігнорує його існування, оскільки дозволяє включати виборців до списків у день голосування за рішенням не лише судів, але й виборчих комісій. Це знову призведе до того, що в день виборів кількість виборців на «потрібних» дільницях буде на 10–15 % більше, ніж відповідно до Реєстру. До того ж нові норми Закону про Реєстр дозволяють кожному районному органу ведення Реєстру вносити зміни до всеукраїнської бази виборців. Це означає, що близько 700 таких органів можуть змінювати Реєстр. Чи можна буде «знайти кінці» в такій ситуації?
  4. Відкріпні посвідчення. Вони повністю скасовані. У 2007 р., коли їх скасували на позачергових виборах, це був політичний крок, компроміс, сумнівний з правового погляду. І однією з проблем, на яку звернула увагу Рада Європи, є відсутність відкріпних посвідчень у Законі України «Про вибори народних депутатів» на позачергових виборах. Зараз же ми скасовуємо їх на чергових виборах Президента.
  5. Голосування за кордоном. Нарешті реалізовано стару ідею: голосувати за кордоном мають право лише особи, які перебувають на консульському обліку. Моє багаторічне спілкування з українськими дипломатами за кордоном дає підстави стверджувати: на обліку стоїть мізерна кількість людей. Більшість із них фактично втратили громадянство України, однак ми просто не знаємо про це. Тобто голосувати вони не будуть. Це означає, що 90 % осіб, які перебувають за кордоном, позбавлені Законом конституційного права голосувати.
  6. Виборча застава. Існує дуже цікаве рішення КСУ з цього приводу, яке стверджує, що виборча застава не є майновим цензом, якщо вона повертається і якщо її розмір відповідає соціально-економічній ситуації в державі. У 2004 р. застава становила півмільйона гривень. Сьогодні її збільшили до 2,5 млн грн. Як ви гадаєте, кому її повернуть після виборів? Кандидатам, які вийшли у другий тур. А якщо другого туру не буде, то нікому не повернуть. То це застава чи податок? Чи акциз? Чи держава хоче заробити на виборах, замість того щоб витрачатися на демократію.
Експерт Інституту виборчого права Володимир КОВТУНЕЦЬ: – Про цей Закон важко говорити без емоцій. Принаймні важко повірити, що не останні в Україні юристи поставили під ним свої підписи. Коли читаєш окремі норми, то, за винятком двох-трьох, вони здаються безневинними. Але якщо скласти їх до купи, вимальовується дуже неприємна картина: цей Закон заперечує принцип верховенства права, проголошений Конституцією, і принцип законності. Нагадаю, що КСУ 24 грудня 2008 р. розглядав звернення з приводу закону, який стосувався особливостей проведення голосування 26 грудня. Тоді норма, що давала право голосування за місцем перебування лише інвалідам першої групи і позбавляла цього права інших осіб, які не здатні пересуватися самостійно, була визнана неконституційною. Окремі думки суддів містять багато аргументів на користь визнання норми про складну процедуру видачі відкріпних посвідчень неконституційною, а зараз ідеться взагалі про їх скасування. Сукупність норм Закону, що стосуються складання й уточнення списків виборців, порушує принцип рівного виборчого права. До того ж заставу в розмірі 2,5 млн може внести лише людина, яка має мільйонні статки. Це обмежує право балотування за майновим цензом. У Рекомендаціях Венеціанської комісії сказано, що розмір застави не може збільшуватись невиправдано, у надто великій пропорції. Усе це створює широкий простір для маніпуляцій. Оскільки процедура включення виборця до уточненого списку виборців не прописана чітко, а право приймати таке рішення мають чотири категорії органів (окружна виборча комісія, дільнична комісія, орган ведення Реєстру і місцевий суд), можливе одне з двох: або ніхто з тих, хто змінив місце проживання, не проголосує, або вони зможуть зробити це в іншому місці разів десять, на десяти різних дільницях. Механізм дуже простий: у межах одного округу ідеш до кількох виборчих дільниць, до органу ведення Реєстру, подаєш відповідні документи, і кожен має включити тебе до списку виборців, бо орган, який контролює однократність включення, відсутній.



 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№5-8 | 24 квітня
Тема тижня:
Юридичний форум
Тема тижня
  • Уряд поновив роботу антирейдерських аграрних штабів.
  • Поради від Мін’юсту бізнесу.
  • За тиждень стягнуто 20,8 млн грн. заборгованості по зарплаті.
  • Перша церемонія реєстрації шлюбу у будівлі Мін’юсту.
Придбати PDF-версію

  

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________