Всі рубрики


Антикризове регулювання в оподаткуванні

Нещодавно прийнята і широко «розрекламована» постанова Кабінету міністрів України № 502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року  (далі – КМУ) спричинила неабиякий резонанс у ЗМІ та серед звичайних платників податків. Адже акценти, які розставляють з великих трибун, майже завжди мають дещо інший зміст, ніж сам документ. Отже, спробуємо розібратися в деяких нюансах і підводних каменях свіжоспеченого нормативного акта. Сфера дії постанови По-перше, визначимо коло контролюючих органів, на які поширюється юрисдикція постанови. Адже в самому документі немає їх повного та вичерпного переліку. Однак, зважаючи на термін «державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності» та посилання на «ступінь ризику», можна зробити висновок, що сфери дії постанови № 502 та Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877 збігаються. А відповідно до ст. 2 цього Закону обмеження на перевірки не поширюються на «відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю, контролю за дотриманням бюджетного і податкового законодавства, контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків, за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, використанням державного та комунального майна, банківського і страхового нагляду, інших видів спеціального державного контролю за діяльністю суб'єктів господарювання на ринку фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, під час проведення процедур, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя». Планові перевірки – обмеження по суті  Отже, в тексті постанови № 502 прямо вказується на заборону планових перевірок до 31 грудня 2010 р. Але, виходячи з абзацу 1 п. 1, ця заборона не застосовується до суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику. Адже згідно з ч. 2 ст. 5 Закону «з урахуванням значення прийнятного ризику для життєдіяльності всі суб'єкти господарювання, що підлягають нагляду (контролю), відносяться до одного з трьох ступенів ризику: з високим, середнім та незначним». Відповідні переліки критеріїв ризику затверджені різними нормативно-правовими актами: постановами КМУ № 75 від 22.02.2008 р., № 212 від 19.03.2008 р., № 315 від 09.04.2008 р., № 365 від 17.04.2008 р., № 483 від 21.05.2008 р., № 698 від 06.08.2008 р., № 699 від 06.08.2008 р., № 747 від 27.08.2008 р., № 775 від 03.09.2008 р., № 790 від 03.09.2008 р., № 835 від 17.09.2008 р., № 843 від 10.09.2008 р., № 848 від 24.09.2008 р., № 895 від 08.10.2008 р., № 909 від 16.10.2008 р., № 1013 від 19.11.2008 р., № 1324 від 14.11.2007 р., № 947 від 30.10.2008 р., а також Інструкцією МНС України № 479 від 20.06.2008 р. Щодо деяких напрямів держнагляду критерії ризику досі не затверджені. Але згідно з ч. 3 ст. 22 Закону № 877, якщо критерії розподілу суб’єктів господарювання за ступенем ризику їхньої господарської діяльності, періодичність проведення планових заходів і перелік питань для їх здійснення не затверджені, такі суб’єкти вважаються суб’єктами з незначним ступенем ризику та підлягають державному контролю не частіше одного разу на п’ять років, а згідно з постановою № 502 – не підлягають плановим перевіркам до 31 грудня 2010 р. Тепер щодо винятків. Згідно з постановою № 502 її дія не поширюється на планові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів). На ці напрями заборона на проведення планових перевірок не поширюється. Фактично це означає, що заборона на планові перевірки стосується тільки сфери дотримання законодавства про РРО, обігу готівки, виробництва і обігу алкоголю й тютюну, а також законодавства у сфері ЗЕД. Правочинність Ще не забулися постанова № 1118 від 20.12.2008 р. про анулювання ПДВ-реєстрації підприємців – фізичних осіб та її подальше скасування, а також нещодавня постанова № 366 від 14.04.2009 р., яка фактично зобов’язує єдиноподатників – фізичних осіб доплачувати до Пенсійного фонду від 120 до 200 грн. і з погляду приписів Закону № 1058 фактично є незаконною. На тлі цих одіозних документів сумніви щодо правомірності постанови № 502 є цілком резонними. Адже при виникненні спору з контролюючим органом суди, скоріше за все, виходитимуть з того, що виключний перелік повноважень КМУ у сфері регулювання порядку здійснення державного нагляду за господарською діяльністю наведено у ст. 22 Закону № 877. І прийнявши постанову № 502, уряд вийшов за межі своєї компетенції. Приписи цього документа суперечать нормам законів, а тому така колізія має вирішуватися на користь закону. За загальним правилом підзаконні акти (у цьому разі постанова № 502) можуть тільки конкретизувати положення законів за умови, що відповідні повноваження на конкретизацію були передбачені самим законом. Чи допоможе постанова № 502 стримувати тиск з боку органів державного контролю або так і залишиться черговим красивим папірцем – ілюстрацією відомої фрази «Ми хотіли як краще, а вийшло як завжди»? Це запитання лишається відкритим.
 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№1-4 | 29 квітня
Тема тижня:
Юридичний форум
Тема тижня
  • Незворотність змін. Мін’юст та міжнародні партнери – втілюємо зміни разом!
  • Проарбітражний підхід. Про підсумки застосування нового арбітражного законодавства.
  • ДП «СЕТАМ» перейшло від Мін’юсту до сфери управління АРМА.
Придбати PDF-версію
 

  

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________