Торгова політика: шляхи взаємодії влади та бізнесу

Щоб привернути увагу громадськості до поточних проблем, завдань і перспектив, пов’язаних із розвитком взаємодії влади та бізнесу у формуванні торгової політики України, Міністерство економіки України, ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» та газета «Коммерсантъ» 29 вересня 2009 р. провели круглий стіл «Торгова політика України: від вступу до СОТ до створення зони вільної торгівлі з ЄС. Взаємодія влади та бізнесу: підсумки, проблеми і перспективи». Поважний склад учасників заходу дозволив одразу ж розпочати детальне обговорення наслідків вступу України до Світової організації торгівлі (далі – СОТ), нових можливостей держави як члена цього міжнародного економічного співтовариства та створення зони вільної торгівлі з Європейським Союзом. Червоною ниткою крізь виступи учасників круглого столу пройшла теза про те, що наслідки вступу України до СОТ поки складно побачити. Зрозуміло, що предмет аналізу дуже абстрактний. Тому й заступник голови Комітету ВР з питань промисловості і регуляторної політики та підприємництва Ксенія Ляпіна вважає, що півтора року, які пройшли з моменту вступу України до СОТ, замало для аналізу його наслідків: «Це інерційний процес, і відчутні зміни не можуть відбутися за такий короткий час». Натомість заступник міністра економіки Валерій П’ятницький підкреслив, що в багатьох випадках національний виробник успішно адаптувався до нових вимог. «Якби не економічна криза, інтеграція могла б бути набагато ефективнішою», – зауважив пан П’ятницький. Так чи інакше для України вступ до СОТ – історична подія, що має відповідні політичні та соціальні наслідки. Але прикро, що міфізація цього членства продовжується, хоча минуло вже більше року. Так, ще напередодні вступу до СОТ фахівці ЮФ «Василь Кісіль і Партнери», проаналізувавши матеріали на цю тему, що їх поширювали бізнес-ЗМІ, визначили перелік найпопулярніших міфів щодо членства в СОТ. Яким же було здивування фахівців, коли вони здійснили прес-кліпінг публікацій за останні шість місяців і з’ясували, що частина цих міфів лишилася. Зараз українці вчаться жити в СОТ і використовувати переваги нового статусу. Вітчизняний бізнес має зрозуміти, які можливості для захисту його інтересів надає членство України в цій організації. Директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігор Бураковський (на фото 1) переконаний, що рівень такого усвідомлення вкрай низький. «На мою думку, проблема в тому, що вітчизняний бізнес не завжди може сформулювати те, чого він хоче. Це пов’язано не стільки з юридичними радниками, скільки із самим бізнесом», – відзначив пан Бураковський. Партнер ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» Тетяна Сліпачук (на фото 2), вважає, що членство в СОТ дозволяє українському бізнесу захищати свої права на зовнішніх ринках, але, на жаль, ця можливість залишається теоретичною через необізнаність і невміння використовувати механізми означеної організації. Пані Сліпачук підкреслила, що без участі професійних юристів розгляд спорів в рамках СОТ неможливий. «У своїй практиці я, як міжнародний арбітр, не раз стикалась із ситуацією, коли українська сторона програвала спір не тому, що неправа, а тому, що не довела свою правову позицію, неправильно підготувала позовні документи», – констатувала пані Сліпачук. У зв’язку з цим Валерій П’ятницький озвучив сміливу пропозицію: почати використовувати Орган врегулювання суперечок СОТ для захисту інтересів українських виробників і експортерів. «Треба першими розпочати судову війну, захищаючи інтереси вітчизняного бізнесу. Як українським бізнесменам навчитися використовувати судові механізми СОТ, якщо не на досвіді реальних процесів?» – задав риторичне запитання пан П’ятницький. Співорганізатор дискусії ЮФ «Василь Кісіль і партнери» натякнула, що вже готує перший позов української компанії щодо дискримінації на зовнішньому ринку. Починати, звісно, треба, та якщо Китай після восьми років членства визнає свою неготовність до правових змагань у СОТ, Україні й поготів доведеться вчитися, вчитися та ще раз вчитися. Як констатував партнер-засновник та директор ЮПФ «Грищенко та Партнери» Дмитро Грищенко (на фото 3), механізм вирішення торгових спорів у рамках СОТ доволі ефективний з погляду тривалості цього процесу. Максимальний строк розгляду спорів – 15 місяців, а в деяких випадках можна вкластися навіть у три місяці. «Цей механізм дозволяє державі вчасно допомагати бізнесу. До того ж, як свідчить практика, найчастіше спори вирішують мирним шляхом», – підкреслив пан Грищенко. Хоча можна очікувати і на зворотну реакцію. «Проти України, якщо вона прийматиме правові документи щодо регулювання ринку, які не відповідатимуть правилам конкуренції, також можуть бути застосовані санкції. Це особливо актуально під час кризи, коли приймається дуже багато підзаконних актів, що обмежують конкуренцію чи доступ іноземних імпортерів та інвесторів на вітчизняний ринок», – констатував Дмитро Грищенко.