Право кожного на адвоката підтверджено. А далі що? Як відомо, донедавна в Україні існувала суперечлива практика стосовно права осіб, викликаних як свідків, користуватися правовою допомогою адвоката безпосередньо під час допиту. Справа в тому, що ст.59 Конституції проголошує право кожного на правову допомогу. Між тим, відсутність законодавчого закріплення конституційних норм про правову допомогу саме у Кримінально-процесуальному кодексі України (далі – КПК) спричиняло неоднозначне тлумачення органами досудового слідства прав свідка на правову допомогу, і залишала вирішення цього питання на розсуд слідчого. Останні, своєю чергою, дуже часто не допускали присутності запрошеного громадянином адвоката під час допиту чи дачі пояснень.
Доленосне рішення КСУ
Керуючого партнера АФ «Головань і Партнери», адвоката Ігоря Голованя (на фото) реальна проблема спонукала іти не шляхом підготовки законопроекту про внесення відповідних змін до КПК, а через спонукання державних органів уважно читати Конституцію. До речі, на початку квітня ц.р. народний депутат Станіслав Міщенко виступив із законодавчою ініціативою щодо врегулювання даного питання, зареєструвавши законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України (щодо права свідка на адвоката)» (№ 4328). Але, як кажуть, віз і нині там.
Тож, як ми уже повідомляли, 30 вересня ц.р. Конституційний Суд прийняв важливе Рішення у справі за конституційним зверненням громадянина Голованя Ігоря Володимировича щодо офіційного тлумачення положень ст. 59 Конституції (справа про право на правову допомогу). Єдиний орган конституційної юрисдикції підтвердив конституційне право свідків під час допиту користуватися правовою допомогою адвоката, а також право всіх без винятку громадян користуватися правовою допомогою у всіх випадках за їх бажанням. Тобто – будь-яка людина, а не лише підозрюваний, обвинувачений чи підсудний. КСУ пояснив, знову ж таки українським слідчим і прокурорам, що положення «кожен має право на правову допомогу» є нормою прямої дії, а тому навіть за умови, якщо це право не передбачене відповідними законами України чи іншими правовими актами, особа не може бути обмежена у його реалізації.
Крок до європейський стандартів
Правові аспекти даного Рішення були розглянуті і під час нещодавньої прес-конференції: «Крок до європейських стандартів захисту прав громадян в кримінальному процесі». Учасники цього заходу (на фото)– голова Київської міської кваліфікаційної-дисциплінарної комісії адвокатури Інна Рафальська, партнер АО «АФ «АКТІО», адвокат Віталій Сердюк та партнер АО «АФ «АКТИО», адвокат, Вікторія Тісногуз – виступили зі схвальною оцінкою цього акта конституційної юрисдикції.
«Дане Рішення КСУ має вирішальне значення. З урахуванням принципів ведення кримінального судочинства в Україні стає зрозумілим необхідність надання громадянам правової допомоги адвокатами», - сказав пан Сердюк. При цьому він зауважив, що досі багато слідчих як в прокуратурі, так і в міліції, не бажали, щоб адвокати були присутніми під час допитів свідків. Є багато ситуацій, коли допомога захисника свідку просто необхідна. Адже склалася погана практика допиту як свідка майбутніх підозрюваних та обвинувачених. Спочатку підозрюваний (обвинувачений) неодноразово допитується як свідок, а коли від нього всі необхідні дані отримано, тоді його допитують як підозрюваного. Первісні показання свідка, навіть якщо вони хибні, можуть бути спрямовані проти нього самого. Тому важливим є присутність адвоката при залученні та допиті особи як свідка з метою недопущення порушень прав особи.
Своєю чергою, Інна Рафальська висловила переконання, що зазначене рішення КСУ є новим кроком до демократизації кримінального судочинства. Водночас вона зауважила, що отримавши норму безпосередньої дії щодо допуску адвоката до захисту інтересів свідка, виникли певні проблеми, які КСУ не вирішив. Зокрема, за її словами, на стадії дізнання, коли особа ще не має процесуального статусу свідка, вона також має отримувати правову допомогу. Крім того, існує проблема залучення адвоката до захисту громадян у кримінальних справах.
Також Інна Рафальська зауважила, що для реалізації практичної дії рішення КСУ зовсім необов’язково вносити будь-які зміни до КПК, оскільки рішення КСУ достатньо, щоб ця норма працювала. Разом з цим адвокати висловили думку про можливе виникнення через цю норму певних незручностей у роботі правоохоронних органів, судів і самих адвокатів.
Зважаючи на значущість цього питання, «ПТ» звернувся до юристів з проханням прокоментувати вищезазначене Рішення КСУ та відповісти на декілька запитань, а саме: чи погоджуєтесь Ви із висновками єдиного органу конституційної юрисдикції і які можуть виникнути проблеми практичного застосування цього Рішення?
Коментарі
Юрист ТОВ «Юридична фірма «ЮСТ Україна»
Олексій РОГАЧОВ: – КСУ у своєму Рішенні не зробив жодних неочікуваних для кримінального судочинства висновків. Переважна більшість правників, які стискалися на практиці з цим питанням, вже давно говорили про те, що свідок у кримінальній справі повинен мати право на адвоката і відповідних правових норм у державі достатньо. Це визнавало й багато фахівців з «іншого боку паркану» – слідчі, прокурори та оперативні працівники. Але здоровий глузд має право на втілення в життя, лише якщо він офіційно викладений у нормативних актах вищих органів держави. Тому переважна більшість представників силових структур якщо й вчиняла певні дії для забезпечення цього права свідків до прийняття Рішення КСУ, то робила це лише у вигідній для себе ситуації. Можна сказати, що ми нарешті зробили крок до демократичних засад кримінального судочинства. Але треба розуміти, що, враховуючи рівень правосвідомості окремих представників правоохоронних органів, слід внести відповідні зміни до КПК, передбачивши як право свідка на адвоката під час допиту, так і порядок використання цього права, щоб Рішення КСУ не обернулося черговою декларацією. Цінність Рішення полягає й у підтвердженні того, що право на правову допомогу адвоката чи іншого фахівця особи мають не лише після порушення кримінальної справи за певними фактами, але й під час так званих дослідчих перевірок, а також у рамках правовідносин з іншими державними органами. Це, безумовно, сприятиме підвищенню рівня як правового захисту окремих осіб, так і правосвідомості населення. Керуючий партнер АК «Партнери», адвокат Марія ОСТРОВСЬКА: – До сьогодні сфера кримінального судочинства, сформована ще у 1960 році, а відтак, під впливом притаманних тому часу ідеологем, залишається, по суті, нереформованою. Зміни не торкнулися найголовнішого – статусу та ролі захисника в процесі, особливо на стадії досудового слідства. У такій ситуації Рішення, яке визнало право кожного залученого до провадження у кримінальній справі на правову допомогу виглядає як рятівний жилет для потопаючих. Надзвичайно важливою є також позиція КСУ щодо права особи на правову допомогу в її відносинах з третіми особами: державними органами, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами, – і щодо її права вільно вибирати на власний розсуд зміст, обсяг та форму правової допомоги. Саме ця правова позиція є дієвою зброєю проти бюрократії та корупції державного апарату. Але, думаю, кожний юрист і адвокат стикнеться врешті-решт з проблемою фактичної реалізації прийнятого Рішення. Адже КСУ тільки позначив право, бо не міг встановити порядку та способу його реалізації. Це завдання парламенту. Отже, Рішення – це лише перший крок на шляху утвердження прав людини в Україні. Далі слово за законодавцем. Адвокат АО «Нечаєв і Партнери» Марина ВАЩЕНКО: – КСУ відзначив, що конституційне право кожного на правову допомогу в жодному разі не може бути обмежене, навіть якщо це право не передбачене відповідними законами України чи іншими нормативно-правовими актами. Офіційне тлумачення ст. 59 Конституції дозволяє юристам посилатися на нього в правових документах та конкретних ситуаціях. Хоча метою конституційного звернення було врегулювання проблеми саме з допитом свідків, вказане Рішення розширює можливості захисту прав особи. Як випливає з резолютивної частини Рішення, ст. 59 Конституції слід розуміти як право на отримання правової допомоги не лише у відносинах з органами дізнання та досудового слідства, але й з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами. Вважаю, що застосування цього положення на практиці дозволить ефективніше реалізувати функції адвокатури. Юрист АФ «Васько і Назарчук» Яна Скотинюк – Вважаю це Рішення КСУ таким, що покращує та забезпечує законні конституційні права свідка як суб’єкта кримінального процесу. Застосування зазначеного Рішення дозволить вирішити поширену проблему, яка існує в кримінальному процесі і полягає в тому, що спочатку особу допитують у тій чи іншій кримінальній справі як свідка, а після цього пред’являють їй обвинувачення, і вона набуває іншого процесуального статусу – обвинуваченого. Така тактика досить поширена на практиці і дуже зручна для органів дізнання та досудового слідства. Адже відповідно до ст.ст. 71 та 167 КПК перед допитом свідка слідчий попереджає його про обов’язок розповісти все відоме йому у справі, а також про кримінальну відповідальність за відмову дати свідчення і за дачу завідомо неправдивих свідчень. А якщо таку особу одразу притягувати як обвинуваченого, вона матиме імунітет стосовно зазначеної кримінальної відповідальності, і шанси отримати свідчення, прийнятні для слідчого, будуть меншими, ніж при допиті зазначеної особи в якості свідка. Отже, присутність адвоката на допиті свідка дозволить уникнути описаних випадків. Єдиною перешкодою для реалізації цього Рішення КСУ є відсутність у процесуальних кодексах, зокрема в КПК, приписів, спрямованих на реалізацію права свідка на правову допомогу, що призводить до обмеження чи звуження змісту такого права. Незважаючи на верховенство норм Конституції, це право не застосовується на практиці, оскільки КПК не містить відповідних приписів. З позиції КПК право на правову допомогу зазвичай мають підозрюваний, обвинувачений, підсудний і потерпілий. Стосовно такого права свідка немає жодного припису. Це порушує зазначене конституційне право свідка. Отже, необхідно внести відповідні зміни до Кодексу, щоб ефективно та законно реалізувати право свідка на правову допомогу. Керуючий партнер ЮК «Карпов і Партнери» Сергій КАРПОВ: – Це Рішення є логічним і очевидним, тому що ґрунтоване на основних принципах реалізації прав і свобод. Кожна людина має очевидне право на допомогу в нестандартних життєвих ситуаціях. Коли суб'єкт владних повноважень застосовує до непідготовленої людини систему логічно складних питальних конструкцій, така людина губиться. Досвідчений захисник, представник, юрист, адвокат конче необхідний непідготовленій людині, щоб не потрапити останньій у складну ситуацію. Між непідготовленою людиною та підготовленим суб'єктом владних повноважень для очевидної природної справедливості завжди має перебувати хтось. І цей хтось – людина, обізнана у складних процедурних схемах. Суб'єкти владних повноважень створені для реалізації прав і свобод. А коли слідчий або дізнавач, який перебуває у звичній і затишній для нього обстановці робочого кабінету, викликає просту людину, щоб одержати відповіді на ті чи інші запитання, а досвідчену людину відправляє за двері, посилаючись на процедурну неможливість або необов'язковість її присутності, це виглядає як нерівний бій між системою і простою людиною. Старший партнер ЮК «Правовий альянс» Ілля КОСТІН: – Я знімаю капелюха перед Ігорем Голованем. Ця проблема назріла давно, однак не була дотепер вирішена. Де-факто правоохоронна система дотепер ґрунтована на принципі винності, хто б що не говорив. Розмовляючи із правоохоронцями, я нерідко чув, що присутність адвоката на допиті свідка не потрібна. Вона ускладнює життя як свідкові, так і правоохоронним органам. Але при цьому напівчутно додають, що наявність адвоката у справі взагалі ускладнює життя. Я не досліджуватиму роль адвокатури в суспільстві. Скажу лише, що роль охоронця цивільних прав не можуть виконувати правоохоронні органи. Хто хоч раз був на допиті у слідчого, чудово розуміє, що знання кримінально-процесуального законодавства життєво необхідне. Однак і воно не може усунути нерівність прав слідчого та допитуваного. Їх рівність має забезпечити адвокат. Керуючий партнер АК «Правочин», адвокат Олександр ОНІЩЕНКО: – Для мене зазначене Рішення КСУ стало тріумфом справедливості, щоправда дещо запізнілим. Своїм Рішенням Суд підтвердив очевидні істини, які в суспільстві з високим рівнем правосвідомості не потребують додаткових пояснень чи коментарів. Прикро усвідомлювати, що і в праві свідків на правову допомогу Україна пасе задніх. Адже наші сусіди з Росії, Молдови та Узбекистану, не говорячи вже про Німеччину і Францію, давно мають відповідну норму в процесуальних кодексах. На превеликий жаль, Україна завдяки цьому Рішенню КСУ зробила лише перший крок до гуманізації кримінального судочинства. Сподіваюся, цей процес стане незворотним і потягне за собою прийняття відповідних змін до ст. 69-1 КПК щодо доступу свідка до правової допомоги. Щоправда, такі сподівання були в мене ще у 2004 р., коли до другого читання готувався проект КПК, який передбачав право свідка на правову допомогу. На жаль, тоді аргументи супротивників подібних змін виявилися для парламентарів вагомішими, і постановою ВРУ від 19 лютого 2004 р. законопроект був знятий з розгляду. Не аналізуючи позицію противників права свідків на юридичну допомогу, зазначу, що здебільшого вона ґрунтована на відсутності у свідка приватного інтересу, тобто на ідеї використання свідка для встановлення обставин справи. Ця теза вкрай спірна і необґрунтована, оскільки, на мій погляд, першочерговою має бути не наявність приватного інтересу, а ймовірність порушення прав свідка. До речі, останні порушуються досить часто, наприклад коли кримінальну справу відкривають за фактом, а в якості свідка допитують підозрюваного у вчиненні злочину. Звичайно, коли особа має статус свідка, слідчі не дають їй змогу користуватися правовою допомогою, полегшуючи собі завдання та нівелюючи право особи отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, яких вона потребує. На це звернув увагу і КСУ у своєму Рішенні, оприлюдненому 6 жовтня 2009 р. Водночас аргументів на користь запровадження права свідка на юридичну допомогу значно більше. Окрім норм ст. 59 та 64 Конституції, а також Рішення КСУ від 16 листопада 2000 р. (справа Солдатова) слід згадати можливість зміни процесуального статусу свідка на статус підозрюваного (обвинуваченого), позитивну практику застосування норм про адвоката свідка як в законодавстві Європи, так і в державах СНД, а також (і це, мабуть, найголовніше) неприйнятність підходу до основоположних прав і свобод особи крізь призму думки влади про наявність в особи приватного інтересу або потреби в користуванні тим чи іншим правом. Юрист ЮФ «АНК» Вікторія КОРНІЄНКО: – Це Рішення КСУ, поза сумнівом, є позитивним для українського законодавства. Ініціатива Ігоря Голованя дала поштовх для розвитку захисту прав людини і громадянина і саме тому має бути оцінена належно. Звісно, щоб механізм захисту запрацював бездоганно, треба додатково внести зміни до спеціального законодавства. А до того часу перешкоди все ж таки можуть траплятись. До прийняття Рішення представники органів слідства забороняли адвокатам свідків бути присутніми на допиті, посилаючись на відсутність відповідної норми у КПК. Звісно, зазначені дії періодично спричиняли негативний психологічний вплив на громадян, запрошених у якості свідків, а іноді призводили до перекваліфікації свідків у підозрюваних. Юридично необізнані особи, яких позбавили правової допомоги, не можуть подолати тиск правоохоронних органів. Існує вірогідність того, що навіть після прийняття Рішення КСУ слідчі навмисно або несвідомо продовжуватимуть вимагати проведення допиту без адвоката, керуючись положеннями КПК. Основним аргументом завжди вважався той факт, що ст. 69 КПК не передбачає права свідка на правову допомогу. Крім того, КПК не обмежує дії слідчого по відношенню до свідків, що позбавляє їх права подавати на нього скарги. Тому наступним кроком має бути внесення змін до КПК. А доки зміни не відбулися, громадяни мають набратися терпіння та доводити свою правоту уповноваженим органам на підставі Конституції, попри всі перепони сміливо заявляючи: «Я свідчитиму лише в присутності свого адвоката!» Голова Національної правової палати Володимир ГОШОВСЬКИЙ: – КСУ в мотивувальний частині Рішення констатує, що не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію права особи на правову допомогу, а це може призвести (і на практиці призводить. – Авт.) до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу. Яскравим прикладом такого кодексу є КПК, ухвалений у 1960 р. Він не передбачає участь захисника свідка у процесі допиту. Хоча до цього нормативно-правового акта і внесли надзвичайно багато змін, він все одно не відповідає сучасним міжнародно-правовим вимогам. Нагадаємо, що відповідно до Висновку № 190 (1995) ПАРЄ щодо заявки України на вступ до Ради Європи Україна зобов'язалася протягом року з моменту вступу прийняти відповідно до принципів Ради Європи новий кримінально-процесуальний кодекс (ст. 11, п. v). Але за 14 років Україна так не виконала своє зобов'язання. Парламентська асамблея Ради Європи так відреагувала на це порушення в Резолюції 1466 (2005) «Про виконання обов'язків та зобов'язань Україною» від 5 жовтня 2005 р.: «Стосовно дотримання верховенства права та захисту прав людини Парламентська асамблея закликає органи влади України… завершити підготовку нової версії проекту Кримінально-процесуального кодексу та схвалити його без подальшого зволікання для виконання зобов'язання, початково встановлений кінцевий термін якого закінчився в листопаді 1996 р. Остаточна версія проекту кодексу має розглядатись у парламенті лише після того, як буде отриманий та врахований висновок Ради Європи щодо цього остаточного тексту». Наголошується в Резолюції і на необхідності створення професійної асоціації адвокатів шляхом прийняття нового Закону про адвокатуру, що також, на нашу думку, сприятиме повнішій реалізації положень ст. 59 Конституції. Таким чином, хоча Рішення КСУ і є прогресивним за своїм характером та відповідає духу Конституції, застосування цього документа на практиці утруднюватимуть правові прогалини на рівні як законів (КПКУ, Закону «Про адвокатуру»), так і підзаконних нормативно-правових актів. Керуючий партнер ЮК «Тарасов та Партнери» Андрій ТАРАСОВ: – Стаття 59 Конституції проголошує право кожного на правову допомогу. Крім того, встановлено, що кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Проте силові структури трактують цю норму по-своєму. Особливо гострою ця проблема є для осіб, котрих силові структури запрошують для дачі пояснень під час проведення різноманітних перевірок, а також для тих, хто має у кримінальних справах статус свідка. У переважній більшості випадків ці особи спілкуються зі слідчим один на один, а адвокат (юрист), котрий приходить разом зі своїм клієнтом, до розмови не допускається. Пікантності цій ситуації надає те, що чимало з цих осіб у подальшому перетворюються зі свідків на підозрюваних та обвинувачених, але, як правило, перед самою передачею справи до суду, коли будувати стратегію захисту вже пізно. За таких обставин роз’яснення про те, що особа під час допиту її як свідка в органах дізнання чи досудового слідства, а також при дачі пояснень у правовідносинах з цими та іншими державними органами має право на правову (юридичну) допомогу від обраної за власним бажанням особи в статусі адвоката, що не виключає можливості отримання такої допомоги від іншої особи, якщо закони України не встановлюють обмежень щодо цього, має дуже велике значення. Озброївшись цим Рішенням, особа, яку викликають до податкової, прокуратури, міліції чи інших державних органів, може взяти із собою професійного юриста та почуватися спокійно, незважаючи на провокаційні запитання працівників цих структур. Проте відповідна норма, як завжди, захищатиме лише ту верству населення, яка здатна оплатити послуги правника. Державна гарантія на безкоштовну (або принаймні доступну) юридичну допомогу в Україні так і залишається міфом. Рішення КСУ у справі про право на правову допомогу загалом заслуговує на позитивну оцінку. Але, на жаль, в умовах тотального беззаконня та вседозволеності згадка про Рішення КСУ (утім, як і про Конституцію та Декларацію прав людини), на мою думку, викличе лише посмішку у представників правоохоронних органів та не принесе особливої практичної користі. Тим більше що приклади ігнорування вердиктів цього судового органу вже є. Молодший юрист ЮК «Дега консалтінг» Ірина ЗВЄРЄВА: – На мою думку, це Рішення КСУ є цілком передбачуваним, адже воно відповідає гарантіям, які проголошує Конституція. Положення ст. 59 Основного Закону не розуміли (а правильніше сказати, не виконували) тільки ті суб’єкти, яким це було вигідно. Звичайно, багато слідчих і далі, замість того щоб працювати за законом, вигадуватимуть різні витівки. Але, враховуючи це Рішення КСУ, за присутності фахівця в галузі права слідчим буде набагато важче отримати незаконним шляхом інформацію, яку згодом можна використати проти свідка. Особливе соціальне значення цього Рішення полягає в тому, що воно виступає своєрідним посередником у реалізації особою інших прав. У деяких випадках особі важко повноцінно реалізувати гарантовані Конституцією права, не скориставшись правом на правову допомогу, оскільки процесуальне законодавство України має досить формалізований характер, що дозволяє трактувати його неоднозначно. Але виникає питання щодо механізму реалізації цього Рішення. Не зрозумілі суть та обсяг правової допомоги, порядок її надання, можливості та права адвоката на допиті свідка. Якщо ці питання не визначити законодавчо, на практиці при реалізації Рішення можуть виникнути складнощі. Адвокат АФ «Петро Бойко та Партнери» Ярослав БІЛЯВСЬКИЙ: – Я розглядаю Рішення КСУ з двох точок зору. По-перше, як відповідь на бездіяльність законодавчого органу держави, який вже давно мав прийняти відповідні зміни до КПК і дозволити присутність адвоката на допиті свідка за бажанням останнього. По-друге, як реакцію на непоодинокі випадки тиску на свідка з боку слідчого. Саме слідчі спровокували появу цього Рішення, яке, на мою думку, суперечить самій сутності такої процесуальної дії, як допит свідка, адже останній зобов’язаний лише розповісти про відомі йому обставини тієї чи іншої події. Тому про яку правову допомогу може йти мова? Проте останнім часом слідчі активно зловживають своїми повноваженнями, навмисно надаючи процесуальний статус свідка особам, які повинні бути підозрюваними (обвинуваченими) у справі. Це робиться для того, щоб унеможливити участь адвоката в допиті. За таких обставин Рішення КСУ є не чим іншим, як актом захисту людей від поширених неправомірних дій органу досудового слідства. Але навіть за наявності цього Рішення досі залишаються невирішеними інші, не менш важливі проблеми такої слідчої дії, як допит свідка. Наприклад, чинне кримінально-процесуальне законодавство не містить часового обмеження допиту (за тривалістю та періодом доби), на відміну від законодавства Росії. Отже, процесуальних шпарин для тиску на свідка з боку слідчого достатньо, а вкрай невдале формулювання Рішення КСУ, на мою думку, дозволяє слідчим і надалі відмовляти адвокату в присутності на допиті клієнта. Єдине, що може виправити цю ситуацію, – грамотні зміни до КПК та виважений підхід до відбору кандидатів на посаду слідчого. Іншими словами, корінь проблеми пов'язаний із суб’єктивним фактором вітчизняної правоохоронної системи.
|
|
Юридичні компанії України ______________________________
______________________________
|