Одного дня у Марії Ш. з'явився давній знайомий В. Н., який проявив неабияку цікавість не тільки до її особистого життя, але й до її роботи. Марію бентежили його запитання про наявність заощаджень, коштовностей, нерухомого майна і прав власності на нього, батьків, родичів. Він неодноразово уточнював, перепитував, щось обмірковував. Через якийсь час вони стали жити в цивільному шлюбі, але чоловік обіцяв одружитися, жити родиною. Пропонував допомогу по господарству, мав намір створити бізнес. Однак недобрі передчуття Марії стали справджуватися. Як виявилося згодом, це була звичайна підготовка до шахрайства з її майном.
Шахрайство з нерухомістю
Незабаром, щоб отримати стартовий капітал і розкрутити бізнес, В. Н. і його співучасник М. В., представлений як друг, соратник, успішний бізнесмен і заступник бідних людей, обманом умовили Марію продати квартиру у Вишневому, яка належала її матері.
Квартира була продана на підставі довіреності, яку В. Н. пізніше викрав. Шахраї обіцяли повернути гроші протягом двох років, а ще – купити Марії іншу двокімнатну квартиру. Але скласти нотаріально завірений договір позики відмовилися. По суті, виручені кошти В. Н. і М. В. залишили собі, а Марію поставили перед фактом відчуження грошей, що фактично означає пограбування.
В. Н. і його співучасник М. В. стверджували, що зареєстрували благодійний фонд, діяльність якого полягає в пошуку, легалізації та оформленні на замовника безгосподарської нерухомості. Але устав фонду продемонструвати відмовилися, посилаючись на комерційну таємницю. Далі, посилаючись на те, що для оформлення документів на нову квартиру потрібні кошти, М. В. і В. Н., зловживаючи довірою, переконали матір Марії продати 3/8 будинку, у якому вони жили. Отримані 10 тис. доларів також були шахрайські відчужені.
М. В. переселив Марію в будинок у Боярці, де не було елементарних комунікацій, таких як електрика та водопостачання. Цей будинок він отримав, відкупившись за гроші Марії від законних спадкоємців та переоформивши спадщину. Незабаром В. Н. придбав двокімнатну квартиру, але Марію до неї не запросив, хоча вона ще залишалася його цивільною дружиною і згідно із законодавством також була її власником.
Зрештою завдяки нечистому на руку «цивільному чоловікові» Марія та її мати втратили квартиру, частину будинку і коштовних речей, одержавши натомість лише кімнату в старій будівлі.
На звернення Марії до органів внутрішніх справ і прокуратури люди в погонах відповіли, що не мають впливу на місцеву міліцію. По суті Марії дали зрозуміти, що її звернення марні.
Сьогодні в переліку потерпілих від подібних афер налічується більше десяти родин. За оцінками правозахисників, кількість жертв і надалі зростатиме. Причина тому – схема, якою користуються шахраї. Спочатку вони знаходять соціально знедолених осіб, а потім нерухомість останніх стає власністю шахраїв у результаті обману, зловживання довірою, шлюбних афер, вимагання, залякування й погроз.
Кредитні афери
На превеликий жаль, жертви шахрайства втрачають не тільки грошові кошти та нерухомість, але й життя. Одного разу громадянин Палестини Б. запропонував нині покійному чоловікові Світлани Р. роботу водія зі своїм автомобілем. Умови були звичайні на той час: ненормований робочий день, вихідні за індивідуальною домовленістю, індивідуальні премії за ініціативи громадянина Б., оплата лікарняних за середнім заробітком, компенсація витрат на ремонт і заправлення автомобіля тощо. Але були й нюанси. Так, громадянин Б. запропонував щорічні дивіденди від прибутків, якщо крім трудового буде й організаційний внесок у «розквіт» бізнесу громадянина Б., з розрахунку 5% щомісяця від суми організаційного внеску з моменту його одержання.
Організаційним внеском, як потім з'ясувалося, були:
- реєстрація СПД (чоловік зареєструвався як приватний підприємець у Деснянському районі);
- згода працівників на оформлення кредитів на їхнє ім'я (гроші отримав громадянин Б.) під заставу їхнього майна (автомобілів, земельних ділянок, квартир) і майна громадянина Б., придбаного за його рахунок, але оформленого на його працівників (автомобілів);
- сприяння налагодженню зв'язків із правоохоронними органами, органами місцевої та державної влади.
Робота була побудована на оптимізмі, всі трудилися задля розвитку бізнесу громадянина Б. Спочатку заставили приміщення ресторану. Після розрахунку за кредитом брали наступні кредити, усе більше й більше. Так формувалася кредитна історія громадянина Б. Через місяць громадянин Б. став переконувати чоловіка Світлани зареєструвати СПД. Чоловік відмовлявся, посилаючись на відсутність спеціальних знань, фінансових можливостей і необхідних зв'язків. Але громадянин Б. переконав його, що зробить все сам, з усіма домовиться і розрахується, а чоловікові залишиться лише розписуватися в порожніх бланках, іноді в присутності нотаріуса, службовців виконкому, податкової, співробітників банку, санепідемстанції тощо.
Далі події розгорталися як у американському трилері. За два дні до оформлення кредитного договору з відома та на умовах співробітників відділення банку громадянин Б. обманом оформив собі довіреність на керування автомобілем від імені чоловіка Світлани. Співробітники банку завірили чоловіка у присутності громадянина Б., що останній особисто вноситиме плату за кредитним договором. Громадянин Б. гарантував, що повністю розрахується з банком за два роки, а автомобіль згідно з паперами буде «в прокаті». Потім громадянин Б. заявив, що виплатить заборгованість по зарплаті, тільки якщо чоловік Світлани оформить на себе ще один кредит, під заставу квартири. Таким чином, громадянин Б. обманом повісив на родину 42 996 євро боргу (23 500 євро за квартиру та 19 496 за машину), після чого чоловік Світлани через відсутність коштів втратив здоров’я та помер.
Виникають питання щодо змови громадянина Б. і співробітників банку:
- чи міг банк законним шляхом видати кредит людині, яка вже навіть телеграму не могла написати самостійно? Із упевненістю можна сказати, що ні, оскільки чоловік Світлани був похилого віку, в нього не було ні бізнесу, ні майна – тільки інвалідність 1-ї групи та чорнобильське посвідчення;
- гроші в банку видавали громадянинові Б., а не чоловіку Світлани;
- у банку знали умови, на яких громадянин Б. отримував гроші (СПД оформляється на жертву, дається «відкат», жертва присутня під час підписання договору тощо). Тепер на родині Різників «висить» кредит, а їхня квартира перебуває в заставі.
Усі звернення до прокуратури та Святошинського РУ ГУ залишилися на папері. Хоча кількість тих, хто постраждав від шахрайських дій громадянина Б., дуже значна.
Правова оцінка
Можна із впевненістю сказати, що в цих випадках зловмисники займалися шахрайством, використовуючи зв'язки з корумпованими працівниками правоохоронних органів, які або не втручалися в їхню злочинну діяльність, або прикривали її, або ж безвідповідально ставилися до своїх обов’язків. Інакше як можна пояснити відмови у відкритті кримінальних справ проти зловмисників? Шахраї використовували підроблені документи або викрадали справжні, і все це відбувалося за незаконного сприяння нотаріуса під час документального оформлення угод.
Злочинні дії проявилися в таких формах, як вимагання та обман, тобто вимога передачі нерухомого майна чи прав на нього або вчинення будь-якої дії майнового характеру під впливом умовляння (підписання договору дарування, купівлі-продажу, кредитного договору). Шахраї, продавши квартиру потерпілого, зазвичай відмовляються надати замість неї іншу чи розплатитися з власником (повернути отримані від продажу кошти) або вдаються до маніпуляцій у процесі розрахунку, щоб привласнити кошти.
Відповідно до ст. 190 ККУ заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою є шахрайством. Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, карається позбавленням волі на строк від 15 до 12 років з конфіскацією майна. Тобто відповідно до чинного законодавства вищенаведені діяння можна кваліфікувати як шахрайство та злочини проти власності.
Зауважимо, що в діях правопорушників наявні:
- прямий умисел (див. ч. 2 ст. 24 ККУ): особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає спричинити таку шкоду;
- корисливий мотив – спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна;
- мета – збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, у долі яких зацікавлений винний.
Кваліфікуючи ознаки шахрайства, ч. 4 ст. 190 ККУ передбачає покарання за:
- повторність – коли шахрайство вчинене після шахрайства;
- вчинення шахрайства за попередньою змовою групою осіб. Відповідно до ст. 28 ККУ воно матиме місце тоді, коли шахрайство вчинили спільно дві або більше осіб. Розподіл функцій у цьому разі не має значення. Домовленість про спільне вчинення крадіжки повинна мати місце до початку вчинення злочину, тобто до виконання тих дій, що утворюють об’єктивну сторону крадіжки. При цьому співучасники можуть бути співвиконавцями або виконувати різні ролі (див. коментар до ст. 27 ККУ).
Коментар фахівця
Євгеній ХРАБРОВ, правозахисник:
В описаних випадках постраждалі зіткнулися з обманом – повідомленням неправдивих відомостей (дія) або замовчуванням відомостей, які мають бути повідомлені (бездіяльність), з метою заволодіння чужим майном або придбання права на нього. Обман може виявлятися в усній або письмовій формі, у використанні підроблених документів тощо. Коли винний підроблює або використовує для обману підроблений документ, потрібна кваліфікація за сукупністю ст. 190 та 358 ККУ.
Крім того, при використанні таких схем заволодіння майном чи грошовими коштами наявне зловживання довірою. Це вид обману, що полягає у використанні довірливих відносин з потерпілим, заснованих на родинних, службових відносинах, знайомстві, інших цивільно-правових відносинах. Наприклад, винний входить у довіру до потерпілого і обіцяє допомогти йому купити машину, для чого потерпілий передає гроші, які винний привласнює. За наявності всіх ознак злочину правоохоронні органи з невідомих нам причин не відкривають кримінальні справи, що спонукає шахраїв до масштабніших проектів.