Що винен – віддати повинен, як не сплачувати за зобов’язаннями

Криза в Україні не тільки призвела до стрімкого зростання цін та курсу іноземної валюти, але й значно загострила взаємовідносини між банками і позичальниками. Банки підняли відсоткові ставки за кредитами, активно співпрацюють з колекторними компаніями в боротьбі з боржниками, а позичальники часто не в змозі виплатити ні основну суму кредиту, ні відсотки неустойки, що невпинно зростають. У результаті деякі позичальники, щоб захистити предмет застави, відчужують належне їм незаставлене майно, на яке банк міг би звернути стягнення, переводять у тінь свої доходи або просто змінюють місце проживання та роботи. ФОП-боржник проти ФОП-кредитора Найспритніші використовують складні схеми, щоб на певний період припинити виконання кредитного зобов’язання і не втратити предмет застави. Ось одна з поширених схем. Якщо фізична особа має кредитне зобов’язання перед банком, яке не в змозі виконувати, вона реєструється як приватний підприємець. Наступним кроком є визнання цієї фізичної особи – підприємця (далі – ФОП) банкрутом. Як це зробити? Банкрутом ФОП можна визнати в судовому порядку за заявою кредитора, у якого є вимоги до ФОП щодо виконання певного грошового зобов’язання. При цьому сума боргу має перевищувати 300 мінімальних заробітних плат (223 200 грн., а з 1 січня 2010 р.– 260 700 грн.). Зазначимо, що підставою для визнання банкрутства ФОП можуть бути тільки незадоволені вимоги кредиторів, пов'язані з підприємницькою діяльністю. Тобто якщо такий позичальник винен банку певну суму грошей, яку він позичав на власні потреби, його суд банкрутом не визнає, а ось якщо він заборгував гроші в процесі своєї підприємницької діяльності, то в нього є всі шанси отримати такий статус.  Визнання ФОП банкрутом здійснюється відповідно до положень Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Строки виконання зобов'язань ФОП настають у день, коли господарський суд приймає постанову про визнання ФОП банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), відсотків та інших фінансових санкцій за всіма зобов'язаннями ФОП, стягнення з ФОП за всіма виконавчими документами (за винятком виконавчих документів з вимогами про стягнення аліментів або відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян), запроваджується п’ятирічний мораторій на всі борги боржника. Сам собі банкрут ФОП може самостійно ініціювати процес визнання себе банкрутом, подавши відповідну заяву до суду. У позовній заяві ФОП обґрунтовує, чому вона не може виконати свої зобов'язання, пов'язані з підприємницькою діяльністю. Суд розглядає наведені докази і, якщо суддя вважає їх переконливими, визнає ФОП банкрутом. Після цього розпочинається ліквідаційна процедура. Призначається ліквідатор (або, як правило, арбітражний керуючий), який повинен продати все майно цієї фізичної особи, а гроші роздати кредиторам. Це дозволяє ФОП відстрочити виконання своїх кредитних чи інших зобов’язань всього на п’ять років. По закінченні цього строку борги ФОП не зникнуть, їх таки доведеться сплачувати. Згідно з ч. 3 ст. 49 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом п'яти років після визнання громадянина-підприємця банкрутом за його заявою не може бути порушене провадження у справі про банкрутство. У разі визнання ФОП банкрутом за заявою кредитора протягом п'яти років після завершення розрахунків з кредиторами такий громадянин-підприємець не звільняється від подальшого виконання їхніх вимог. Незадоволені вимоги кредиторів можуть бути заявлені в порядку, встановленому цивільним законодавством України. Тобто кредитори, вимоги яких не задоволені, можуть заявити їх протягом наступних п’яти років (якщо в боржника виявлені майно і доходи, на які можливо звернути стягнення). Згідно з Цивільним кодексом України сплив позовної давності починається з моменту закінчення терміну виконання зобов'язань. Це є недоліком описаної схеми. До того ж процедура займає багато часу. Новий інститут У березні 2009 р. на розгляд Верховної Ради України було подано законопроект № 4273, який передбачав внесення змін до деяких законодавчих актів. Було запропоновано створити правовий інститут банкрутства фізичних осіб поряд із загальновідомими та поширеними інститутами банкрутства суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців). Згідно з цим документом до фізичних осіб, як і до ФОП, слід застосовувати одну й ту саму процедуру банкрутства, тобто фізичних осіб треба визнавати банкрутами через їхню неплатоспроможність. Інститут банкрутства фізичних осіб давно функціонує в країнах Західної Європи і особливо розвинутий у США. Законодавство США виокремлює два основні види банкрутства. Перший передбачає надання громадянам, що знаходяться у скрутному фінансовому становищі, можливості списати більшість своїх боргів, що перевищують вартість майна боржника. Інша частина боргів погашається через продаж наявного майна. Другий вид банкрутства дозволяє платити за затвердженим судом графіком погашення заборгованості, розрахованим переважно на строк три-п'ять років. Як правило, передбачається сплата не всіх боргів, а їх основної частини, без сплати неустойки за порушення кредитних зобов’язань. Цей вид банкрутства застосовується переважно для погашення забезпеченого боргу, щоб зберегти за боржником заставлене майно. Зазначені види банкрутств є засобами цивілізованого врегулювання відносин між боржником та кредитором у зарубіжних країнах. Запровадження інституту банкрутства фізичних осіб допоможе українцям, які потрапили у скрутне фінансове становище і не можуть вчасно виконувати свої грошові зобов'язання перед банками чи іншими кредиторами. Фізичні особи будуть позбавлені довічного статусу боржника. Громадяни списуватимуть свої борги перед кредиторами або ж добровільно погашатимуть їх за згодою кредиторів, застосовуючи процедури банкрутства, подібні до процедур банкрутства ФОП. Ініціатори законопроекту наголошують, що процедура банкрутства фізичної особи не розглядається лише як можливість уникнути сплати боргів. Вона також не повинна нашкодити кредиторам. Останнім, до речі, слід надати можливість оскаржувати угоди боржника про відчуження його майна, укладені за рік до порушення провадження у справі про банкрутство, накладення арешту на нерухоме майно, депозитні рахунки, транспортні засоби боржника тощо. А банки проти… Банки категорично проти запровадження банкрутства фізичних осіб і відстрочок за платежами. Вони вважають, що визнання фізичних осіб банкрутами обмежить обсяги банківського кредитування та значно погіршить фінансовий стан банків. Адже процедура банкрутства фіксує заборгованість на момент визнання позичальника банкрутом. Після цього розпочинається режим санації, який діє 5–20 років залежно від обсягу виплат. Таким чином, зафіксувавши певну суму заборгованості, банк протягом цих років частинами отримуватиме виплату за кредитом без відсотків, а громадяни зможуть безкоштовно користуватися банківським ресурсом. Крім того, не слід забувати, що запровадження інституту банкрутства фізичних осіб в Україні може призвести до масових зловживань. А запропоновані законопроектом умови лише сприятимуть цьому: обов’язково з’являться спеціалізовані фірми, що займатимуться фіктивним банкрутством фізичних осіб. Тому, запроваджуючи банкрутство фізичної особи, законодавці мають максимально захистити інтереси боржників і не допустити значних втрат кредиторів. 21 травня 2009 р. Комітет з питань правової політики вирішив рекомендувати Верховній Раді проект Закону «Про внесення змін до деяких законів України (щодо банкрутства фізичної особи)» від 27.03.2009 р. № 4273, прийняти цей документ за основу за наслідками розгляду в першому читанні та доручити Комітету з питань правової політики доопрацювати його для другого читання. Проте переважна більшість народних депутатів представляє в парламенті не лише політичні сили, але й потужні фінансові групи. Саме тому є всі підстави вважати, що пріоритети банківських установ візьмуть гору над громадськими, і в результаті запропонований законопроект не буде прийнятий. Що ж, час покаже…