Перше зареєстроване зіткнення літака із птахом сталося в 1912 р., коли у Каліфорнії внаслідок потрапляння чайки в рульове керування загинули машина і пілот. Минуло ще півстоліття, і авіаційна орнітологія розвинулася в окрему науку, яка виявляє закономірності зіткнення птахів із літаками та описує біологічні й технологічні способи зменшення небезпеки таких зіткнень.
Лише 2% авіаподій, пов'язаних із дикою природою, обходяться без птахів. Наприклад, суди штату Теннессі (США) розглядали цікаву справу за позовом про стягнення 1,4 млн доларів на користь власника літака Hawker 125, що в 1990 р., злітаючи, зіштовхнувся з оленем. Інші ж 98% авіаподій, пов'язаних із дикою природою, припадають на зіткнення з птахами. Авіафахівці в подібних випадках вживають термін
bird strike.
«Безперспективні» справи?
Сьогодні bird strike – один із найнебезпечніших типів повітряних інцидентів, внаслідок яких літаки щороку зазнають величезних матеріальних збитків. Міжнародна організація цивільної авіації (IСAO) щороку реєструє близько 5400 зіткнень повітряних суден (
далі – ПС) із птахами. Тільки в Російській Федерації фіксують 50–70 таких випадків на рік. У 1988–2006 рр. через зіткнення літаків із птахами в усьому світі було пошкоджено 163 ПС і загинуло 194 особи. Звісно, і позови, пов’язані з bird strike, непоодинокі.
Авторові статті як партнерові юридичної фірми, що спеціалізується в тому числі на питаннях авіації, доводилося брати участь у процесах за фактами bird strike, хоча їх, на щастя, небагато. Іноді постраждалі авіакомпанії та страховики, що відшкодували збитки, не звертаються за компенсаціями, вважаючи, що справа буде важкою, тривалою, дорогою і безперспективною. Але з цим не можна погодитися. Великі авіакомпанії давно й успішно ведуть подібні процеси. Лідерами, звичайно, є найбільші авіаперевізники з США, де авіасполучення дуже розвинене. Там подають позови навіть у разі аварій невеликих літаків. Наприклад, у 1975 р. в штаті Південна Дакота невеликий Sabreliner урізався в зграю чайок. І хоча всі шість осіб, що перебували на борті, залишилися живі, страхова компанія Safeco подала позов до оператора аеропорту, і суд прийняв рішення на її користь.
Непередбачуваний випадок
Питання відшкодування збитків, заподіяних bird strike, найчастіше залишаються неврегульованими. Зазвичай захист, до якого вдаються відповідачі, – спроба ідентифікувати ситуацію як непередбачуваний випадок, оскільки птахи – це «Божі створіння», контролювати яких неможливо.
Яскравим прикладом є справа за позовом компанії «Аерофлот – російські авіалінії», що звернулася до Арбітражного суду Калінінградської області з вимогою стягнути з «Калінінградавіа» збитки, пов’язані з відбудовою ПС після зіткнення літака з птахом 9 березня 2003 р. Відповідач посилався на те, що в Посібнику з орнітологічного забезпечення польотів у цивільній авіації йдеться про скупчення (концентрацію) птахів і ніде не фіксується зобов’язання обслуговуючої сторони забезпечити стовідсоткову відсутність птахів у районі аеродрому. Однак суди не враховують таку логіки захисту.
Аеропорти, щоб виправдати неефективну боротьбу з птахами, посилаються класичну правову норму: «На аеродромах слід вживати всіх можливих заходів для запобігання зіткненням ПС із птахами, аж до тимчасового припинення польотів» (Авіаційні правила, орнітологічне забезпечення польотів у цивільній авіації Республіки Бєларусь, затверджені Постановою Держкомітету з авіації від 25.01.2005 р. № 1). Саме «всі можливі заходи» і є зазвичай каменем спотикання на шляху ухвалення судами вердиктів щодо збитків внаслідок bird strike.
Але іноді аеропорти досягають успіху. Цікавий випадок трапився у 1996 р. в аеропорті Пули (Хорватія): Боїнг-737-200 хорватських авіаліній зіткнувся з чайкою. Міський суд відмовив у задоволенні позову, визнавши, що аеропорт використовує достатні механізми орнітологічної безпеки. Однак вищий окружний суд скасував це рішення і прийняв рішення на користь страхової компанії, зазначивши, що терміни «всі можливі заходи» і «достатні заходи» не тотожні.
Представники аеропортів використовують різні методи захисту. Наприклад, у 2008 р. під час розгляду справи за позовом «Авіаліній Антонова» захист заявив, що причиною bird strike в Анкарі став дуже рідкісний сокіл. Цей птах занесений до місцевого аналога Червоної книги, і тому, на думку відповідача, орнітологічна служба аеропорту не могла його знищити. На жаль, подібні заяви нелегко спростувати, адже двигун фактично перемелює птахів, що потрапили в нього, і визначити їх вид не завжди можливо, навіть якщо останки ретельно зібрані й передані на вивчення експертам.
Методи орнітологічного захисту
Аеропорти зобов’язані виконувати вимоги національного законодавства і Міжнародної організації цивільної авіації, а отже, використовувати всі доступні технічні засоби для забезпечення орнітологічної безпеки. Є три методи орнітологічної безпеки: перетворення околиць аеропорту на непривабливу для птахів територію, відлякування та знищення птахів.
Сьогодні у світі використовують численні засоби орнітологічного захисту, як-от:
- піротехнічні засоби, газові гармати, ракетні пістолети, лазерна та пневмозброя;
- сітки;
- стаціонарні пастки, ловчі павутинні сітки;
- мобільні біоакустичні установки, ультразвукові прилади, прилади – емітатори звуків тощо.
Запобігання bird strike покладають насамперед на аеропорти. Так, українські правила сертифікації цивільних аеропортів (наказ Державіаслужби від 25.10.2005 р. № 796) передбачають обов’язкове відпрацювання аеропортом питань орнітологічної безпеки, а правила розслідування авіапригод (наказ Державіаслужби від 13.12.2005 р. № 943) зобов’язують встановлювати рівень орнітологічної безпеки в аеропортах.
Отже, у разі bird strike служби аеропорту мають бути притягнуті до відповідальності в першу чергу. Передача зазначених функцій третім особам не звільняє аеропорти від відповідальності за bird strike. Однак існує і практика притягнення до відповідальності фізичних осіб. Так, у тривалій справі 1973 р. за фактом зіткнення в штаті Джорджія (США) літака Learjet 24 зі зграєю птахів (ця прецедентна справа відома як справа Miree) суд зрештою визнав менеджера аеропорту винним, оскільки він не вжив всіх можливих заходів, щоб усунути небезпеку.
Доказова база
Головною проблемою таких позовів є збирання доказів того, що аеропорт не вжив усіх заходів, щоб гарантувати безпеку польотів з погляду орнітологічної обстановки. Цікавий досвід Туреччини, де в разі bird strike потерпіла сторона має право звернутися до суду із клопотанням про призначення незалежного дослідження. Якщо таке клопотання, що розглядається незалежно від майнового позову, задовольнили, суд призначає експерта, який здійснює весь комплекс необхідних робіт. На їх час аеропорт можуть навіть закрити. Таке дослідження хоч і не має преюдиціального значення для суду, буде вагомим доказом у майбутньому процесі, пов’язаному зі збитками.
Допомогти у формуванні доказової бази позовів щодо компенсації збитків потерпілим від bird strike може й перевіряючий держорган. Це може бути зроблене у рамках як розслідування авіаподії (у першу чергу йдеться про відповідні звіти комісії з авіаподій), так і інших процедур. Наприклад, у 2007 р. новоросійський транспортний прокурор, перевіряючи дотримання правил авіаційної безпеки в аеропорті Анапа, встановив, що «на території Анапського району, поблизу х. Червоний, міський смітник розташований на відстані 4–5 км від аеродрому Анапа (Вітязево). І протягом семи років поспіль у ВАТ «Аеропорт Анапа» фіксуються численні зіткнення літаків із птахами, що прямують до міського смітника». Враховуючи те, що ще відповідно до п. 4.2 Посібника з орнітологічного забезпечення польотів у цивільній авіації, затвердженого Наказом Міністерства цивільної авіації СРСР від 26.12.1988 р. № 209, усунення причин концентрації птахів на приаеродромній території передбачає ліквідацію в радіусі 15 км від аеродрому смітників харчових відходів і перенесення їх убік з таким розрахунком, щоб птахи, що летять до смітників з місць скупчення, не перетинали злітно-посадочну смугу та підходи до неї, такі висновки органів прокурорського нагляду можуть бути використані як доказ у судовому процесі.
Як приклад відшкодування збитків у зв’язку з bird strike можна навести справу за позовом АНТК «Антонов» (Київ) і його страхової компанії проти ряду відповідачів за фактом зіткнення в Італії чотиридвигунного реактивного літака АН 124-100 зі зграєю птахів. Зазначену справу було завершено після розгляду її судом м. Генуї у 2006 р., рішення винесене у 2007 р. Особливу цінність справа має з огляду на комплексне дослідження проблеми bird strike судом країни – члена Європейського Союзу.
Обставини справи такі. У момент зльоту з аеропорту Христофора Колумба м. Генуї літак «Руслан» «Авіаліній Антонова» із вантажем, що складався з двох турбін Ansaldo, які потрібно було доправити до Пакистану (загальна злітна вага – 382 тонни), зіткнувся зі зграєю чайок. Птахи повністю вивели з ладу двигун № 3 і створили проблеми вібрації для двигуна № 2 з протилежного боку.
Після часткового відшкодування збитків страховою компанією АНТК і страховик заявили вимоги до суду м. Генуї. Юристи позивачів, одним із яких є й автор статті, провели, без перебільшення, колосальну роботу, внаслідок якої після десятків слухань упродовж шести років, після проведення низки експертиз суд задовольнив позов у повному обсязі, стягнувши з відповідачів (портової адміністрації Генуї, аеропорту Генуї, Національного центру обслуговування польотів і Міністерства транспорту Італії) багатомільйонну суму збитків.
Слід зауважити, що після bird strike, який стався 7 червня 1989 р. з літаком компанії TNT (за цим фактом було винесене рішення суду м. Генуї від 06 жовтня 2001 р.), аеропорт Генуї запровадив досить чіткі процедури запобігання bird strike. Проте суд не погодився, що відповідачі вжили «всіх можливих» заходів для орнітологічного забезпечення польотів.
Насамкінець
Світова практика розгляду судами справ про стягнення збитків внаслідок bird strike дозволяє ефективно захищати інтереси осіб, які постраждали від зіткнень ПС із птахами. Але ця категорія справ украй непроста і зазвичай потребує залучення потужних експертних установ. Що стосується юридичних послуг, то в цьому разі вони пов’язані із застосуванням специфічного законодавства, отже, їх можуть якісно надавати лише фірмі, що практикують у цьому вузькому сегменті.
Наприклад, ЮФ «Ілляшев і Партнери», представляючи інтереси низки провідних авіабудівельних і авіаційних фірм України у справах про bird strike, мала чималі проблеми з пошуком кваліфікованих, а головне, досвідчених юристів в іноземних державах. При цьому розмір юридичної фірми, що зазвичай є одним з основних критеріїв залучення її до довгострокового проекту, у цих випадках далеко не вирішальний. Набагато важливіше зупинити свій вибір на фахівцях, яким не доведеться вчитися під час справи.