Актуальні роз’яснення від ВСУ

6 листопада ц.р. відбулося чергове засідання Пленуму Верховного Суду України (далі – ВСУ). Учасники заходу розглянули низку постанов з актуальних для судів питань, а дві з них прийняли у другому читанні. Щоб дати судам роз’яснення щодо забезпечення правильного та однакового застосування законодавства при розгляді цивільних справ про визнання правочинів недійсними, Пленум ВСУ прийняв постанову “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”. Саме під час її обговорення в залі виникли найзапекліші дискусії. Необхідність роз’яснень у цій сфері обумовлена тим, що в судів виникають труднощі при застосуванні нового Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), який містить низку новел щодо інституту правочину. Наявність колізій із галузевими нормативними актами, які теж регламентують недійсність правочинів, відсутність напрацьованої судової практики, а також те, що роз’яснення із зазначених питань були надані у відповідній постанові Пленуму ВСУ ще в 1978 р., призводять до неоднакового тлумачення та застосування судами законодавства, виникнення помилок при розгляді справ зазначеної категорії. Прийнята постанова розмежувала поняття недійсності та неукладеності договору, уніфікувала судову практику щодо правових наслідків невідповідності змісту правочину законодавству та застосування правових наслідків недійсності правочину. Вирішено актуальну проблему розмежування та визначення можливості застосування реституції та віндикації як способів витребування власником майна, переданого за недійсним правочином. Судам роз’яснено, як правильно визначати момент вчинення правочину, оскільки додержання стороною чи сторонами правочину вимог закону встановлюється саме на цей момент. Ярослав Романюк звернув увагу присутніх на те, що постанова обмежила можливість зловживань шляхом визнання договорів дійсними в судовому порядку із застосуванням ст. 220 ЦКУ. Такі судові рішення дозволяли сторонам уникати нотаріального посвідчення договору, а отже, сплати податків та обов’язкових платежів до бюджету. Фактично сторони укладали договори, які не могли бути нотаріально посвідчені у зв’язку з невідповідністю їх закону. Натомість у постанові роз’яснено, що договори, які потребують державної реєстрації, не можуть бути визнані дійсними. Це роз’яснення має на меті унеможливити зловживання, пов’язані з нерухомістю. Пленум ВСУ прийняв також постанову «Про судову практику у справах про злочини проти власності». Її необхідність зумовлена тим, що під час розгляду зазначеної категорії справ суди припускаються помилок, кваліфікуючи дії винних осіб, відмежовуючи одні злочини від інших, вирішуючи питання про наявність або відсутність кваліфікуючих ознак та призначаючи кримінальні покарання. Труднощі виникають і при визначенні таких понять, як проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища при вчиненні злочинів проти власності, стадія закінчення злочину. Судді неправильно визначають розмір матеріальних збитків, завданих злочином, допускають помилки при розгляді цивільних позовів потерпілих. У першому читанні розглянуто постанову «Про практику застосування судами законодавства у справах про протидію торгівлі людьми або здійснення іншої незаконної угоди щодо людини». Як зазначила доповідач Тетяна Гошовська (на фото), актуальність цього питання обумовлена тим, що торгівля людьми є для України відносно новим злочином. Уперше кримінальну відповідальність за торгівлю людьми було встановлено Законом України від 24.03.1998 р. № 210/98-ВР, згідно з яким Кримінальний кодекс України (далі – ККУ) було доповнено ст. 124-1 “Торгівля людьми”. За десять років її редакція змінювалася тричі, що саме по собі створює складнощі при її застосуванні на практиці. Сьогодні в розпорядженні судів є лише науково-практичні коментарі до ККУ, декілька наукових публікацій і видані цього року методичні рекомендації щодо розкриття та розслідування цього злочину МВС України. Водночас, як свідчить судова статистика, кількість злочинів цієї категорії з кожним роком збільшується. За час дії зазначеної норми за вчинення цього злочину засуджені 554 особи. Пленум ВСУ вніс доповнення до постанови “Про практику призначення судами кримінального покарання” від 24.10.2003 р. № 7 та прийняв рішення про зняття з розгляду питання про застосування загальновизнаних принципів і норм міжнародного права і міжнародних договорів України при здійсненні правосуддя.