Нерезиденти, гайда у МКАС!

Для виконання контракту завжди важливе його правильне оформлення. У зовнішньоекономічному договорі обов’язково зазначають предмет договору, кількість та якість товару, базисні умови поставки товарів за Інкотермс, умови приймання-передачі товару, ціну та умови платежів тощо (Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджене наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 р. № 201). Проте навіть за наявності в такому контракті всіх істотних умов часто виникають спори, причина яких – недобросовісне виконання замовником (покупцем) своїх зобов’язань щодо оплати отриманого товару. Немає товару – немає й оплати Українські компанії – покупці все частіше прострочують оплату отриманого товару або взагалі відмовляються платити. Вони стверджують, що взагалі не отримували ніякого товару, то й підстав для його оплати немає. Виникає питання: як діяти іноземному постачальнику, якщо український замовник відмовляється від оплати товару, заперечуючи його отримання? Згідно з положеннями ст. 664 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 р. обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

• вручення товару покупцеві, якщо договір зобов’язує продавця доставити товар;
• надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий за його місцезнаходженням.

На жаль, чинне законодавство України не передбачає вичерпного переліку документів, що підтверджують факт передачі товару продавцем (постачальником) і його отримання покупцем (замовником). Документально підтвердити передачу товару продавцем (постачальником) нескладно, адже саме він безпосередньо оформлює відправку товару і відповідні документи залишаються в розпорядженні відправника. Це насамперед експортна декларація та транспортна накладна (авіанакладна, залізнична накладна, товарно-транспортна накладна тощо). А от підтвердити, що покупець (замовник) отримав товар, набагато складніше. Факт отримання товару Згідно із зовнішньоекономічними договорами поставки чи купівлі-продажу зобов’язання розмитнити товар на території України покладається, як правило, на покупця (замовника). Тому всі документи щодо розмитнення, у тому числі вантажну митну декларацію (далі – ВМД) оформлює та отримує безпосередньо покупець (замовник) товару. Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 09.06.1997 р. № 574, ВМД – це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари, які переміщуються через митний кордон України, про митний режим, у якому вони заявляються, та іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю та оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів. ВМД застосовується під час декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України юридичними або фізичними особами, яким вони належать, або уповноваженими особами. Оформлена ВМД підтверджує право особи розміщувати товари в заявленому митному режимі і права та обов’язки зазначених у декларації осіб здійснювати відповідні фінансові, господарські та інші операції. Отже, оформлена покупцем (замовником) товару ВМД є беззаперечним підтвердженням факту отримання товару від постачальника. Практика МКАС Відповідно до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24 лютого 1994 р. спори щодо договірних відносин, які виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв’язків, за згодою сторін можуть передаватися до міжнародного комерційного арбітражу, якщо комерційне підприємство хоча б однієї зі сторін знаходиться за кордоном. Практика розгляду таких спорів у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України (далі – МКАС) свідчить, що саме відсутність в іноземних постачальників примірника ВМД в багатьох випадках є підставою для відмови в позовах до українських покупців про стягнення заборгованості за поставлений товар. Очевидне замкнене коло: суд вимагає від постачальника доказів отримання товару покупцем, але такий доказ (ВМД) знаходиться в покупця, який розмитнював товар. Зазвичай покупець ухиляється від надання цього документа: не з’являється на судове засідання або заявляє, що декларації в нього немає. Однак іноземним постачальникам товарів в Україну слід знати, що існує законний і дієвий спосіб розірвати це замкнене коло. Порада для іноземців Пункт 7.4 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307, передбачає, що за письмовим зверненням осіб, зазначених у графах 2, 8, 9, 14 ВМД, а також у випадках, передбачених законодавством, митний орган (підрозділ митного органу) видає (засвідчує) ксерокопії ВМД. Звернутися до митного органу, щоб отримати чи засвідчити копію ВМД, можуть:

• відправник/експортер товару;
• одержувач товару;
• особа, відповідальна за фінансове врегулювання;
• декларант товару.

Постачальник (відправник) товару, щоб отримати чи засвідчити копію ВМД, має подати до митного органу такі документи:

• письмову заяву постачальника, складену в довільній формі (з описом обставин справи та всієї наявної інформації про поставлений товар);
• зовнішньоекономічний контракт поставки чи купівлі-продажу;
• замовлення;
• інвойс;
• експортну декларацію;
• транспортну накладну (авіанакладну, залізничну накладну, товарно-транспортну накладну тощо);
• будь-які інші документи, що мають значення.

Митний орган оформлює засвідчену копію ВМД, дотримуючись таких вимог:

• у верхній частині лицевої сторінки кожного аркуша ксерокопії ВМД проставляється позначка «Копія»;
• напис про засвідчення копії ВМД складається зі слів «Згідно з»;
• напис про засвідчення копії ВМД скріплюється особистим підписом відповідної посадової особи митного органу із зазначенням її ініціалів і прізвища;
• підпис посадової особи митного органу засвідчується відбитком особистої номерної печатки посадової особи митного органу;
• у нижній частині графи E/J ВМД посадова особа митного органу, яка засвідчує копію, зазначає дату видачі (засвідчення) копії (копій), кількість виданих (засвідчених) копій і реквізити заявника.

На підставі зазначених документів засвідчену копію ВМД можна отримати від митного органу протягом місяця поштою або через уповноваженого представника (наприклад, за довіреністю, легалізованою та перекладеною українською мовою у встановленому порядку). Таким чином, іноземний постачальник товару має всі законні підстави отримати примірник ВМД, що підтверджує факт отримання товару покупцем (замовником) в Україні. Зауважимо, що згадана нами норма законодавства дійсно працює. Примірник ВМД дозволить іноземному постачальнику відстояти свої права в судовому порядку та примусити українського покупця сплатити за товар. Звичайно ж, процедура стягнення заборгованості не завершується перемогою в МКАС. Арбітражне рішення визнається та виконується на території України згідно з окремою процедурою за місцезнаходженням боржника. Але саме рішення МКАС є першим і найважливішим кроком до стягнення боргу.