Права людини: порушення, про які треба знати Міжнародний день прав людини святкують 10 грудня. Саме в цей день Генеральна Асамблея ООН прийняла Загальну декларацію прав людини. Цим документом міжнародне співтовариство затвердило правила цивілізованого життя у світі і визначило пріоритети свого розвитку. У преамбулі до Декларації говориться, що визнання людської гідності, а також рівних та невід’ємних прав усіх членів світової спільноти є основою свободи, справедливості та загального миру.
Очевидно, потрібно ще багато зробити для того, щоб привернути увагу української влади до проблеми прав людини. Адже попри те що Україна проголосила себе демократичною правовою державою, яка визнає людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищими соціальними цінностями, у ній і досі існують прояви зневаги до особистості, дискримінації і катування.
Привернути увагу органів державної влади та громадськості до актуальних проблем захисту прав людини намагалися учасники прес-конференції «Загальний огляд ситуації з правами людини в Україні. Порушення, про які варто знати!», що відбулася 3 грудня ц.р. в ІА «УНІАН» та була присвячена Міжнародному дню прав людини.
Під час прес-конференції правозахисники заявили, що в Україні переважно порушуються права людини на справедливий суд, свободу вираження поглядів, свободу від катувань і право власності. «Ми змушені констатувати, що в Україні, за певними винятками, немає цілісної і системної політики захисту прав людини. На жаль, вона не є пріоритетом нашої держави. Такий висновок ми робимо кожного року, але ситуація не змінюється на краще», – зазначив співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров.
Більше того, орган, який мав би уособлювати справедливість і неупередженість – Верховний Суд України, – виявляє неповагу до правосуддя. «Саме це сталося у справі Олександра Яременка, коли Судова палата у кримінальних справах проігнорувала Рішення Європейського суду з прав людини (далі – Суд)», – констатував пан Захаров. За його словами, незмінною залишається проблема виконання судових рішень: щорічно понад 70% рішень у цивільних справах не виконуються, і держава за п’ять років не зробила нічого, щоб виправити ситуацію. Спостерігаються й інші системні недоліки, як-от: відсутність професійної відповідальності суддів, порушення презумпції невинності та права на захист, недостатня обґрунтованість судових рішень, відсутність незалежної недержавної експертизи.
Учасники прес-конференції зазначили, що, за даними соціологічних досліджень, у 2008 р. від насильства працівників правоохоронних органів в Україні постраждали понад 600 осіб. При цьому, як неодноразово констатував Суд, прокуратура не проводить ефективних розслідувань випадків катувань. «Можна скільки завгодно розповідати працівникам правоохоронних органів про заборону катування і скільки завгодно навчати їх практиці Суду. Але доти, доки явка з повинною, вибита під тортурами, буде доказом у судовому процесі, це явище нікуди не зникне», – переконана заступник міністра юстиції України Валерія Лутковська
Начальник Управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України Олег Мартиненко зауважив, що першим кроком до вирішення проблеми насильства правоохоронців над громадянами став моніторинг цих фактів. Крім того, МВС розробило систему взаємодії з громадськими організаціями та співпрацює з Міністерством юстиції в межах національного плану виконання рекомендацій комісара Ради Європи. Цей план передбачає, наприклад, встановлення систем відеоспостереження в ізоляторах тимчасового затримання та приміщеннях райвідділів міліції, а також адекватне реагування на скарги громадян про жорстке поводження із затриманими чи підозрюваними.
Водночас виконавчий директор Української гельсінської спілки з прав людини Володимир Яворський наголосив: незважаючи на певний прогрес у МВС та інших органах влади щодо захисту прав людини, системні проблеми все ж таки не вирішені. Зокрема, пан Яворський констатував, що цього року часто обмежувалася свобода вираження поглядів, чинилося насильство проти журналістів, а керівництво засобів масової інформації вдавалося до цензури.
Ішлося і про те, як обмежується право на приватне життя: запроваджуються біометричні паспорти, неконтрольовано збираються відомості про громадян. «Проблема незаконного прослуховування залишається. В Україні видають значно більше санкцій на прослуховування, ніж у будь-якій демократичній країні», – додав пан Яворський. Причому отриману в такий спосіб інформацію використовують для тиску на бізнес, вимагання грошей тощо, а не для розслідування кримінальних справ. Лише близько 2–3% відомостей, отриманих завдяки прослуховуванню, стають доказами у справі. Отже, і владі, і науковцям, і правозахисникам, і всім українцям є над чим працювати.
|
|
Юридичні компанії України ______________________________
______________________________
|