Статус НБУ та гарантії його самостійності

1 грудня ц.р. Конституційний Суд України оприлюднив прийняте 24 листопада Рішення у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 11 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 31.19.2008 р. № 639–VI (далі – Закон № 639), яким визнав цей законодавчий акт неконституційним. На думку автора клопотання, оскаржені положення Закону № 639 щодо встановлення особливостей підтримки Національним банком України ліквідності комерційних фінансових установ, які надали кредити сільськогосподарським товаровиробникам, через відповідні інструменти рефінансування суперечать ч. 4 ст. 13 і ст. 41 Конституції України. Президент також наголосив, що новаційні норми вказаного пункту не відповідають статусу Національного банку України і гарантіям його самостійності у проведенні грошово-кредитної політики, визначеним у ст. 99, 100 Конституції України. Розглядаючи подання, КСУ дійшов висновку про необхідність першочергової перевірки дотримання встановленої ст. 94 Конституції України процедури набрання чинності законодавчим актом, який вніс зміни до Закону № 639. Тому об’єктом конституційного контролю став Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу» від 04.02.2009 р. № 922–VI (далі – Закон № 922), який вніс зміни до чотирьох законодавчих актів, зокрема до Закону № 639, розділ ІІІ «Прикінцеві положення» якого доповнено пп. 11, 12. Закон № 922 Верховна Рада України ухвалила в цілому 23 грудня 2008 р. Президент України його не підписав і 14 січня 2009 р. повернув до парламенту зі своїми вмотивованими пропозиціями (застосував право вето). ВРУ частково врахувала пропозиції глави держави і 4 лютого 2009 р. прийняла Закон в іншій редакції. Оскільки не всі пропозиції були враховані, Президент застосував право вето і до цієї редакції Закону (подання від 20 лютого 2009 р.). Повторне прийняття Закону № 922 шляхом подолання вето Президента відбулося 3 березня 2009 р. За таких обставин датою прийняття Закону № 922 слід вважати дату його остаточного голосування за результатами повторного розгляду, тобто день долання вето Президента України – 3 березня 2009 р. Саме таку правову позицію, яка ґрунтується на системному аналізі положень ст. 94, 152 Конституції України, КСУ з відповідною аргументацією зазначав у кількох попередніх рішеннях. Президент України підписав Закон № 922 із зазначенням дати його прийняття в іншій редакції, тобто 4 лютого 2009 р., і за цією датою його було опубліковано. У зв’язку з цим КСУ дійшов висновку, що відсутність під текстом Закону № 922, прийнятого за результатом повторного розгляду (подолання вето), належної дати (3 березня 2009 р.) порушує припис ч. 4 ст. 94 Основного Закону України щодо процедури набрання Законом чинності, що відповідно до ч. 1 ст. 152 Конституції України є підставою для визнання цього Закону повністю неконституційним. Оскільки КСУ визнав Закон № 922 неконституційним в цілому у зв’язку з порушенням процедури набрання ним чинності, встановленої Конституцією України, необхідності в подальшому розгляді подання щодо конституційності п. 11 розділу III „Прикінцеві положення“ Закону № 639 за аргументацією Президента України не було.