Концепція «виграш – виграш»

В умовах кризи особливо актуальним для бізнесу стає розв’язання комерційних спорів. У комерційній сфері виокремлюють декілька способів вирішення спорів, основні з яких – переговори, судове вирішення, арбітраж і медіація. У виграші всі Медіація (mediation) – один із методів мирного вирішення спорів, спрямований на узгодження позицій сторін за активної участі посередника (медіатора), обраного спільно сторонами спору. Метою медіації є не визначення правого, а знаходження компромісного рішення, що є найкращим для обох сторін. Таким чином, медіація виходить за межі юридичної оболонки спору, що її досліджують суди, і знаходить оптимальне рішення, виходячи з реальних інтересів сторін. Медіація докорінно відрізняється від судового процесу, у якому вердикт виносить суддя, а правила процедури встановлює публічна влада. У медіації немає вердиктів, а є взаємовигідні рішення, які сторони знаходять самостійно, дотимуючись гнучких, не формалізованих правил. Роль медіатора є винятково посередницькою і зводиться до надання сервісу, необхідного для досягнення мирної угоди, а саме: організації процедури, знаходження психологічного контакту зі сторонами спору, залагоджування можливої напруженості сторін, вивчення їхніх позицій і розробки можливих варіантів вирішення спору. Серед переваг медіації називають оперативність, гнучкість процедури, конфіденційність і можливість зберегти партнерські відносини в майбутньому. Здавалося б, є всі умови, щоб медіація в Україні відбулась. Водночас практика розв’язання спорів свідчить, що медіація не стала популярною серед юристів та їхніх клієнтів. І в цього є низка об’єктивних і суб’єктивних причин. Медіації не вистачає піару В Україні бракує професійних медіаторів, які могли б надавати клієнтам якісні послуги. Це пояснюється як відсутністю знань про медіацію, так і тим, що більшість юристів не мають навичок примирення клієнтів. Академічні програми для студентів-правників орієнтовані на правила судових процесів. Відповідні дисципліни викладають в університетах щонайменше рік, і за ними ж складають державні іспити. Але судові процеси ґрунтуються на принципі змагальності, що протилежний принципу примирення. Медіації в українських університетах не навчають, інформації про неї бракує в академічних підручниках. Отже, українська юридична наука має активніше реагувати на виклики часу: не обмежуватися викладанням дисциплін із судового процесу, а презентувати студентам нові, альтернативні методи вирішення спорів. Ґрунтовна теоретична підготовка та фахова юридична практика є обов’язковими передумовами якісної медіації. Медіації в Україні не вистачає піару. Про неї мало знають клієнти. Але основне правило сфери юридичних послуг – надавати клієнту якісний інтелектуальний продукт з високим сервісом. Отже, треба враховувати, що піар-технології, донедавна характерні для політики та бізнесу, зараз працюють і у сфері юридичних послуг. Ще одна перешкода для медіації – консервативність, притаманна старій гвардії юристів. Вона не зацікавлена в розповсюдженні альтернативних методів вирішення спорів, бо її цілком влаштовує усталена судова практика. На щастя, ринок юридичних послуг наповнюють нові, перспективні юристи, які пропонують свіжі та актуальні ідеї. І якщо клієнт не вірить судам, чому б не спробувати медіацію? Адже судовий розгляд не єдиний спосіб вирішення спорів. Практичний досвід У практиці автора були вдалі приклади медіації. Один із останніх – спір між ретейл-компанією, власником програмного забезпечення, і його реселером. Відповідно до укладеного договору реселер продав ретейл-компанії право на використання програмного забезпечення на умовах розстрочки платежу – поділу його на три рівні щорічні платежі. Вартість програмного забезпечення зафіксували у гривні без валютного еквіваленту. На момент здійснення другого платежу фінансова криза була в розпалі, курс долара до української гривні зріс майже вдвічі. Ретейл-компанію цілком влаштовувало зростання курсу, а от для реселера платіж за старим курсом був катастрофічно збитковим, адже платежі власнику програмного забезпечення (нерезиденту) доводилось здійснювати в доларах США. Місячні переговори між компаніями не дали бажаного результату. Ретейл-компанія наполягала на безпідставності збільшення платежу, адже в договорі про це не йшлося, а реселер не погоджувався на завідомо збитковий для нього платіж. Ключове питання для сторін звучало так: хто має нести ризики та витрати у зв’язку зі стрибком курсу долара? Урешті-решт менеджмент ретейл-компанії, передчуваючи тривалі судові баталії, запропонував опоненту звернутися до медіації. Останній погодився. Сторони узгодили кандидатуру медіатора, підписали угоду про медіацію та затвердили регламент процедури. Медіатор дослідив обставини спору, зустрівся з керівниками сторін та з’ясував їхню мотивацію. Наступного дня в затишній переговорній залі відбулася призначена зустріч. Сторони в присутності медіатора виклали свої бізнес-аргументи у спорі. Уважно вислухавши кожну, медіатор запропонував прагматичне рішення: розділити курсову різницю на три, поклавши частину витрат і на власника програмного забезпечення як на кінцевого бенефіціара. Сторони підтримали пропозицію, але реселер відмовився обговорювати це питання з власником програмного забезпечення. Медіатор сам зустрівся із власником і переконав його. Таким чином, ретейл-компанії довелося переплатити лише 33% поточного платежу, але при цьому вона зберегла програмне забезпечення та продовжила роботу. Реселер та власник програмного забезпечення понесли менші втрати, ніж ті, що чекали б на них без медіації. А ще заощадили на судових витратах. Більше того, вони зберегли партнерські відносини з ретейл-компанією та отримали контракт з її двома дочірніми підприємствами на продаж програмного забезпечення. Цей приклад успішної медіації ілюструє концепцію «виграш – виграш»: сторони спору за місяць досягли взаємовигідного результату. Як свідчить практика, більшість рішень у спорах, що їх передають на медіацію, вигідні для клієнтів. Але треба переконати клієнтів звернутися до медіації. Умовою успішної медіації є бажання обох клієнтів конструктивно вирішити спір мирним шляхом. Якщо ж одна зі сторін має намір ухилитися від виконання зобов’язань і не зацікавлена у вирішенні спору, медіація просто не розпочнеться. І справа не в її ефективності, а в добросовісності партнерів і традиціях ведення бізнесу в Україні. Отже, чи переможе медіація в Україні – вирішать самі клієнти.