А зміни не забарилися… На превеликий жаль і подив, довгоочікуваний Закон України «Про акціонерні товариства» (далі – Закон) приніс як бізнесу, так і державним органам більше проблем, ніж користі. Очевидно, що Закон став заручником політичної кон’юнктури.
Багато положень Закону відредагували «на коліні», щоб задовольнити парламентарів і різного роду лобістів та змусити їх нарешті прийняти цей багатостраждальний документ. Тому Закон рясніє суперечностями та чужорідними концепціями.
У ньому звучить голос чиновників, стурбованих збереженням своєї контролюючої ролі в діяльності акціонерних товариств (далі – АТ). Це пояснює, чому в Законі з’явилася низка абсурдних, свідомо нездійсненних і відверто шкідливих норм.
Пропонуємо вашій увазі пропозиції щодо внесення найважливіших змін до Закону. Ці пропозиції не претендують на всеосяжний характер, оскільки Закон вимагає численніших та детальніших змін. Це лише спроба узагальнити професійні дискусії щодо вдосконалення цього документа та привернути увагу можновладців: соромно мати такий недосконалий Закон після стількох років і зусиль, витрачених на його написання, обговорення та прийняття.
Обмеження кількісного складу акціонерів приватного АТ (далі – ПрАТ)
Чинна редакція ст. 5 Закону обмежує кількісний склад акціонерів ПрАТ сотнею осіб. Однак таке обмеження на практиці може призвести до значних проблем.
Сьогодні в Україні близько 24 тис. АТ, кількість акціонерів у яких перевищує 100 осіб. Через зазначене обмеження такі АТ будуть змушені до 30 квітня 2011 р. трансформуватися в публічні АТ (далі – ПАТ) .
Проте вони не зможуть виконати всі вимоги Закону, що їх висувають до ПАТ. Навряд чи такі АТ зможуть пройти обов’язковий лістинг на фондовій біржі, виконати вимоги Закону щодо обов’язкового розкриття певної інформації, адже зазвичай це не відповідає інтересам закритих акціонерних товариств (далі – ЗАТ), тощо.
Крім того, Закон не передбачає для АТ ні прямого обов’язку змінити свій тип на ПАТ у разі перевищення граничної кількості акціонерів, ні відповідальності за порушення цієї норми. Зазначені прогалини можуть призвести до правової невизначеності в діяльності АТ, порушення його інтересів та інтересів акціонерів.
Зважаючи на це та враховуючи зарубіжний досвід законодавчого регулювання діяльності компаній з акціонерним капіталом, вважаємо, що зазначене обмеження кількісного складу ПрАТ не має застосовуватися до АТ, які існували на момент набрання Законом чинності. Це дасть їм право вільної трансформації у ПрАТ. Що стосується АТ, створених після 30 квітня 2009 р., обмеження, встановлене ст. 5 Закону, може бути застосоване до них у повному обсязі.
Порядок прийняття рішень на загальних зборах акціонерів (далі – ЗЗА)
Згідно з ч. 5 ст. 42 Закону рішення ЗЗА з найважливіших питань діяльності АТ, передбачених пп. 2–7 і 21 ч. 2 ст. 33 Закону, приймається більше ніж трьома четвертями голосів акціонерів від їх загальної кількості.
Однак цей підхід не лише неефективний. Він може зашкодити інтересам АТ і акціонерів та завадити реалізації їхніх прав. Адже не секрет, що пасивність акціонерів та їх відмова брати участь у ЗЗА є однією з основних проблем діяльності АТ в Україні. Очевидно, що значна кількість АТ не зможе забезпечити участь у своїх ЗЗА трьох чвертей акціонерів, необхідних для прийняття рішень з ключових питань діяльності товариства.
У зв’язку з цим вважаємо за необхідне використати в Законі підхід, передбачений Законом України «Про господарські товариства», і враховувати три чверті голосів не від загальної кількості акціонерів АТ, а від кількості акціонерів, які беруть участь у ЗЗА.
Порядок прийняття на ЗЗА рішення про здійснення угоди, щодо якої є заінтересованість
Встановлена ст. 71 Закону процедура узгодження та прийняття рішення про укладення АТ правочинів, щодо яких є заінтересованість, – одне з прогресивних нововведень Закону. Однак зазначена процедура не враховує всі особливості статусу акціонерів у разі винесення питання про укладення правочину, щодо якого є заінтересованість, на розгляд ЗЗА.
Очевидно, що подібна процедура має щонайменше ґрунтуватися на загальному правилі, встановленому ч. 3 ст. 98 Цивільного кодексу України, згідно з яким «учасник товариства не має права голосу при вирішенні загальними зборами товариства питань щодо вчинення з ним правочину».
Вважаємо, що ч. 2 ст. 71 Закону має бути доповнена абзацом 6 такого змісту: «Якщо акціонер, який одноосібно або спільно з афілійованими особами володіє 25 і більше відсотками простих акцій товариства, заінтересований у вчиненні правочину, ні цей акціонер, ні його афілійовані особи не мають права голосу при вирішенні загальними зборами товариства питань щодо вчинення правочину в разі винесення таких питань на розгляд загальних зборів товариства».
Якщо Закон як спеціальний нормативний акт, що регулює питання створення, діяльності та припинення АТ, не міститиме подібної норми, мажоритарні акціонери зможуть затвердити будь-які правочини, щодо яких у них є заінтересованість, а це призведе до порушення прав та інтересів міноритарних акціонерів АТ.
Обов’язковість проходження ПАТ процедури лістингу на фондовій біржі
В Україні близько 10 тис. відкритих АТ (далі – ВАТ). Більшість із них, зважаючи на значне перевищення встановленого Законом кількісного складу акціонерів, який дорівнює 100, буде змушена змінити свій тип на ПАТ, щоб привести свою діяльність у відповідність до Закону та пройти процедуру лістингу на фондовій біржі.
Очевидно, що лише незначна частина зазначених АТ відповідатиме критеріям, які дозволять пройти лістинг акцій на фондовій біржі. Наприклад, внесення акцій АТ до котирувального списку принаймні другого рівня лістингу можливе, лише якщо чисті активи АТ становлять 50 млн грн. Що стосується допуску акцій АТ до першого рівня лістингу, то його вимога вдвічі перевищує зазначену вимогу другого рівня. Крім того, перший рівень лістингу вимагає від АТ досягнення й інших показників. Наприклад, річний дохід від реалізації відповідним АТ товарів, робіт і послуг за останній фінансовий рік має становити не менше 100 млн грн. Більшість трансформованих ПАТ не зможуть виконати цю вимогу, а отже, не зможуть пройти обов’язковий лістинг акцій на фондовій біржі.
Тому учасники ринку цінних паперів України розглядають можливість запровадження додаткового, третього рівня лістингу, який покликаний значно знизити вимоги до ПАТ, щоб забезпечити їм доступ до лістингу та продаж їхніх акцій на фондових біржах. Однак це нововведення суперечитиме духу Закону і призведе до фактичної профанації процедури лістингу акцій ПАТ. Крім того, запровадження обов’язкового лістингу акцій ПАТ може спричинити низку негативних наслідків на ринку цінних паперів України.
По-перше, дефіцит ліквідних інструментів на українському ринку цінних паперів не буде усунений, оскільки ліквідність акцій таких ПАТ буде штучною і не забезпеченою мінімально прийнятним обсягом реальних угод з акціями.
По-друге, рішення АТ про вихід на ринок цінних паперів є складним і відповідальним, вимагає значних витрат, організаційних зусиль і тривалої підготовки. У багатьох випадках розрахунки емітента щодо вартості його цінних паперів та їхньої привабливості для інвесторів можуть не виправдатися. І тоді емітент повинен мати можливість залишити офіційний лістинг біржі. Крім того, примусовий характер лістингу може налякати реальних і потенційних емітентів, тому вони шукатимуть інші джерела залучення коштів, менш витратні та більш прогнозовані.
По-третє, Закон не передбачає ефективних важелів впливу на ПАТ, які не дотримуватимуться вимоги про обов’язковий лістинг. Отже, ПАТ зможуть ухилитися від виконання цієї вимоги, що спровокує невиконання емітентами й інших вимог Закону.
Вважаємо, що із Закону слід виключити положення, що встановлюють обов’язковість процедури лістингу акцій для всіх ПАТ. Очевидно, що ця вимога може поширюватися тільки на ПАТ, створені після набрання Законом чинності.
Обов’язковість укладання договорів купівлі-продажу акцій ПАТ на фондовій біржі
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 24 Закону «укладання договорів купівлі-продажу акцій публічного акціонерного товариства, яке пройшло процедуру лістингу на фондовій біржі, здійснюється лише на цій фондовій біржі».
Це обмеження може зашкодити інтересам міноритарних акціонерів ПАТ. Зокрема, міноритарії будуть змушені нести суттєві матеріальні витрати, пов’язані з укладанням договорів купівлі-продажу акцій на фондових біржах, на яких ПАТ пройшло процедуру лістингу.
Крім того, встановлення такого обов’язку не відповідає принципу захисту прав акціонерів, бо обмежує їхнє право вільно розпоряджатися своїми акціями. Тобто обов’язковість застосування зазначеного положення Закону є економічно недоцільною та юридично неправильною.
Вважаємо, що принцип диспозитивності щодо укладання угод купівлі-продажу акцій ПАТ є прогресивнішим і відповідає рівню розвитку правової та економічної систем України.
Застосування переважного права викупу акцій ПрАТ до інших видів відчуження акцій, крім продажу
Частина 7 ст. 7 Закону не поширює переважне право викупу акцій ПрАТ його акціонерами на випадки переходу права власності на цінні папери такого товариства в результаті їх спадкування чи правонаступництва.
Вважаємо за необхідне поширити переважне право акціонерів і ПрАТ на придбання акцій на всі випадки вольового відчуження акцій, крім спадкування та реорганізації юридичної особи – акціонера шляхом перетворення. Очевидно, що лише у двох останніх випадках неможливо побудувати ефективні схеми, які дозволять у законний спосіб обійти переважне право акціонерів і ПрАТ на викуп акцій.
Строк проведення позачергових ЗЗА
Згідно з ч. 4 ст. 47 Закону «позачергові загальні збори акціонерного товариства мають бути проведені протягом 30 днів з дати подання вимоги про їх скликання».
Водночас ч. 2 ст. 47 Закону передбачає, що «наглядова рада приймає рішення про скликання позачергових загальних зборів акціонерного товариства або про відмову в такому скликанні протягом 10 днів з моменту отримання вимоги про їх скликання», а абзац 2 ч. 1 ст. 35 Закону встановлює для особи, відповідальної за скликання ЗЗА, обов’язок надіслати акціонерам персональні письмові повідомлення про проведення ЗЗА та їх порядок денний не пізніше ніж за 30 днів до дати їх проведення.
Очевидно, що ЗЗА не можуть бути проведені в термін, встановлений ст. 47 Закону, адже строк ухвалення рішення про їх скликання та строк надіслання акціонерам повідомлень про проведення ЗЗА в сукупності у будь-якому разі перевищуватимуть 30 днів.
Таким чином, зазначені максимальні терміни мають бути узгоджені між собою шляхом збільшення загального терміну скликання позачергових ЗЗА щонайменше до 40 днів із дати пред’явлення до наглядової ради вимоги про скликання ЗЗА.
|
|
Юридичні компанії України ______________________________
______________________________
|