Конституційний Суд України

Рішення у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо офіційного тлумачення положень ст. 102, 103, 116 Закону України «Про судоустрій України» (справа про призначення суддів на адміністративні посади)  від 22.12.2009 р. № 34-рп/2009 Справа № 1-53/2009  (зі скороченнями) Конституційний Суд України (далі – КСУ) розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо офіційного тлумачення положень ст. 102, 103, 116 Закону України «Про судоустрій України» від 07.02.2002 р. № 3018–ІІІ (далі – Закон). КСУ установив 1. <…> Народні депутати України вказують, що КСУ в Рішенні від 16.05.2007 р. № 1-рп/2007 (далі – Рішення КСУ) визнав неконституційним положення ч. 5 ст. 20 Закону, відповідно до якого голова суду, заступник голови суду призначаються на посаду та звільняються з посади Президентом України, і рекомендував Верховній Раді України невідкладно в законодавчому порядку врегулювати питання про призначення судді на посаду голови суду, заступника голови суду та звільнення його з посади. Проте, як стверджується в конституційному поданні, ВРУ не прийняла відповідного закону. Рада суддів України 31 травня 2007 р. прийняла рішення № 50 щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції та звільнення їх з цих посад, яким визначила, що саме вона є єдиним повноважним на це суб’єктом. Необхідність наділення себе повноваженнями призначати суддів на адміністративні посади та звільняти їх з цих посад Рада суддів України обґрунтувала тим, що 1 червня 2007 р. закінчувалися повноваження більш ніж 300 голів і заступників голів судів загальної юрисдикції, і зволікання з призначенням суддів на вакантні посади до законодавчого врегулювання цього питання могло призвести до дестабілізації судової системи, ускладнень в організаційному керівництві діяльністю судів, а отже, до погіршення стану правосуддя в державі та захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина. Однак автори клопотання вважають, що в Законі передбачено чіткий порядок заміщення суддів, які обіймали адміністративні посади. Крім того, 26 травня 2005 р. голова Верховного Суду України надіслав апеляційним судам України лист № 1-5/454 з роз’ясненням вимог ч. 7 ст. 20 Закону, згідно з якими в разі закінчення повноважень судді, який займав адміністративну посаду, його обов’язки на підставі ст. 24, 28, 29, 41, 42 Закону виконують відповідно перший заступник голови, заступник голови або старший за віком суддя. У зв’язку з неоднозначним розумінням та застосуванням положень Закону стосовно повноваження Ради суддів України призначати суддів на адміністративні посади в судах та звільняти їх з цих посад народні депутати України звернулися до КСУ з проханням дати офіційне тлумачення положень ст. 102, 103, 116 Закону, роз’яснивши, чи має Рада суддів України на це законні повноваження. 3. КСУ, вирішуючи порушені в конституційному поданні питання, виходить з такого. <…> У Законі передбачено, що з’їзд суддів України – це найвищий орган суддівського самоврядування (ч. 1 ст. 112), а Рада суддів України є вищим органом суддівського самоврядування в період між з’їздами суддів України (ч. 1 ст. 116), та визначено правові основи їх функціонування. Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 116 Закону до повноважень Ради суддів України віднесено вирішення питань щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах у випадках і порядку, передбачених Законом, а тому зміст цієї норми слід аналізувати в сукупності з іншими його нормами, зокрема ст. 20. 3.3. У ч. 5 ст. 20 Закону визначено повноваження Ради суддів України (ради суддів спеціалізованих судів) давати рекомендації стосовно призначення суддів на посаду голови суду, заступника голови суду та звільнення з цієї посади. Отже, положення п. 4 ч. 5 ст. 116 Закону, у якому зазначено, що Рада суддів України вирішує питання щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах у випадках і порядку, передбачених цим Законом, у системному зв’язку з положенням першого речення ч. 5 ст. 20 Закону необхідно розуміти як таке, що дає Раді суддів України право вирішувати питання про рекомендацію кандидатури конкретного судді для призначення його на посаду голови суду, заступника голови суду. КСУ дійшов висновку, що така рекомендація є обов’язковою складовою законодавчо визначеної процедури вирішення кадрових питань. Тому орган (посадова особа), повноважний приймати рішення про призначення на відповідні посади чи звільнення з них, не має права вирішувати такі питання на свій розсуд без відповідної рекомендації. <…> 3.4. Згідно зі ст. 93 Закону України «Про Конституційний Суд України» (далі – Закон про КСУ) підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є практична необхідність у з’ясуванні або роз’ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції України та законів України. Зі змісту ст. 102, 103 Закону не вбачається, що ними врегульовано повноваження Ради суддів України щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах. Суб’єкт права на конституційне подання, звернувшись з клопотанням про офіційне тлумачення зазначених норм Закону, не обґрунтував його практичну необхідність. На думку КСУ, конституційне провадження у справі у цій частині відповідно до п. 2 ст. 45 Закону про КСУ, п. 1 § 51 Регламенту КСУ підлягає припиненню. 3.5. Оскільки рекомендація Верховній Раді України, викладена у Рішенні КСУ у справі про звільнення судді з адміністративної посади, щодо необхідності в законодавчому порядку врегулювати призначення судді на посаду голови суду, заступника голови суду та звільнення його з цієї посади не виконана, це призвело до правової невизначеності (прогалини в Законі). КСУ вважає за необхідне згідно з ч. 2 ст. 70 Закону про КСУ покласти на ВРУ обов’язок невідкладно вирішити це питання. КСУ вирішив Виходячи з викладеного та керуючись ст. 147, 150, 153 Конституції України, ст. 2, п. 2 ст. 45, ст. 62, 66, 67, 69, 70, 95 Закону про КСУ, КСУ вирішив: 1. В аспекті конституційного подання положення п. 4 ч. 5 ст. 116 Закону, згідно з яким Рада суддів України вирішує питання щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах у випадках і порядку, передбачених цим Законом, у системному зв’язку з положенням першого речення ч. 5 ст. 20 треба розуміти так, що Рада суддів України повноважна давати рекомендації стосовно такого призначення тому органу (посадовій особі), який законом наділений цими повноваженнями. 2. Припинити конституційне провадження у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 102, 103 Закону на підставі п. 2 ст. 45 Закону про КСУ – через невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, цим Законом. 3. Зобов’язати Верховну Раду України невідкладно виконати Рішення КСУ щодо законодавчого врегулювання питання про призначення судді на посаду голови суду, заступника голови суду та звільнення його з цієї посади. <…> Коментар фахівця  Рекомендувати, не можна призначити  «Майже три роки ведеться політична боротьба за те, хто керуватиме судами»  Суддя КСУ – доповідач у справі
Іван ДОМБРОВСЬКИЙ: – Порядок призначення суддів на адміністративні посади є дискусійним. Як відомо, КСУ своїм Рішенням від 16.05.2007 р. № 1-рп/2007 визнав неконституційним положення Закону України «Про судоустрій України» (далі – Закон), відповідно до якого Президент України призначав суддів на посади голів судів та заступників голів судів і звільняв із цих посад. У зв’язку з цим виникла прогалина, яку КСУ рекомендував Верховній Раді України усунути в законодавчому порядку. На жаль, ні Конституція, ні Закон України «Про Конституційний Суд України» не передбачають процедуру реалізації рішень КСУ, а також не встановлюють юридичну відповідальність за їх невиконання. Отже, майже три роки залишається невирішеною проблема, пов’язана із призначенням суддів на адмінпосади. Тобто в країні фактично ведеться політична боротьба за можливість керувати судами. Своєю чергою, Рада суддів України протягом цього часу реалізовувала своє повноваження щодо призначення суддів на адміністративні посади. І саме в розпалі передвиборчих перегонів народні депутати вирішили звернутися до КСУ, щоб оспорити ці повноваження органу суддівського самоврядування. Розглянувши подання, КСУ дійшов висновку, що рішення Ради суддів України щодо призначення суддів на адміністративні посади голів, заступників голів та звільнення з цих посад не може бути остаточним, а має лише рекомендаційний характер для органу (чи посадової особи), який Верховна Рада визначить окремим законом або шляхом внесення змін до чинного законодавства, виконавши тим самим два рішення КСУ: від 16 травня 2007 р. та від 22 грудня 2009 р. Доки Верховна Рада не визначить законодавчо суб’єкта, який призначатиме суддів на адміністративні посади, у законодавстві існуватиме прогалина. Причому жоден нормативно-правовий акт не передбачає можливість пролонгації повноважень голови суду та заступників голови суду до вирішення цього питання. Закон України «Про судоустрій України» прямо відповідає на запитання, хто виконує обов’язки голови суду, якщо він відсутній. У цьому разі обов'язки голови суду виконує його перший заступник, один із заступників голови цього суду відповідно до розподілу обов'язків, старший за віком суддя або відповідно до встановленого розподілу обов'язків щодо організації діяльності суду. На мій погляд, гарант Конституції – Президент – мав би втрутитися в ці баталії. Він, як незалежна сторона, міг би своєю законодавчою ініціативою консолідувати парламентаріїв для врегулювання цього питання.